Зелений Гай - село, яке не чекало, а діяло: після обстрілів і втрат громада створила власний фонд, відновила будинки, школу й інфраструктуру. Сьогодні село повернуло 90% життя - і подає приклад іншим.
Після загибелі чоловіка та старости села внаслідок обстрілів у 2022 році, Оксана Гнедько взяла на себе відповідальність за Зелених Гай і Оленівку Шевченківської ОТГ на Миколаївщині. Її робота - це не просто відновлення зруйнованого, а створення сильнішої й згуртованішої громади. Історію згуртованості місцевих мешканців та відновлення села, редакції 0512 розповіла Оксана Гнедько.
Від зруйнування до відновлення
Сьогодні у Зелений Гай повернулося понад 200 дітей. І хоча село ще в процесі відбудови, уже працює модульний освітній простір. А меморандум з Литвою передбачає будівництво нової двоповерхової школи на місці навчального закладу, який у 2022 році зруйнували росіяни.
Коли ворог вдарив по нашій школі, то люди, які ховалися у підвалі, вижили. Вони були заблоковані й декілька годин сиділи під обстрілами. Але коли змогли виїхати рятувальники, вони їх витягли. Це було більше 60 людей. Вони були неушкоджені. Звісно, психологічно це важко. Люди коли вийшли з підвалу, обстріли продовжувались, кожен біг куди бачив, - згадує староста Оксана Гнедько.
Того дня загинув староста села і постраждав чоловік Оксани Гнедько, який був директором цієї школи. Чоловік декілька місяців боровся у лікарні, але, на жаль, помер.
Наразі в селі реалізується унікальний проєкт «Третє місце», в межах якого проводяться заняття з англійської та арттерапії. Цей проєкт єдиний, який виграло село і реалізується на Миколаївщині.
Проходять заняття два рази на тиждень для дітей і двічі на тиждень для дорослих. Поки ми його проводимо в молодіжному просторі. Адже ремонт приміщення триває. Ми отримали тільки матеріали. Роботу ведемо своїми силами. Допомагають місцеві хлопці. Коли в них є вільний час, вони приходять і працюють, - пояснює Оксана Гнедько.
Модульні будинки, сонячні панелі і деревне опалення
У двох селах Зелений Гай і Оленівка встановили 25 модульних будинків. Площа таких будиночків 42 м2. Їх зводили молодіжні волонтерські бригади.
Фондом надавалися тільки стіни і бетонна плита. Виливали плиту, через місяць приїжджали і і робили стіни. Це були такі збірні бригади. Швидко, весело, разом з господарями будинів проходили роботи, - пригадує Гнедько.
Сонячні панелі та деревне опалення - ще один приклад самостійного пошуку рішень.
Сонячні панелі ми так само виграли завдяки участі у проектах. Допомагали французи й чехи. Чехи приїхали і прийнялись такою до нас довірою, що навіть без усякої тривалої паперової тяганини перевели на ГО 16 тисяч доларі. Бо побачили, що ми дійсно працюємо, - ділиться староста села.
Зараз у селі вже дві водяні башти на сонячних батареях. Планують третю.
Вода - найбільший виклик 2022 року
Після повернення громади, понад 60 родинами постала критична проблема - відсутність питної води.
Початок осені, під обстрілами - ми без газу. Тоді був перебитий газопровід. Але ж можна було поставити кирпичики і так готувати їжу. Проте коли немає води, а вдома і худоба є, і все - це велика проблема. Є у нас такий фермер Іван. Кожен день він їхав по своїм справам за межі села. На полях дивився, де що які прильоти, щоб вчасно розмінувати, викликати військових. І він людям качав воду. Це було дуже складно, адже лише одна година пускалась вода, - каже староста.
Завдяки проєкту з автономного водопостачання, підняти воду тепер можна навіть без електрики.
Фонд довіри: 50 гривень від кожного - для всіх
Однією з особливостей Зеленого Гаю є власний громацький фонд. Кожен з місцевих мешканців щомісячно сплачує по 50 гривень. Таким чином село має змогу самостійно вкладатися в алею пам’яті, кладовище, дитячий майданчик, тощо.
Я завжди говорю, що у нас люди згуртовані й дружні. Можна розповідати про них годинами. Нема такого жодного села, як Зелений Гай. Ми повернулися, ми зібрались на такі збори. На той момент нас повернулося 30 відсотків населення. Ми вирішили, що зробимо собі такий фонд. З цього фонду ми робимо усі свої необхідні справи. Наприклад, алея пам’яті. У нас є вибраний фінансист. Це людина не причетна до старостату. Це місцева жіночка. Якщо вирішили, що ми кладемо у фонд по 50 гривень, то якщо у родині п'ять людей, вони дають 250 грн. Якщо ми робимо дитячий майданчик - це для всіх діток. Якщо це щось для дорослих, наприклад, зона відпочинку, то до неї ходять усі, - пояснює Оксана Гнедько.
Наприклад, заощаджені на ярмарку кошти (4000 доларів) стали часткою співфінансування проєкту сонячних панелей. Гнедько зазначає, що ніколи не витрачають кошти так, щоб фонд залишався порожнім. Адже кошти можуть знадобитися для дофінансування якось проєкту, або ж комусь з односельчан знадобиться допомога.
Також повністю за рахунок села, Зелений Гай втілив проєкт благоустрію місцевого кладовища. На кладовищі поклали плитку, провели воду, встановили бочку з водою.
Там все до копійки з фонду села. Ми поклали більше 300 квадратів плитки. Намагаємось більш-менш упорядковувати могили тих, у кого тут нікого немає. У нас немає занедбаних могил, всі прибрані. Ми тримаємо таку позицію, щоб не було пластику. Тільки живі квітки, - говорить Оксана Гнедько.
До речі, минулого року Оленівка також пішла за прикладом Зеленого Гаю. Вони тепер мають власний фонд і закривають свої нагальні потреби самостійно.
Екологічна гордість і приклад для інших
Сортування відходів, екопідхід і енергонезалежність - три головні напрями, якими пишається громада. Окрім того, що село відмовилося від пластикових квітів на кладовищі, місцеві мешканці ще з 2016 року сортують сміття.
У нас проходить сортування, починаючи з 2016 року. Потім ми в 2019 році створили свою громадську організацію і одразу ж виграли перший проект. Стаємо екогромадою, сортуємо, маємо власні підходи, їздимо навіть навчаємо інших - як це робити, чому це так потрібно. Так само кошти, які виручені, потрапляють у наш фонд, - розповідає староста.
Гаражі, де зберігають вторсировину, ремонтують після ворожих атак. Всюди у селі встановлені сміттєві контейнери з позначками - куди які відходи можна викидати. А ось кошти від сортування також йдуть до спільного фонду.
Село, яке постраждало від війни, змогло не лише відновитися вже на 90%, а й створити унікальну модель розвитку громади. Завдяки згуртованості, довірі, ініціативі знизу і відкритості до світу, Зелений Гай став прикладом того, як в умовах війни зростає нова Україна.
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією”