“Збори не закриються, поки не закінчиться війна”: історія миколаївської волонтерки, - ФОТО

До повномасштабного вторгнення жителька Миколаєва Інна працювала у банку. Дівчина й подумати не могла, що їй доведеться разом з дитиною тікати від російських обстрілів аж за кордон.

Нині Інна веде активно збори для різних підрозділів ЗСУ. За майже два роки своєї діяльності, їй вдалось зібрати понад 2 мільйони гривень та придбати необхідне українським захисникам. Волонтерка розповіла редакції 0512, як війна змінила її життя назавжди та як нині вдається об’єднувати та залучати людей до підтримки фронту. 

Втеча від обстрілів, повернення додому та перші кроки у волонтерстві

Інна народилась та виросла у Миколаєві. Вищу освіту здобула у місцевому педагогічному університеті на факультеті “Міжнародні економіка та прикладна математика”. Після закінчення університету, миколаївчанка працювала у банках. Коли почалось повномасштабне вторгнення рф в Україну, чоловік Інни долучився до оборони Миколаєва. У квітні 2022 року, Інна разом із півторарічним сином виїхали за кордон, а вже у жовтні повернулись до Одеси. 

Інна по центру. Фото Світлана Коваль.

“Перебуваючи у Болгарії, я почала ходити на акції у підтримку України. Тоді вони проходили під посольством рф. Я знала про війну 2014 року, але масштаби російської агресії відчула на собі тільки у 2022. Ми повернулись у Миколаїв після деокупації Херсону. Тоді вже стало якось більш безпечно в місті, щоб жити з дитиною”,

- каже Інна. 

У червні 2023 року, російські окупанти підірвали дамбу на Каховській ГЕС. Тоді Інна вирішила долучитись до збору необхідних речей для переселенців. Після того, дівчина зрозуміла, що хоче також підтримувати й ЗСУ. 

Інна на плетінні сіток. Фото - архів волонтерки.

“Я не мала жодного уявлення про те, як робити збори. Просто було бажання не сидіти й просто чекати перемоги, а почати щось робити, якось діяти. У мене тоді служив друг у 123 бригаді ТРО. За три тижні мені вдалось зібрати на три зарядні станції. Наступна ціль стала купівля авто. Цей збір я закрила за місяць, сума на той час була нереальна 175 000 тис грн і в мене вийшло і це змотивувало продовжувати збирати донати надалі”,

- з посмішкою пригадує дівчина. 

Як підтримка ЗСУ стала щоденною справою життя

В кінці 2023 року, Інна долучилась до акції “Гроші на ЗСУ”. Там волонтерка познайомилась з однодумцями та почала плести ще маскувальні сітки для захисників, продовжуючи вести збори. Крім того, Інна також регулярно відвідує акцію в підтримку військовополонених та безвісти зниклих бійців.

Інна на акції в підтримку полонених. Фото - архів волонтерки.

"Зі всього Миколаєві населення на акції ходять 200-300 людей максимум. Це говорить про те, що людям байдуже чи що? Або ж вони живуть в іншому світі.. Складається таке враження. Рідні потребують підтримки й постояти годину раз на тиждень поряд з ними не так вже й важко",

- відмітила волонтерка. 

З 2024 року дівчина разом з іншими волонтерами також організувала у Миколаєві пакунки турботи для військових, які знаходяться у лікарнях. Інна зізнається, що неодноразово відчувала емоційне вигорання від волонтерської діяльності та це не зупинялась на досягнутому. 

“Кожен день був схожий на “день сурка”, одне й те саме. В якийсь момент я просто з головою пішла у волонтерку, посунувши родину на задній план. І наступив момент, коли я зрозуміла, що треба вчитись балансувати між роботою, родиною та своєю громадською діяльністю. Зараз мені це вдається, я не хапаюсь за все, дозволяю собі видихати”, 

- говорить Інна. 

За майже два роки своєї діяльності Інні вдалось зібрати понад 2 мільйони гривень на потреби ЗСУ. За ці кошти було придбано різні засоби від зарядних станцій до дронів та РЕБів. Наразі волонтерка самостійно комунікує з військовими та має кілька запитів одночасно. 

Відзнака Інни від ЗСУ. Фото - архів волонтерки.

“Я веду збори для військових, яких знаю чи то особисто, чи то у нас є спільні друзі. Тому що гроші - це відповідальність. Довіра людей це також відповідальність. Зараз я стараюсь в пріоритет ставити збори на дрони та все, що з ними пов’язано. “Пташки” здатні берегти життя бійцям та одночасно нищити ворога. Збори не закінчаться, поки не закінчиться війна”,

- додала Інна.

Вигорання, внутрішня сила та віра у перемогу: що тримає волонтерку на плаву

Волонтерка також поділилась, що сьогодні її дуже тригерить те, що люди стали менш активно донатити, а також споживання російського контенту. Дівчина вважає також, що на українізацію має вплив як власний вибір людини, так й оточення.

Інна разом з сином Гордієм. Фото - архів волонтерки.

“Мені дуже пощастило з оточенням. Моменти вигорання були й будуть, мабуть, та люди, які знаходяться в цій бульбашці з тобою, слугують неймовірною підтримкою, силою та натхненням. Те, що ми говоримо, що дивимось, слухаємо, це також є важливим, бо воно впливає на нас, а ми впливаємо один на одного.. Коли як не сьогодні бути свідомим, на четвертий рік повномасштабного вторгнення?”,

- резюмувала волонтерка. 

Миколаївська волонтерка каже, що буде допомагати ЗСУ допоки триває війна. Дівчина говорить, що завдяки волонтерству вона познайомилась з багатьма хорошими людьми з різних куточків України. Інна також впевнена, що після війни збори продовжаться й потреб буде ще більше, адже відбудова країни буде тривати роками. 

Фото Світлана Коваль та архів героїні матеріалу.

Якщо ви бажаєте підтримати збори Інни, то нижче залишаємо реквізити для донатів:

• допоміжна банка на Мавік 3Т для 79 бригади;
• на пакунок турботи для бійців, що проходять лікування у Миколаєві;
• на основи та матеріали для маскувальних сіток.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” з обов'язковим додаванням логотипу АНРВУ.