Без них не було б тепла: хто та як працює в "Миколаївблтеплоенерго", - ФОТО

Редакція 0512 продовжує спецпроект “Робота підприємств міста очима працівників” і цього разу хоче розповісти про працівників “Миколаївоблтеплоенерго”, які весь рік роблять усе, аби в холодну пору року містяни приходили в теплі домівки.

Загальна кількість абонентів “Миколаївоблтеплоенерго” складає понад 85 тисяч. Як зазначає директор підприємства Микола Логвінов, 60% централізованого опалення Миколаїв отримує саме від облтепло.

Я ще ні разу не прокинувся зранку з думкою: “Знову ця робота”

Анатолій Опришко працює на підприємстві начальником аварійно-диспетчерської служби вже чотири роки, а починав свій шлях слюсарем КВП та А. Щоденно в Анатолія є задачі, які слід виконати: як планові, так і аварійні ситуації:

— Я стежу за тим, аби у будь-який час (позаробочий, будні, вихідні) бригади вчасно реагували на аварійні ситуації, адже ми займаємось ліквідацією аварій “Миколаївоблтеплоенерго”, а ще ми допомагаємо міському управлінню з НС при будь-яких надзвичайних ситуаціях у Миколаєві. Наші люди брали участь в розмінуванні, будівництві та облаштуванні бліндажів.

У відділі Анатолія працює 48 людей, які готові у будь-який момент оперативно усунути аварійну ситуацію, яка склалась в місті:

—  У нас є чотири бригади по вісім людей в кожній. У команді працюють слюсарі, які займаються безпосередньо водою (гідравліка, подача води), є слюсарі-електромонтери, слюсарі контрольно-вимірювальних приладів, також є ті, хто може прийти на котельні, де сталась аварійна ситуація, і ліквідувати аварію. Також є операторка котельні, яка після ліквідації аварійної ситуації, запускає котельню в роботу.

Крім того, є диспетчер, який приймає дзвінки від містян не лише вдень, а й вночі:

—  Наші диспетчера отримують дзвінки по всім скаргам: і що коштів зараз бракує сплатити за тепло, і чому у квартирі холодно чи спекотно. Всі скарги ми приймаємо, обробляємо та вислуховуємо. Ми пояснюємо, даємо необхідні контакти. Я думаю, наші чергові майстри після доби на телефоні, вже не хочуть ні з ким розмовляти. Від ста до трьохсот дзвінків ми можемо прийняти за добу. На жаль, я не пригадую, щоб нам телефонували, аби подякувати за роботу.

Саме працівники аварійно-диспетчерської служби почали встановлювати системи зворотного осмосу, аби запрацювали станції роздачі очищеної води. Зараз по місту облаштовано 80 точок, де миколаївці щоденно набирають воду:

—  Нам запропонували монтувати системи зворотного осмосу. У нас взагалі не було досвіду з цього питання, але все вийшло. Ми про таке, напевно, в дитинстві чули, що існують якісь мембрани зворотного осмосу. Нам привезли ці системи, сказали, що це таке. Нам сказали: “Треба зробити, аби у людей була очищена вода”. Вперше ми це впровадили на підприємстві: під'єднали, спробували, все вийшло. Пізніше почали приходити нам більш складні системи, — каже він.

У день початку повномасштабного вторгнення Анатолій та інші працівники приїхали на роботу як і завжди. Але вийшло так, що довелось “затриматись” на підприємстві на цілих шість місяців. Працівники їздили додому лише змінити одяг:

—  Я приїхав на роботу 24 лютого о 7-й ранку, як і завжди. Хоч і почалась війна, але людям же все одно треба допомагати. Ми тут з працівниками жили перші пів року. Тут і ховались, коли були вибухи. Хочу сказати, що ніхто нікого не змушував так роботи. Це була наша воля та ініціатива. Ми не шкодуємо, що залишались тут, — каже Анатолій.

Працівник зазначає, що робота аварійно-диспетчерської служби, якщо не важлива, то дуже потрібна містянам. І її відсутність миколаївці би швидко відчули, якби залишились без тепла, але команда робить все, щоб у домівках взимку було тепло і жителі не відчували дискомфорту:

—  Наша робота дуже потрібна. Так, зараз немає морозів, і містяни не відчувають глобальних змін для себе. Але в багатьох моментах, якби нас не було, люди б не отримували необхідний сервіс. Не було б людей, хто займався б після 17:00 всіма аварійними ситуаціями.

Мені дуже подобається моя робота. Це перша робота, де я отримую задоволення. Мене не цікавить фінансова складова. Я ще ні разу не прокинувся зранку з думкою: “Знову ця робота”.

Теплова енергія, яку ми постачаємо, є однією зі складових комфортного життя

Вікторія Музикантова працює на "Миколаївоблтеплоенерго" близько 19 років. Починала кар’єру техніком на 4-му районі теплових мереж, згодом почала працювати у службі теплових мереж інженером, провідним інженером, а тепер очолює службу теплових мереж підприємства. Крім того, можна сказати, що це “сімейна справа”, адже мама Вікторії також працювала на “Миколаївоблтеплоенерго”, а тато — у Миколаївській ТЕЦ.

Вікторія розповідає, що її служба відповідає за енергонагляд за системами споживачів. У міжопалювальний період працівники служби проводять контроль за підготовкою до опалювального сезону, а під час опалювального періоду працівники відпрацьовують різноманітні заявки та виходять за зверненнями. У службі працює 15 працівників, але такої кількості станом на зараз не вистачає.

—  Ми відповідаємо за раціональне використання теплової енергії, яку виробляють наші джерела. Ми також готуємо приписи, як влітку, так і взимку.

З початком повномасштабного вторгнення служба на нетривалий період перейшла у дистанційний формат. Окрім того, звернення надходили не на якість опалення, а вже на відключення системи:

—  Деякі споживачі відключали системи, а наші працівники все це фіксували, готували документацію для припинення нарахувань. А вже по закінченню опалювального сезону, ми одразу ж почали готуватись до наступного опалювального сезону. Споживачі, звісно, не розуміли це, але це наша робота, ми готували приписи. Пізніше почали готувати систему.

Вікторія розповідає, що в опалювальний сезон є і складнощі, адже в керуючих компаній не вистачає необхідного персоналу, зокрема слюсарів.

—  Дуже бракує персоналу. Вже другий рік поспіль ми з цим стикаємось. Також третина житлового фонду, який ми обслуговуємо, це ОСББ. Більшість голів працює дистанційно, а у нас є звернення від споживачів, яким ми хочемо допомогти, але нам немає з ким піти до підвалу та перевірити все, адже немає відповідальної особи. Перешкодою нашій роботі є і те, що виїхали мешканці. Ми можемо з’ясувати причину несправності, але не маючи доступу до оселі — не можна провести роботу.

Вікторія Музикантова зазначає, що робота її служби також є важливою для містян, адже від справності системи і залежить чи буде тепло в домівках споживачів:

— Теплова енергія, яку ми постачаємо, є однією зі складових комфортного життя. Взимку, коли холодно, люди прагнуть тепла в оселях. А цей процес починається влітку, коли є час — тоді ми починаємо підготовку. Люди мають отримувати якісну послугу.

— Я люблю свою роботу. У мене і батьки працювали на теплових мережах. Думаю, це перейшло спадково ( сміється). Мені дуже подобається моя робота. Так, іноді витрачаєш нерви, адже це робота з людьми. Але мені цікаво працювати, мені подобається мій колектив, — каже Вікторія.

Перша жінка начальниця теплового району

Валентина Михайлівна Кравчук працює на ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" понад 20 років. Хоч за фахом вона і вчитель, але все життя жінка присвятила теплу. В облтепло Валентина Михайлівна почала спочатку працювати майстром району теплових мереж №3, пізніше — старшим майстром району теплових мереж №8, а тепер жінка начальник теплового району №8:

— Спочатку я була майстром. Тоді я була перша жінка-майстер. Так і залишилась тут працювати.

Цей тепловий район забезпечує теплом мкр. Ліски та мкр. Намив та є найбільшим тепловим районом у місті. Під керівництвом Валентини Михайлівни працює близько 70 працівників. Також Валентина Михайлівна контролює та перевіряє роботу своїх майстрів:

— Я багато чим займаюсь тут — організовую роботу, у мене багато саме паперової роботи. Зимою обслуговуємо теплотраси, котельні, ми слідкуємо, щоб наші котли працювали без аварійних ситуацій. За час моєї роботи бували аварії, але ми швидко їх ліквідовуємо. У міжопалювальний період ми приводимо все до ладу, щоб потім не було проблем. Ми працюємо літом, аби був порядок на теплотрасі і на котельні. Ми все перевіряємо, кожну ділянку!

Валентина Михайлівна не припинила свою роботу і під час повномасштабного вторгнення. Каже, хоч і було страшно, але працівники підтримували один одного та продовжували працювати далі на користь містянам.

— Дуже складно переживаємо війну. Я бачила тут все на свої очі. Поруч були потрапляння. Одного разу тільки прийшла на котельню, ще сьомої ранку не було, і як почалась ракетна атака. Страх сильний. Зараз ми вже звикли. Люди йдуть за мною, а я за ними. Ми підтримуємо один одного. Ми боялись, але працювати треба ж. Так працюємо і досі.

Я дуже люблю свою роботу. Я із задоволенням йду на роботу! Я вже прикипіла до підприємства. До цього я працювала на заводі 20 років, потім прийшла сюди. І завжди йшла із задоволенням. Якби мені не подобалось — я б вже давно пішла звідси.

Наша техніка працювала на оборону міста

Валентин Петруша працює на “Миколаївоблтеплоенерго” начальником автотранспортного цеху. Він один з тих людей, який під час війни допомагав нашим в обороні міста. Чоловік розповідає, що прийшов влаштовуватись на підприємство водієм, а пізніше йому запропонували посаду начальника:

— Це для мене щось нове, але мені подобається. Бувають складнощі. Це робота з людьми, кожен зі своїм характером. Але цікаво, - зауважує він.

В автотранспортному цеху працює 68 людей, Валентин каже, що вистачає їм і техніки, є, зокрема, і нова. В цеху працюють не лише водії легкових авто, а й спецтехніка: ескаватори, трактори, крани, вантажні авто. Автотранспортний цей забезпечує роботу теплових районів по всьому місту:

— Наша робота полягає в тому, щоб забезпечувати усі теплові райони необхідною технікою. Наприклад, на теплових районах залучають техніку для капітального ремонту теплотрас чи для проведення аварійних робіт. В основному, наша техніка нова. Наш автопарк оновився. Зараз наша задача — це вчасно проводити технічне обслуговування та технічний огляд.

Валентин Петруша розповідає, що під час війни, цех допомагав і з обороною міста:

— Наша техніка багато де використовувалась. Коли наш Миколаїв росіяни хотіли зайняти, наша техніка працювала на оборону міста. Ми допомагали будувати бліндажі, окопи, загородження та перепони створювали для ворога, аби він не зайшов на територію, а наші військові могли спокійно зайняти позиції. Ми щоденно допомагали нашим військовим. Все, що могли — ми все робили.

Станом на березень 2024 року на підприємстві працює 984 фахівці. Незважаючи, на всі ризики війни більшість спеціалістів залишилась, аби приносити користь містянам та забезпечувати їх теплом. Є потреба і в нових кадрах, з вакансіями можна ознайомитись ТУТ.