Замість компенсації забрали землю: як маєток купця Фабре став місцем заснування Миколаєва

Як у купця забрали землю для будівництва Миколаєва.

Ще до заснування Миколаєва територія сучасного міста не була безлюдною. Тут розташовувалися маєтки, господарські споруди, сади та орні землі. Значна частина Миколаївського півострова належала купцю Якову-Францу Фабре. Однак після нападу на його володіння та звернення по компенсацію він зрештою втратив землю, на якій згодом почали будувати корабельну верф і нове місто. Редакція 0512 розповідає історію Фабрової дачі - території, яка відіграла важливу роль у заснуванні Миколаєва.

Як купець Фабре отримав землі майбутнього Миколаєва

До появи Миколаєва землі, на яких сьогодні розташоване місто, не були порожніми чи диким полем. Незадовго до заснування корабельної верфі значна частина цієї території належала купцю Якову-Францу Фабре.

Спочатку купець отримав від князя Григорія Потьомкіна 500 десятин землі у Спаському урочищі. Як пояснював сам Фабре, ця ділянка була потрібна йому, щоб стати херсонським поміщиком.

Згодом, імовірно у 1783 році, він знову звернувся до Потьомкіна з проханням надати ще 1000 десятин. Так володіння Фабре охопили значну частину Миколаївського півострова, утвореного злиттям річок Інгул та Південний Буг.

Будинок купця та господарські споруди розташовувалися переважно біля Козацького перевозу, на Виноградній косі та Спаському мисі. Орні землі займали здебільшого східну частину півострова.

Землю надали у вічне володіння, але документи затримували

Фабре разом із родиною поступово облаштовувався на новому місці. Однак виникла проблема: чиновники Катеринославського намісництва тривалий час не видавали йому плани та межові книги. Без цих документів купець не міг офіційно підтвердити свої права на землю.

29 липня 1784 року Яків Фабре знову звернувся до імперської влади з проханням оформити його володіння. У своєму зверненні він зазначав, що за розпорядженням князя Григорія Потьомкіна йому відмежували землі в Херсонському повіті біля річок Південний Буг та гирла Інгулу для облаштування плантацій.

Зрештою купець отримав 1500 десятин землі у вічне та спадкове володіння. Водночас він зобов'язувався використовувати територію для вирощування зернових культур, винограду, облаштування садів і городів. Проте, як виявилося згодом, це «вічне володіння» тривало недовго.

Напад на маєток

Землі, які отримав купець, розташовувалися у небезпечній прикордонній зоні. На той час Південним Бугом проходив кордон між Російською та Османською імперіями. Через це прикордонні території залишалися вразливими до нападів.

Улітку 1787 року на частину володінь Фабре, розташовану на Виноградній косі поблизу джерела, напали турки. Як зазначає історик Юрій Крючков у матеріалі «Фаброва дача», йшлося про нападників із Карань-Кіре - території сучасної Коренихи.

Під час нападу було розграбовано маєток та вбито служницю. Франц Фабре звернувся зі скаргою до російської влади та зажадав відшкодування завданих збитків. Саме ця подія згодом несподівано вплинула на долю його земель.

Як пошуки місця для нової верфі привели до володінь Фабре

Приблизно в цей час Григорій Потьомкін дійшов висновку, що розташування корабельної верфі в Херсоні було невдалим. Місто перебувало далеко від моря. Навколо простягалися острови, плавні та очеретяні зарості, що створювало несприятливі санітарні умови.

Крім того, у гирлі Дніпра були мілководні піщані мілини, які ускладнювали проходження кораблів. Тому Потьомкін вирішив знайти нове місце для будівництва верфі. Пошуки він доручив своєму найближчому помічнику Михайлу Фалєєву. Саме тоді до канцелярії надійшла скарга Фабре щодо нападу на його маєток.

Потьомкін доручив Фалєєву з'ясувати обставини події, оцінити збитки та врегулювати питання з турецькою стороною. Так помічник князя отримав одразу два завдання: розібратися зі скаргою купця та знайти придатне місце для нової корабельної верфі.

Що було на території Фабрової дачі до заснування міста

Завдяки опису майна Фабре, складеному станом на 1 листопада 1787 року, сьогодні можна уявити, як виглядала територія майбутнього Миколаєва. На той час купець уже облаштував три садиби в різних частинах півострова: поблизу сучасного Інгульського мосту, у районі Спаського мису та неподалік нинішнього Яхт-клубу.

Основний будинок Фабре розташовувався в урочищі Виноградної коси, у Спаську. Він складався з двох приміщень — передпокою та кухні. Поруч були ще один двокімнатний будинок, льох, криниця, водяний млин, який працював завдяки Спаському джерелу, сарай і пташник.

На території також росли груші, терен та інші дерева. На пагорбі біля гирла Інгулу розташовувалися тік, сарай, невелика господарська будівля та землянка. Тут також вирощували жито.

На березі Інгулу стояв кам'яний будинок із чотирьох кімнат, дві землянки, кузня, шинок та хата. Неподалік зберігали п'ять скирт сіна. Над Південним Бугом росли берези, осики, груші та терен.

Окрім господарських будівель і земель, маєток мав ще одну перевагу — вихід до берегів двох річок, багатих на рибу та водоплавних птахів. Історик Юрій Крючков зазначав, що Фабре досить продумано організував своє господарство.

На Виноградній косі, біля джерела, розмістив головний будинок, млин та крупорушки. На Спаському мисі зосередив землеробське господарство, а біля перевозу, через який проходила дорога зі Станіслава до Ольвіополя, облаштував іншу частину володінь. За підрахунками, наведеними істориком, за ці землі купець сплатив російській державі по три копійки за десятину — загалом трохи більше 45 рублів.

Замість компенсації - вилучення землі під будівництво верфі

Поки Михайло Фалєєв розбирався з нападом на володіння Фабре, він також виконував доручення Потьомкіна щодо пошуку нового місця для корабельної верфі. Повернувшись, Фалєєв повідомив князю, що біля гирла Інгулу є придатна територія для будівництва.

Потьомкін відразу розпорядився заснувати там нову верф. Однак виникла проблема: обрана земля перебувала у приватній власності купця Фабре.

Попри це, 2 вересня 1787 року Катеринославське намісництво ухвалило рішення вилучити раніше надані купцю землі та передати їх до державної скарбниці. Формальною підставою стало оголошення Османською імперією війни Російській імперії. Землі в прикордонній зоні відчужували на користь держави, а населення переселяли вглиб імперських територій. Таким чином, замість очікуваного відшкодування збитків після нападу на маєток Фабре втратив значну частину своїх володінь.

Як Фаброва дача стала територією майбутнього Миколаєва

У тому ж 1787 році Григорій Потьомкін призначив Фабре директором Судацьких та інших садів у Таврійській області. Тим часом землі, які раніше належали купцю, перейшли під контроль держави.

У 1788 році на цій території заклали корабельну верф, навколо якої почало формуватися нове місто. 27 серпня 1789 року Потьомкін видав ордер №1065, адресований Михайлу Фалєєву. У документі йшлося про найменування населених пунктів та нової верфі.

Зокрема, Фаброву дачу наказали називати Спаським, Вітовку — Богоявленським, а новозбудовану верф на Інгулі — містом Миколаєвом. Саме від цієї дати ведуть відлік історії Миколаєва як міста.

Так землі, які ще незадовго до цього належали купцю Якову-Францу Фабре, стали місцем зародження одного з найважливіших центрів суднобудування на півдні України.

Матеріал підготовлено за історичними дослідженнями Юрія Крючкова «Фаброва дача» та книгою «Старий Миколаїв».

За матеріалами "Фаберова дача", книга Юрія Крючкова "Старий Миколаїв".

Фото з Інтернету.