Лотереї й моті: як миколаївська волонтерка назбирала понад 80 тисяч для ЗСУ за допомогою смаколиків, - ФОТО

Жителька Миколаєва, Зоя Совєткіна, почала волонтерити ще у 2014 році.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, вона прийняла рішення залишитися у місті й діяти. За понад рік своєї діяльності вона зібрала понад 80 тисяч гривень для різних підрозділів ЗСУ. Жінка поділилась своєю історією з редакцією 0512.

Перший досвід волонтерства

Зоя народилась та виросла під Миколаєвом у селі Галицинівка. У шкільні роки дівчина мріяла стати екологом та згодом отримала цей фах, проте на старті професійного шляху зіткнулася із сексизмом. У 2014 році, коли чоловік служив в зоні АТО/ООС, тоді Зоя вперше почала допомагати фронту.

Я разом з іншими збирала коробки з побутовою хімією, серветками, носками, солодощами для хлопців. У певні моменти ці речі дуже їх виручали, тому що були досить жосткі польові умови. Коли чоловік повернувся з ротації, то я побачила, що війна його змінила, але сказала, що ми це пройдемо разом. Також з 2014 року моє оточення суттєво змінилось, тому що побратими чоловіка стали не від’ємною частиною нашого життя, - говорить Зоя.

Повномасштабна війна та нова хвиля активності

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Зоя вирішила залишитись у Миколаєві. Одного разу Зої сподобалось моті -  традиційні японські десерти і жінка вирішила сама навчитись робити ці смаколики.  

Перший рік війни я постійно моніторила новини й блокувала ворожі Telegram-канали. Потім я почала бачити у соцмережах різні збори, робити репости й подумала, а чому б не спробувати робити лотарейки зі смаколиків. Першими моті я просто пригощала знайомих, потім вже це захоплення переросло у власну справу і так почала допомагати із донатами, продаючи власні вироби, - відмітила волонтерка.

Завдяки цьому підходу та наполегливості, Зої вдалося провести близько 20 лотерей й зібрати значну суму. З лютого 2024 року волонтерка перерахувала на збори для різних підрозділів ЗСУ понад 83 тисячі гривень. 

Син Зої також допомагає мамі у волонтерстві, фото - архів родини

Мій син полюбляє брати участь у лотарейках. Зокрема його місія дістати потрібний номерок, типу визначити хто переможець. Ще він малює на патріотичну тематику, але лише коли має натхнення. Одного разу у нього з’явилась ідея зобразити якби виглядав герб міста, в якому гинуть окупанти. Ці малюнки ми поклали у пакунки турботи та відправили колишнім побратимам чоловіка, які нині служать на фронті. Хлопці із гумором віднеслись до творчості сина, - каже Зоя.

З вірою у майбутнє 

Нині Зоя активно продовжує розвивати власну справу, експериментуючи з різними смаками та текстурами. Окрім лотарейок, волонтерка також регулярно відвідує акції “Вшануй” та “Миколаїв - голоси полонених” й нещодавно доєдналась до групи, які плете маскувальні сітки. 

Зоя на акції "Вшануй! у Миколаєві, фото 0512

У перший день після закінчення війни ми всі будемо плакати за тими, чиє життя забрав ворог. А потім почнемо відбудовувати все — це буде колосальна робота. Треба буде пахати і згуртовуватись. Мене надихають люди, які діють попри страх: наскільки вони сильні, що вони навіть коли не хочуть, але усе одно роблять. І от зараз для мене допомога — це не лише слово, а стиль життя, - резюмувала волонтерка.

Фото 0512 та архів Зої.