В Україні волонтерський рух почав формуватися ще у 1990-х роках, однак справжній вибух його розвитку стався після початку повномасштабного вторгнення росії.
Сьогодні волонтери відіграють ключову роль у підтримці Збройних сил України. Редакція 0512 неодноразово розповідала про миколаївців, які допомагають фронту, і вирішила ще раз нагадати про цих невтомних людей, що тримають тил.
Світлана Коваль на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну працювала радіоведучою. Також вона мала захоплення - фотографію, яке незабаром перетворилось на основний вид її діяльності. Попри обстріли, Світлана вирішила залишитись з чоловіком у Миколаєві. Фотографиня фіксувала різні моменти з прифронтового життя міста, а також долучилась до допомоги ЗСУ, організувавши збори на потреби кількох бригад.
Волонтерка з 2022 року веде постійний збір для одного із підрозділів 79 бригади, для якої вже зібрала щонайменше 2,5 мільйони. Крім того, Світлана підтримує й бійців бригади НГУ "Кара-Даг", для яких на різні запити зібрала понад 500 тисяч гривень.
Костянтин Шпагін до повномасштабного вторгнення рф був приватним підприємцем. У березні 2022 року чоловік пройшов базову підготовку з домедичної допомоги та долучився до загону швидкого реагування Національного комітету ТЧХУ.
Нині Костянтин є заступником командира загону. Чоловік мріє після війни пов’язати своє життя з порятунком людей, навчати інших у цій сфері, ділитись власним досвідом та подорожувати світом. Чоловік додав, що зараз знання з домедичної допомоги є просто необхідністю та будуть актуальні навіть після війни, адже це може врятувати чиєсь життя.
До повномасштабного вторгнення жителька Миколаєва Інна працювала у банку. Дівчина й подумати не могла, що їй доведеться разом з дитиною тікати від російських обстрілів аж за кордон.
Нині Інна веде активно збори для різних підрозділів ЗСУ. За два роки своєї діяльності, їй вдалось зібрати понад 2 мільйони гривень та придбати необхідне українським захисникам. Також дівчина плете маскувальні сітки, регулярно відвідує акції в підтримку військовополонених та безвісти зниклих та хвилини вшанування, а також долучається до візитів у лікарні до поранених бійців.
Ганна Бутенко - жителька Миколаєва, яка стала волонтерити з перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну. Дівчина не покидала місто, навіть попри те, що жила у найбільш постраждалому районі міста.
Брат та батько Ганни одразу пішли у військкомат та стали на захист країни. Тоді дівчина зрозуміла, що мусить діяти та якось допомагати. У 2023 році Ганна стала однієї із героїнь документального фільму “Міста та їхні герої”.
Ганна має особливий прапор, який носить з собою завжди. На ньому підписи захисників, яким допомагала волонтерка. Частина цих захисників вже на щиті. Якось волонтерці навіть пропонували його купити. Фото з цим прапором навіть якось опублікував у себе на сторінці президент України до Дня єднання.
Марина Дубова - жителька Миколаєва, яка не покинула рідне місто навіть під обстрілами. У 2023 році вона втратила коханого на фронті, проте знайшла в собі сили, щоб почати волонтерити.
Плетіння сіток, стендап, збори та “пакунки турботи” - так вона допомагає військовим, пам’ятаючи кожен день ціну свободи. Волонтерка відмічає, що, на її думку, сьогодні кожний громадянин чи громадянка України мають робити все, щоб допомагати фронту. Тригерні речі для Марини є просування російських наративів та споживання ворожого контенту.
Олена Морозан - миколаївська історикиня, яка своє покликання не залишила ні на мить, навіть у найважчі часи. Після початку повномасштабної війни вона евакуювалась на Львівщину, але не стала осторонь й взяла до рук сітку й почала плести захист для наших захисників.
Олена має не багато помічників у своїй справі, однак темпи плетіння вражають. На місяць команда волонтерка може виготовити до 8 сіток. Загалом на рахунку волонтерки вже 300 виготовлених сіток.
Житель Очакова - Всеволод Севастьянов перетворив звичайні пробіжки на мистецькі акції, залишаючи на мапах міст дивовижні фігури. Чоловік поєднав спорт, творчість, креативність і благодійність, створюючи унікальний спосіб підтримки військових та суспільних ініціатив.
За шість років Всеволод Севастьянов створив десятки малюнків і встановив рекорд України за найбільшою кількістю бігових GPS-маршрутів. Особливе місце серед творчих маршрутів займає тризуб, який він пробіг у рідному Очакові на підтримку захисників нашої країни та рідного міста. таким чином волонтер привертає увагу до зборів для ЗСУ.
Жителька Миколаєва - Світлана вже понад три роки допомагає українським військовим, поєднуючи основну роботу з активним волонтерством. Жінка зібрала та передала десятки автівок для ЗСУ, особисто доставляючи їх на передову.
Спочатку Світлані допомагали інші волонтери купувати та доставляти авто з-за кордону. Нині знайти потрібне авто за адекватною ціною - виклик, каже волонтерка. За 3 роки волонтерці та її команді вдалось придбати та відремонтувати 35 автівок для різних бригад ЗСУ.
З дитинства жителька Миколаївщини - Аліна, мріяла стати лікарем і попри всі труднощі втілила свою мрію. У роки повномасштабної війни дівчина разом із батьками-медиками рятувала життя військових і цивільних у рідному місті Новий Буг. Сьогодні Аліна працює сімейним лікарем у Миколаєві та продовжує допомагати захисникам як волонтерка.
У 2023 році в Миколаєві Аліна долучилась до волонтерського руху “МикоПавучихи” - групи дівчат, які плетуть маскувальні сітки. Дівчина вже мала уявлення про те, як це робити, адже робила це ще у підлітковому віці.
Жителька Миколаєва, Зоя Совєткіна, почала волонтерити ще у 2014 році. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, вона прийняла рішення залишитися у місті й діяти. Завдяки цьому підходу та наполегливості, Зої вдалося провести близько 20 лотерей й зібрати значну суму. З лютого 2024 року волонтерка перерахувала на збори для різних підрозділів ЗСУ понад 83 тисячі гривень.