Сітки, стендап та сила духу: як особиста трагедія миколаївської волонтерки стала поштовхом до великої справи, - ФОТО

Марина Дубова - жителька Миколаєва, яка не покинула рідне місто навіть під обстрілами. У 2023 році вона втратила коханого на фронті, проте знайшла в собі сили, щоб почати волонтерити. 

Плетіння сіток, стендап, збори та “пакунки турботи” - так вона допомагає військовим, пам’ятаючи кожен день ціну свободи. Волонтерка розповіла власну історію редакції 0512.

Від стендапу до зборів на авто: волонтерство як спосіб жити й пам’ятати

Марина народилась та виросла у Миколаєві. Дівчина мала хист до математики, тому вивчилась на інженера. До 2022 року, як розповідає Марина, вона не вдавалась в особливості політичного життя країни, проте повномасштабне вторгнення рф все змінило. 

Марина - фото власний архів героїні матеріалу.

“Я не покидала місто на довго, через те, що тут залишались батьки, бабусі. Моя сестра живе в Одесі. Коли я до неї приїздила і бачила, що діти грають на  майданчику, то це було прям до сліз. Тому, що тоді була сильна різниця між нашими містами”,

- каже Марина.

Як особиста трагедія стала поштовхом до великої справи

У 2022 році через соцмережі Марина познайомилась із Михайлом. Пара тримала зв’язок на відстані та періодичними зустрічами. Марина та Михайло були разом близько пів року та за цей час встигли добре пізнати одне одного. 

Марина з квітами від Михайла - фото власний архів героїні матеріалу.

“В цивільному житті Міша був вихователем в дитсадку та тьютором - працював також з дітьми з особливими потребами. Коли почалась війна, то він добровільно став на захист України. Спочатку він воював в ТРО на Київщині, а потім - на півдні. Згодом Михайло потрапив у піхоту. Взимку 2023 року їх підрозділ перекинули на схід. У нього було хороше почуття гумору, він тримався сам ще й мене сильно підтримував. Він загинув в лютому під Бахмутом. Я прийняла його втрату, час якось лікує, але цей біль втрати з тобою і залишається, ти живеш з цим болем. Міша міг прожити це життя інакше, проте пожертвував його заради свободи… моєї та інших українців”,

- каже Марина.

Марина каже, що офіційно Михайло досі вважається як безвісти зниклим, проте, як стверджують побратими, вони через дрон бачили його тіло. Дівчина згадує, що хлопець був спокійним, добрим та надзвичайно чуттєвим і саме його втрата стала поштовхом для початку волонтерської діяльності. 

“Під час війни я захопилась стендапом та почала виступати в Миколаєві. Якось колеги на роботі розповіли за збір на авто для 123 бригади і що він повільно просувається. Тоді мені захотілось підтримати їх: я відкрила допоміжну банку й стала активно вести свої соцмережі. На одному із виступів, я запропонувала лідеру нашої команди стендаперів Михайло Рябоконю розіграти тубус й всі виручені кошти з аукціону пішли на цю бригаду й вдалось закрити збір на авто. Це мене так розчулило і водночас я зрозуміла, що можу допомагати”,

- відмітила Марина.

“МикоПавучихи”: жіноча сила, що захищає воїнів на фронті

В кінці 2023 року Марина приєдналась до волонтерського руху “МикоПавучихи” - команди, яка створює маскувальні сітки. Той період свого життя, волонтерка вважає особливим, адже познайомилась з однодумцями, які стали її друзями.

Марина на акції

“Я відвідувала акції “Гроші на ЗСУ”. Там я познайомилась з дівчатами, які вже плели сітки й вели також збори. З деякими дівчатами ми працювали на сітках, а з іншими об’єднались та почали організовувати “пакунки турботи” для наших захисників, що проходять лікування у Миколаєві. Війна оголює обличчя, показує людей такими, які вони є насправді. І моє нині найближче оточення складається з проактивних та свідомих людей”,

- додає волонтерка. 

Марина разом з іншими волонтерами під час одного із візитів до військових

Весною цього року Марина стала лідеркою команди “МикоПавучихи”. Дівчина говорить, що запити на маскувальні сітки не зменшились, навпаки - замовлень стає все більше, а додаткових рук не вистачає.

“Наша група складається з різних дівчат. Всі ми працюємо, тому плетемо в основному у вільний від роботи час на вихідних. У нас є кілька дівчат, які ходять на сітки щодня. Ми маємо свою сторінку в Інстаграмі, де розповідаємо про свою дільність",

- говорить Марина.

Марина відмітила, що група вже існує майже два роки. За цей час її склад змінювався кілька разів. Загальна кількість сіток вже перевищила за сотню. Як кураторка групи, Марина відповідає за організаційні моменти: формування списку замовлень, закупка матеріалів, їх доставка, а також звітування та витрати. Як каже Марина, маскувальні сітки робляться тільки для військових й безкоштовно.

Марина на сітках

“Ми існуємо за рахунок донатів. Тобто за свою роботу ми не беремо жодної копійки, але матеріали купуємо за добровільні внески. Я через відеоповідомлення звертаюсь до людей, прошу робити донати, репости - і це працює. І допоки нас підтримують - ми можемо продовжувати свою діяльність. Нині наша свобода, те життя, яке ми маємо… за це хлопці на фронті платять дорогу ціну - власним життям. Мій тато нині в ЗСУ, мій хлопець загинув на фронті, тому чудово розумію важливість нашої роботи”,

- зазначила волонтерка.

Марина також відвідує регулярно акції в підтримку військовополонених у Миколаєві. Волонтерка додала, що, на її думку, сьогодні кожний громадянин чи громадянка України мають робити все, щоб допомагати фронту. Тригерні речі для Марини є просування російських наративів та споживання ворожого контенту.

Марина з відзнакою від 46 бригади

“Мене дратує, коли я чую, що люди виступають проти декомунізації чи деколонізації. У мене лише одне питання: навіщо нам тут слід росії - країни, яка сьогодні знищує наш народ та руйнує наші життя та будинки? Я захоплююсь нашими військовими, те, як вони тримаються та ведуть боротьбу. Ніхто не каже, що життя має зупинятись, ні. Люди мають право на відпочинок тощо. Ми маємо ж дбати якось про ментальне здоров’я, тут варто додати, що не варто соромитись звертатись й до психологів, це нормально. Просто хочеться, щоб кожний сьогодні робив, що в його чи її силах для підтримки захисників, тому що війна - це боротьба й тилу, й фронту. Ми пов’язані”,

- резюмувала Марина.

Фото - архів Марини.

Якщо ви бажаєте підтримати дільність Марини, то нижче залишаємо реквізити:

• на матеріали для маскувальних сіток "МикоПавучихи".
• допоміжний збір на Старлінкдля воїнів 38 зенітного ракетного полку.

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” з обов'язковим додаванням логотипу АНРВУ”.