Полігон — село Миколаївщини, яке стало прикладом згуртованості та відновлення. Після початку повномасштабної війни громада самотужки прибрала вулиці, відновила десятки пошкоджених будинків та облаштувала публічні простори. Місцева молодь власноруч збудувала сучасний волейбольний майданчик, а в бібліотеці створили жіночий хаб, де зараз щодня збираються діти й дорослі.
Ірина Наумович - староста цього села, яка очолила старостинський округ у травні 2023 року. З війною на її плечі лягли не лише адміністративні обов’язки, а й турбота про десятки тисяч людей. Жінка розповіла в інтерв'ю 0512, як їй вдалося мобілізувати підтримку односелець, відновити інфраструктуру та запустити освітні й молодіжні ініціативи
Ірина Наумович розпочинала як волонтерка. Коли громада потребувала старости села, жінка покинула свою роботу і повністю занурилась у розвиток села.
Так вийшло, що у нас не було старости. Люди почали просити, щоб вже хтось очолив. Я покинула свою роботу і пішла на старосту, як говорять, добровольцем. Тобто прям під час війни, - розповідає Наумович.
За словами старости, попри війну, управлінська робота вже налагоджується, адже люди згуртувалися і готові підтримати будь-яку ініціативу.
До Полігонівського старостинського округу входять два селища - Полігон та Водник. Кількість мешканців перевищує 10 тисяч осіб. Ірина Наумович зазначає, що під час війни кількість мешканців майже не змінилася: ті, хто виїхав, замінили переселенці з більш постраждалих територій.
Багато людей поїхало, але така ж кількість приїхала до нас. Адже у нас менш постраждалий райончик. Тому до нас, як у більш безпечне місце багато переселенців приїхало, зокрема, з тих сіл, де більше розбиті, - пояснює староста Полігону.
Внаслідок воєнних дій у Полігоні пошкоджено 12 багатоповерхівок. Постраждали й приватні домівки, один будинок зруйновано повністю. Однак селище майже всі будинки вже відновило.
Є ще декілька пошкоджених будинків, де неможливо швидко відновити з певних причин. Технічно складно, там багатоповерховий будинок, це треба через архітектуру і так далі. Є багато нюансів, ми не можемо поки що їм допомогти. Але намагаємось розв’язати це питання. Хоча б кошторис проплатити, щоб зробили технічну документацію, а вже потім будемо шукати, можливо, якісь фонди, які допоможуть, - говорить Ірина.
Щодо гуманітарної допомоги, за словами старости, селище забезпечене у повному обсязі.
Ми знаходили все, що нам потрібно було. У мене багато знайомих з різних міст, хто нам допомагає на постійній основі. Тому у нас немає складнощів, наприклад, з візочками чи з милицями, памперсами й таке інше - це закривається миттєво. У мене завжди є в запасі. Ми завжди ділимося з населеними пунктами, які потребують якихось речей, - додає Наумович.
Одним із перших кроків у селі після звільнення Херсона стала масштабна ініціатива з очищення території. Ще до того, як Ірина Наумович стала старостою, громада самоорганізувалась і взялася за прибирання вулиць.
Ми хотіли, щоб було вже не тільки без орків, а ще й без сміття, - наголошує староста.
Зусиллями жителів без залучення бюджету збудували альтанку – місце відпочинку для громади. Також висадили квіти, щоб прикрасити публічний простір.
У нас немає спільного фонду, але люди мене підтримують, тому мені не складно. Якщо є ідея, я пишу в групі: "Давайте вийдемо на прибирання, або хто може допомогти". Люди відгукуються і в будь-якому моменті, коли щось потрібно, всі з'являються, - говорить Ірина Наумович.
Громада регулярно допомагає людям, які прибувають у село з прифронтових територій. У разі потреби шукають фахових психологів, забезпечують одягом і речами найпершої потреби. Речі, які більше нікому не потрібні, передають до банку одягу в Погорілове.
Була така в нас сім'я, в них загинули дві дитинки в підвалі. Взагалі четверо діток було. Старший хлопчик і наймолодший залишились живі, а двоє в підвалі загинули, потому що жінка не встигла спуститися, і прямий приліт. Сім’я приїхала до нас. Я одразу шукаю психологів, які вміють працювати з такими сім'ями. По-друге, як люди приїхали, і в них взагалі нічого немає, пишемо в групі потрібно те і те, розміри такі. Люди приносять багато речей, - розповідає Наумович.
Одним із перших реалізованих проєктів після вступу Ірини Наумович на посаду став ремонт у місцевій бібліотеці. Приміщення перетворили на жіночий хаб, який став єдиним місцем для зустрічей усієї громади: дітей, підлітків, дорослих. У бібліотеці є меблі, опалення, кондиціонер та укриття, що зробило її безпечним і комфортним простором.
Проєкт створення молодіжного центру реалізується за підтримки організації People in Need. Простір планують зробити окремим від будинку культури, щоб молодь могла вільно приходити, збиратися, реалізовувати свої ідеї та ініціативи.
Ще один важливий крок у розвитку дозвілля — облаштування волейбольного майданчика. Матеріали були надані в межах грантової програми, проте усі роботи виконували місцеві діти й молодь. Майданчик став популярним місцем для дозвілля жителів.
Ми отримали тільки матеріали на суму 500 тисяч, тому що нам не вистачало на роботу грошей. Решту - вони робили самі. Просто от і до, від вирівнювання до закинь до огорожі. Плитку й бордюри самі клали. Чудово вийшло, прям дуже на такому високому рівні. Іноді думаю, що навіть професіонали так класно не зробили. Вони тут ввечері збираються і багато-багато людей, - додає Ірина Наумович.
У продовження спортивного напряму громада виграла ще один проєкт — для встановлення вуличних тренажерів поряд із волейбольним майданчиком. Це має посприяти розвитку активного способу життя серед жителів різного віку.
Один із найбільших інфраструктурних проєктів — це відновлення системи водопостачання з каналу, подібної до тієї, що функціонувала ще за радянських часів. У селі була власна накопичувальна система, яку у свій час продали, і доступ до зрошення втратили. Відновлення подачі води з каналу дозволить зменшити навантаження на свердловини й водонапірні башти, а також покращить полив городів і господарських земель. Наразі проєкт уже погоджено, і громада працює над його втіленням разом із фондами та донорами.
До речі, сьогодні селище забезпечене водопостачанням. Минулого року замінили три водонапірні башти й прочистили усі свердловини. Кілька башт обслуговують свердловини, у Воднику вже встановили резервуар.
Зараз у нас вода не по годинах, слава Богу. Якщо раніше подавали воду з перебоями, то зараз нема потреби економити, - підкреслює Ірина.
Селище в особі старости продовжує працювати над розвитком Полігону. Тож сьогодні планують та реалізовують декілька проєктів:
У нас багато мрій та планів. Я гадаю, що поступово ми все реалізуємо. Сьогодні на першому плані - укриття і вода. Решта - паралельно з цими проєктами або ж згодом, - резюмує староста Полігону.
Сьогодні Полігон демонструє приклад самоорганізації: зі старости-волонтерки Ірина стала колективною силою, що об’єднує людей навколо проєктів благоустрою, освітніх просторів і захисту громади. Від сміття - до культурних центрів, від альтанки - до волейбольної арени, - покрокова трансформація сіл засвідчила: коли ідея знаходить відгук, разом можна відбудувати й зміцнити майже все.
“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” з обов'язковим додаванням логотипу АНРВУ”.
