Під обстрілами та з вірою: історія волонтерки, яка не покинула Миколаїв, - ФОТО

Ганна Бутенко - жителька Миколаєва, яка стала волонтерити з перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну. Дівчина не покидала місто, навіть попри те, що жила у найбільш постраждалому районі міста.

У 2023 році Ганна стала однієї із героїнь документального фільму “Міста та їхні герої”. У ньому розповідається про героїчні вчинки звичайних людей. Волонтерка також поділилась своєю історією із редакцією 0512.

Життя у прифронтовому Миколаєві

До війни, як каже Ганна, вона жила своє найкраще життя: багато подорожувала, вела соцмережі, мала захоплення та мрії, але життя волонтерки, як і всіх українців перевернулось в лютому 2022 року. Брат та батько Ганни одразу пішли у військкомат та стали на захист країни. Тоді дівчина зрозуміла, що мусить діяти та якось допомагати. Волонтерка не покидала Миколаїв, навіть живучи під обстрілами у Корабельному районі, у Ганни не було й думки виїхати з міста. 

“У мене з оточення пішли воювати всі чоловіки. Я працювала в медичній сфері та думала, що можливо також піти на фронт. Вдома моя мама почала готувати їсти й ми передавали на блокпости. Згодом на мене вийшли іноземні різні фонди, вони передавали продукти харчування зокрема. Ми їх ділили між цивільними, які їх потребували та військовими. Також на початку війни у дефіциті були ліки, для деяких людей вони прям мали життєву роль. Перші взагалі запити закривали власним коштом,

- каже Ганна. 

Коли відбулось звільнення частини Херсонщини, то Ганна також стала допомагати й там. За словами Ганни найчастіші звернення від жителів стосуються евакуації та проблеми із житлом тут у Миколаєві. Також частково волонтерка допомагає й жителям Миколаєва, зокрема вразливим категоріям населення. 

“Найчастіше з Херсонщини звертаються ті, хто не має власного авто та хоче виїхати. Тоді якось починаю шукати способи допомогти людям. А ще стикаються переселенці з проблемою житла, або ж ні за що жити до моменту оформлення виплат. Якщо казати за місцевих жителів, то тут стараюсь підтримувати в першу чергу одиноких пенсіонерів, маломобільних людей, люди, чиє житло постраждало через обстріли тощо”,

- зазначила волонтерка.

Бути байдужим до війни - розкіш

Більшість зборів Ганна організовує для ЗСУ. Дівчина каже, що запити надходять з різних бригад та усіх напрямків. Нині волонтерка збирає на РЕБи, авто, їх ремонт, дрони, зарядні станції, засоби зв’язку тощо. Ганна зізнається, що все своє життя наразі зосередила на волонтерській діяльності. 

“Звісно я працюю, але весь інший час я щось пакую, кудись пересилаю, пишу про запити військових, закликаю людей донатити, відвідую акції вшанування полеглих воїнів хвилиною мовчання та нагадування про військовополонених. У мене зі старого оточення нікого вже не залишилось, зараз це здебільшого або волонтери, або ж військові. Як можна бути взагалі байдужим до потреб фронту на четвертий рік повномасштабної війни, я не уявляю. Багато насправді речей зараз тригерить”,

- підкреслила Ганна.

Прапор із підписами загиблих - як оберіг

Ганна має особливий прапор, який носить з собою завжди. На ньому підписи захисників, яким допомагала волонтерка. Частина цих захисників вже на щиті. Якось волонтерці навіть пропонували його купити. Фото з цим прапором навіть якось опублікував у себе на сторінці президент України до Дня єднання.

“Мені одного разу запропонували продати його за 10 тисяч доларів. Це величезні кошти для волонтера, насправді. За них можна було чимало чого закупити. Але я не можу дозволити собі цього зробити, тому що там підписи тих, хто поклав своє життя за нашу свободу. Це, мабуть, найцінніша річ, яку я маю. Це пам’ять і я її хочу зберегти”,

- додала Ганна.

За час своєї волонтерської діяльності Ганна неодноразово бувала на сході та на Херсонщині. Найбільше волонтерка мріє про перемогу та каже, що тоді можливо собі вже дозволить відпочинок. Але дівчина впевнена, що навіть після війни волонтерам буде чим зайнятись - просто зміняться потреби та запити.

Фото - особистий архів Ганни Бутенко.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” з обов'язковим додаванням логотипу АНРВУ.