"Екіпаж титанів": спогади захисника з Миколаївщини про бої за місто Часів Яр, - ФОТО

Під час боїв за місто Часів Яр Донецької області росіяни обстріляли з артилерії та вдарили дронами-камікадзе по одному з наших танків. Бойова машина загорілась. Однак екіпаж не лише успішно виконав завдання, а й врятував танк та власні життя. Одним з учасників цього бою був старший лейтенант Євген з Миколаївської області. Він досвідчений військовий і знає танки наче свої п’ять пальців.

Історію військового, розповіли у службі звʼязків з громадськістю 41 окремої механізованої бригади. 

“Це все відбулось зранку. Ми отримали наказ знищити ворожу піхоту, яка закріпилась у одній з будівель. Але щойно наш танк виїхав на бойове завдання, як нас почали обстрілювати., - розповів Євген. - Перший снаряд вибухнув перед нами. Далі пішли влучання. По нас вдарили як мінімум шість FPV-дронів". 

У моїй командирській башті гупало наче у діжці. А вже десь на третьому ударі я відчув через напівзакритий люк башти запах диму. Отже, танк вже спалахнув. І це ми ще не доїхали до цілі. Але зупинитись означало вірну смерть, плюс ми ж мали допомогти побратимам! І ми рвонули далі. Полум’я набрало сили, але ми доїхали до потрібного місця і влучним вогнем знищили ворога. Мої механік-водій та навідник - просто молодці! А ще дуже допомагав командир роти, який за допомогою безпілотника керував рухом нашої пошкодженої машини. Молодці й піхотинці, які не давали підняти голову ворожим стрільцям та мінометникам і не дозволили остаточно знищити нас.”

Офіцер згадує, що коли танкісти вже вертались до своїх, на танку спалахнула активна броня та маскувальна сітка. Від численних влучань FPV-дронів відкритий люк у командирській башті намертво заклинило. Вогонь почав прокрадатись всередину бойової машини. Старший лейтенант розумів, що якщо полум’я дістанеться до боєкомплекту, то загине увесь екіпаж.

“Я намагався тілом затулити бойове місце від вогню. Зігнувся, скрючився та якось так прикрив. А щойно ми вже виїхали з житлової забудови, як у нас влучив ще один дрон. Аби не задихнутись у башті я вимушений був вилізти назовні. Назовні теж суцільне полум’я та дим. Лахміття маскувальної сітки, що теж горіло, падало у башту, тож я голими руками хапав палаючу тканину і викидав її геть. Вогонь пік мої руки. Мій одяг теж спалахнув. Від болю я верещав нелюдським голосом. Але тримався та робив, що мав робити. І мої хлопці тримались та робили усе можливе та неможливе. А ще мій командир роти, який впевнено вів нас з повітря і вказував вірний шлях. Бо ми ж летіли наче шалені, суцільна курява, у прилади було дуже погано видно. У лісі, коли з повітря вже було погано видно, він орієнтувався за вогнем і таки завів нас до своїх!”

Виїхавши з міста, палаючий танк лісом таки дістався до своїх. Вже на місці хлопці спільними зусиллями допомогли попеченому та пораненому командиру й загасили вогонь. На щастя, поранення Євгена виявились неважкими. Після кваліфікованої медичної допомоги та одужання молодий офіцер знову став у стрій.

Євген щиро вдячний своїм бойовим побратимам за успішне виконання завдання, порятунок життів та бойової машини.

За мужність та героїзм хлопців з повагою назвали “Екіпажем Титанів”. Нині українські воїни вже в строю та готові знову бити ворога.

Світлини: служба звʼязків з громадськістю 41 окремої механізованої бригади. 

Читайте також: "Ми усі тут працюємо єдиним злагодженим механізмом, наче годинник": історія двох військових з Миколаївщини.