У Баштанській громаді на Миколаївщині лікарня - не просто медичний заклад. Це пункт незламності, центр турботи й довіри, де щодня рятують, лікують, підтримують. Тут не зачинялися навіть під час найгарячіших боїв у місті, тут зростають молоді лікарі й реалізовуються міжнародні проєкти.
Центр первинної медико-санітарної допомоги у Баштанці обслуговує 37 тисяч жителів трьох громад: Баштанської, Інгульської та Привільненської. У структурі - дев’ять амбулаторій і п’ять пунктів здоров’я. Щодня - до тисячі звернень, у пікові періоди - ще більше. Штат - майже 100 осіб, з них до 15 лікарів. Бракує кадрів, але команда не здається: активно працює над залученням молодих спеціалістів, пропонуючи їм житло та перспективу зростання.
Найскладнішим періодом за часів існування Баштанської лікарні стали перші місяці повномасштабного вторгнення. Обстріли, окупації, поранені і постійне перебування у закладі медперсоналу.
Війна почалася 24 лютого, 1 березня ворожа країна почала наступати на Баштанку. Вони захопили Херсон, потім Снігурівку, дійшли до Березнегуватого і почали наступати. Того дня ми були усі на роботі. У нас, на жаль, не було бомбосховища, було пристосоване таке приміщення. Ми спустили наших пацієнтів. Тоді у нас вже були поранені, адже наша лікарня була госпіталем другої лінії, - пригадує директорка КНП “ЦПМСД” Баштанської міської ради Оксана Шпарук.
Баштанка вистояла і розбила частину ворожої колони. Проте росіяни, які залишилися, пішли далі. Так під окупацією опинилася амбулаторія у селі Лоцкине, яка підпорядковується Баштанському ЦПМСД.
6 березня мене сповістили, що один молодий хлопець отримав поранення серед поля. Це був один із наших місцевих бійців ТРО. На жаль, хлопець втратив багато крові й помер в амбулаторії. Йому було всього 30 років. Наступного ранку в село зайшли вже російські танки, - розповідає сімейна лікарка Лоцкинської амбулаторії Валерія Бото.
7 березня село окупували російські загарбники. Свою штаб-квартиру окупанти облаштували на краю села в напівзруйнованій будівлі. Лікарі, попри ризики, не припинили надання медичної допомоги. Медики залишалися на місцях, підтримували пацієнтів та забезпечували базові послуги - навіть в умовах відсутності зв’язку та постійної небезпеки.
У нас в лікарні тоді майже не залишилось ліків. Умови роботи були складними. Але я мала таку аптечку й невеликий власний запас. Десь ховала від окупантів й щось збереглося, щось просила у людей, які перед війною купували в аптеках щось, тому що розуміла, що це війна й будуть постраждалі, - пригадує Валерія Бото.
У цей час продовжувалися страждати від регулярних обстрілів громади, які не перебували під окупацією. Тож, наголошує лікар-терапевт Баштанського центру первинної медико-санітарної допомогиВіктор Решетник, робота лікарів не зупинялась навіть під обстрілами. Частину людей відводили у сховище, а частина пацієнтів були не транспортабельні, їх переводили якомога далі від вікон. Роботу медиків ускладнювало й те, що в місті періодично зникало світло. Тоді медики могли користуватись лише рентгеном-апаратом, який працював від генератора.
Найгарячіший день, який я пригадую, це коли привезли одночасно 20 поранених - цивільні й військові. Тоді працювали всі бригади. Бувало, що когось не змогли врятувати. Так в одного хлопця було поранення в голову, і він на жаль, не вижив. Я відчуваю в такі моменти біль та жаль, - ділиться Віктор Решетник.
На цьому трагічні події для Баштанської лікарні не закінчилися. У квітні 2022 року ворожий ракетний обстріл суттєво пошкодив приміщення Баштанської лікарні. Через удар окупантів значно постраждали будівлі лікувального корпусу та поліклініки, були зруйновані пологове, інфекційне та хірургічне відділення. У центрі первинної медико-санітарної допомоги вибило вікна й двері, знищило обладнання.
У ЦПМСД було знищено 56 вікон, у багатопрофільній лікарні - майже 200. У мене в кабінеті так грохнуло, що не залишилося жодного комп'ютера. Вилетіли вікна і двері, тоді пішов дощ, намокли документи, зруйнувало меблі, - розповідає Оксана Шпарук.
Та попри все, заклад не припинив роботу. Вікна у центрі первинної медико-санітарної допомоги відновили майже за місяць. А лікарня почала співпрацювати з міжнародними благодійними організаціями, брати участь у різних проєктах, відновлюватися та розвиватися.
Баштанський район - один із найбільших сільських регіонів, і багато сіл мають серйозні труднощі з доступом до медичних послуг. Відсутність громадського транспорту, поганий стан доріг та велика віддаленість населених пунктів - усе це створює перешкоди для людей, які потребують лікування.
Найбільше страждають маломобільні пацієнти, літні люди, родини з маленькими дітьми. Часто, щоб потрапити до лікаря, потрібно шукати приватний транспорт, який не всім по кишені.
Я сьогодні привіз свого сина на огляд. Ми постійно лікуємося саме у цій лікарні. Обслуговування тут гарне, навіть надають безплатні ліки. Але головна проблема - дороги та спосіб дістатися сюди. Зараз трохи підсипали дорогу, то легше їхати. Раніше були амбулаторії на місці, але зараз все закрилося. Тому наші односельці наймають автомобілі, щоб приїхати у лікарню, - розповідає Олександр з села Єрмолівка.
Ніна мати трьох дітей проживає у селі Лук'янівка Привільненської ОТГ Баштанського району. Майже два місяці тому у їхній сім'ї народилася дитина, тому Баштанський центр первинної медико-санітарної допомоги відвідує досить часто.
То обстеження, то плановий огляд тощо. Ставлення лікарів та персоналу чудове, умови теж нормальні, не маю жодних зауважень щодо роботи закладу. Єдине, що хотілось змінити - це стан доріг. З села сюди дістатись навіть своїм транспортом займає багато часу через відсутність нормального покриття. І щоб доїхати треба наймати машину, - додає жінка.
Саме тому Центр спільно з міжнародними партнерами запустив проєкт “Мобільна клініка” - повноцінний медичний кабінет на колесах, що дозволяє дістатися до найвіддаленіших сіл. Команда лікарів і медсестер приїжджає за графіком, проводить огляди, вакцинації, консультує пацієнтів і дає змогу відчути турботу навіть тим, хто живе далеко від центру громади.
Виїзд високовартісний, але ми плануємо, збираємо пацієнтів, працюємо медичними працівниками. Сімейні лікарі створюють запити, тому що, як правило, якщо в село приїхала Мобільна клініка, приходять одні і ті самі люди, які активні, які цікавляться своїм здоров'ям. Переважно це жінки раннього пенсійного віку. А ось та частина населення, яку б ми хотіли побачити, - маломобільна, - говорить директорка КНП “ЦПМСД” Баштанської міської ради Оксана Шпарук.
Також Центр отримав кілька службових автомобілів. Один з них - спеціально обладнаний для перевезення пацієнтів, які не можуть рухатися самостійно. Завдяки цьому медики виїжджають у найвіддаленіші села, а також допомагають під час евакуацій.
Щоб оптимізувати роботу, Центр створив сучасний медичний кол-центр. Тепер пацієнт може швидко записатися до лікаря телефоном, не витрачаючи час і гроші на дорогу. Це зменшило черги, полегшило роботу реєстратури й знизило навантаження на лікарів.
Кол-центр створили на два заклади - Багатопрофільну лікарню і ЦПМСД. Таким чином ми маємо можливість коригувати, зменшити кількість черг, зменшити витрати пацієнта, надати інформацію, - пояснила Шпарук.
Один із наймасштабніших проєктів - будівництво нової модульної амбулаторії на 15 лікарів. Його підтримала ВООЗ. Обʼєкт буде повністю інклюзивним, оснащеним новітнім обладнанням і системами обігріву. Зараз завершуються роботи з комунікацій.
Зараз ми в процесі технічного забезпечення, підключення світла. Мобільна амбулаторія вже стоїть в одному з наших мікрорайонів Баштанки. Нам допомогла Всесвітня організація охорони здоров'я. Тобто вона вже є, зараз ми займаємося устаткуванням території, підключенням комунікацій і так далі, - розповіла Оксана Шпарук.
Баштанський ЦПМСД постійно працює над підвищенням кваліфікації медперсоналу. Усі працівники пройшли спеціалізовані курси з психіатричної допомоги дорослим і дітям, а також базові тренінги з надання екстреної допомоги - зупинка кровотеч, дефібриляція, серцево-легенева реанімація. Окрему увагу приділяють догляду за дітьми до трьох років, зокрема в межах тренінгів, які організовує ЮНІСЕФ.
Налагоджена тісна співпраця з міжнародними організаціями, завдяки чому вдалося реалізувати низку важливих проєктів: від запуску мобільної клініки до створення сучасного кол-центру, який став першим у Миколаївській області. Також за підтримки ВООЗ зведено нову модульну амбулаторію, що невдовзі почне приймати пацієнтів. Завдяки цій підтримці Центр не лише вистояв під час війни, а й продовжує розвиватися.
Громада активно співпрацює з лікарнею. Завдяки підтримці місцевої влади вдалося придбати автомобілі для виїздів, надати житло молодим лікарям, забезпечити ремонт приміщень. Саме спільні дії дали змогу встояти у 2022 році, коли Баштанка пережила бойові дії та обстріли.
Ми працюємо з громадою у дуже тісній взаємодії по багатьох проєктах. Громада дуже часто виступає зі співфінансуванням де для цього є потреба. От зараз, наприклад, будівництво наших амбулаторій, де громада буде співфінансувати. Громада допомагає фінансувати робочі місця, які не передбачає НСЗУ. У всіх трьох громадах це виділяється. Громада виділяє кошти, і минулого року вони були виділені для придбання житла для медичних працівників. Завдяки громаді ми отримали два автомобілі. З громадою ми у проєкті з створення громадського простору. Ми пройшли навчання, виграли конкурс, затвердили. По мобільній амбулаторії - ми також спільно увесь час працювали, - резюмує директорка ЦПМСД.
Тож Баштанський Центр первинної медико-санітарної допомоги - це приклад того, як українська медицина може вижити й розвиватися навіть у прифронтовому регіоні. Сьогодні тут не лише лікують, а й змінюють підходи, впроваджують сучасні сервіси й працюють на випередження. І все це - завдяки команді лікарів, підтримці громади та міжнародній солідарності.
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.
