"Не мати нічого спільного з окупантом": чому миколаївці підтримують українізацію та відмовляються від російського контенту, - ФОТО

З 2014 року, з початком АТО, чимало українців продовжили говорити російською мовою, дивитись та слухати контент, вироблений у росії. Проте, із початком повномасштабного вторгнення, ставлення до російського впливу у багатьох змінилось.

Редакція 0512.ua поспілкувалась з миколаївцями, які розповіли, чому підтримують українізацію та як має відбуватись перехід на національний контент. 

“Я за перехід без агресії та публічних засуджень”, - Тетяна 

Тетяна працює у медійній сфері та розповіла, що підтримує ідею лагідної українізації.

Вона вважає, що людей потрібно заохочувати розмовляти українською, а не засуджувати.

Дівчина зазначила, що після початку війни, вона старається спілкуватись здебільшого українською мовою.

- У публічному просторі та по роботі я спілкуюсь українською, а з родиною та у побуті частково ще російською мовою. Я прожила чотири місяці у Коломиї, де мене оточували україномовні люди, що вплинуло й на мене особисто, - говорить Тетяна.

Щодо російського контенту, то дівчина зазначила, що з 2014 року вона не одразу відмовилась від нього, проте з початком війни це стало принциповим рішенням. 

- Я дивлюсь в українській озвучці серіали та кіно. У моєму плейлисті немає російських виконавців. Звісно, що війна вплинула й на нашу культуру. У нас є виконавці в різних жанрах, тому кожний знайде собі щось до смаку. Моє покоління виросло на серіалах, типу “Папины дочки” та російських програмах. Тобто, це був такий підсвідомий вплив на нас роками, а аналізуючи те, що зараз йде війна, то споживання контенту рф - стало підґрунтям для їхньої пропаганди на українців. Тому ми маємо цінувати та створювати своє, - вважає Таня.

“Потрібно не допускати, щоб внутрішні чвари заважали наближати перемогу”, - Ольга

Миколаївська поетеса Ольга Сквірська говорить, що з початку повномасштабного вторгнення не написала жодного вірша російською.

- Це при тому, що в мене три книги віршів та есе російською мовою. Але я не назвала б це позицією чи зреченням. Це на рівні психіки. Спочатку фізично не могла писати російською. Було дуже боляче. Адже це ж мене, російськомовну людину, прийшла "звільняти" російська армія. Потім з'явилася якась впертість: ні слова мовою тих, хто знищує мою країну. А зараз… Втягнулася, і вірші російською здаються чимось з минулого життя. Можливо, з часом вони повернуться. Повторю і підкреслю: це на рівні серця – не раціо. А позиція моя така: російська мова не належить путіну. Як колись німецька не належала гітлеру. Зараз я перебуваю в Німеччині і як ніколи розумію це, - сказала поетеса.

Ольга розповіла, що для неї говорити українською, як челлендж, а вільно розмовляти кількома мовами - це про свободу. 

Щодо українського контенту, Ольга говорить, що приємно, коли над українською озвучкою працюють професійно, тоді вона ще більш цінується. Також на думку миколаївчанки війна вплинула і на культуру України загалом, наприклад у музиці більше з’явилось звучання народних мотивів та інструментів на сучасний лад. 

- Мова важлива для збереження ідентичності і власної культури. І контент важливий, безумовно. Але треба пам'ятати: якість має бути на висоті. Я працюю з текстами молодих авторів. Повірте мені, мова не може виправдати низьку якість "продукту". І не тільки це. Українською можна написати "Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! — та сама". А можна – накладні із втричі завищеною ціною на пальне для військових. Або свіженька справа – довічне ув'язнення миколаївському прокурору, який у вільний від роботи час "зливав" ворогу інформацію про розташування ЗСУ. Як гадаєте, якою мовою він проводив робочі наради?, - зазначила Ольга.

Миколаївська поетеса вважає, що перехід на українську мову має відбуватися поступово і добровільно. 

- Коли тут в Німеччині чую російську мову, мені неприємно. Хоча я сама розмовляю російською. Але тут є одна хитрість: росія "прикривається" культурою і мовою. Привласнює їх. У Маріуполі вішає на зруйнований російською бомбою театр банер із зображенням Пушкіна і Толстого. "Розмовляєш російською? То ти наш! Ми йдемо тебе захищати". Усе це наративи російської пропаганди. І треба мати душевні сили, щоб протистояти ним, не проникатися хибним почуттям провини. А з іншого боку, буває, чутно: "Розмовляєш російською? То ти ворог. Смерть ворогам!" Може звинуватимо російськомовних захисників України у недостатньому героїзмі? Треба думати. І добре робити свою справу. І не допускати, щоб внутрішні чвари заважали наближати перемогу. Адже сила – у єдності, - резюмувала Ольга.

“Перехід на українізацію має бути свідомим кроком кожної людини”, - Роман

Військовослужбовець Роман народився в росії й згадує, що коли разом з родиною переїхав у Миколаїв в дитинстві, то перший час не розумів української мови, але особливих складнощів у подальшому вивченні ніколи не відчував.

- Мені було десь 7 років, коли ми переїхали у Миколаїв. У школі нам викладали чотири рази на тиждень російську мову, і лише два рази на тиждень читали українську мову та літературу. Попри це, мені легко давалась українська мова. У роботі я спілкуюсь українською, у побуті ще частково російською. Наприклад, з батьком ми здебільшого говоримо українською. Це і позиція, і просто, тому що українська, якщо порівняти її з російською, то дійсно звучить м'якше та милозвучніше, - говорить Роман.

Чоловік також зазначає, що війна з росією вплинула й на українську культуру в позитивному ракурсі. 

- Я дивлюсь фільми українською озвучкою, мені відверто це подобається. У нас роблять зараз якісний дубляж. Щодо музики, то багато років українською було співати типу не модно, зараз ми бачимо геть іншу картину. Є ряд армійських пісень російською мовою, які у мене є в плейлисті, але їх дуже рідко слухаю, тому що перевагу віддаю таки нашим виконавцям. І у нас багато дійсно є гідних зірок, тому що зараз музика поза політикою не може бути, - відмітив Роман.

Чоловік  вважає, що  українізація має бути свідомим кроком кожної людини. Також миколаївець впевнений, що контекст має значення. 

- В Україні державна мова одна, є закон, тому сфера обслуговування має бути виключно українською. Якщо люди між собою спілкуються російською, то це нормально. Процес має бути поступовим та добровільним. І потрібно розуміти, що не кожний, хто говорить українською є патріотом, наприклад ті ж самі чиновники, які беруть хабара. Й інший приклад, у нас є військові, які між собою розмовляють російською і вони знаходяться на передку, під постійними обстрілами, воюють, то що їм закидати за це зраду? Я підтримую українізацію дуже, але контекст має значення. Потрібно думати завжди, хто, що, де та як каже, - резюмував Роман.

“Мова, якби не банально звучало - це наш генетичний код. Це те, що нас відокремлює від інших”, - Тетяна

Волонтерка та радниця голови Херсонської ОВА Тетяна Вязнікова розповіла, що виросла у місті, де був російський вплив всюди: у мові, навчанні та культурі. 

- Я навчалася в російській школі, де українську викладали окремими уроками. Я боялась, що коли вступлю до університету, а навчання буде українською, то я нічого не зрозумію, тому я обрала ВНЗ у Криму. Там я прожила чотири роки. Перший раз свідомо українською я заговорила, коли приїхала по студентському проекту до Коломиї. Все ж таки школа дала мені базові знання з української, - говорить Тетяна.

Тетяна вважає, що мова - це зброя, це те, що відрізняє одну націю від іншої, тому це служить для нею мотивацією говорити рідною мовою. 

- Я російську музику та серіали не дивлюсь та не слухаю дуже давно, більше 10 років. Якщо і були російські пісні, то як правило це була якась попса, яка була у всіх на слуху. Українську музику я завжди любила. Коли навчалася у Сімферополі, то вночі на радіо “Лідер” крутили українські гурти, які вже зараз стали відомими,- зазначила Тетяна.

За словами миколаївської волонтерки, перехід на українську мову та контент має бути м’яким. Тетяна відзначила, що Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” працює.

- Але хотілось би, щоб він працював ще краще. Українізація у сфері обслуговування вже відчувається. Щодо переходу до мови, то я вважаю, що цей процес має бути без штрафів. Люди мають право спілкуватись між собою тією мовою, якою вони хочуть. Але, якщо це стосується публічного простору, наприклад караоке-кафе, де є відпочиваючі, які хочуть співати щось крім російських виконавців, то потрібно поважати це їх рішення. У публічному просторі відповідальність за таке рішення несе власник закладу, тобто за дотримання закону. Якщо люди хочуть співати російською, то вдома вони це в праві у себе робити. Тобто, якщо є закон, то його мають дотримуватись чітко всі. Українізація має бути лагідною, без насильства, - резюмувала Тетяна Вязнікова.

“На всі зміни потрібний час і це нормально”, - Олександр

Олександр - волонтер. З початком війни миколаївець активно допомагає ЗСУ та вразливим верствам населення.

Чоловік розповів, що до повномасштабної війни спілкувався російською у побуті з рідними та з друзями. 

- Українську вживав лише під час робочого процесу та спілкуючись з друзями на західній частині країни. А потім, після 24 лютого, у мене відбувся на побутовому рівні перехід на українську мову. Моя кохана, наприкінці минулого року, якось зауважила, що до війни спілкувався з нею виключно російською, а зараз вже українською. Для мене розмовляти українською і до війни не було проблемою, оскільки знав її зі шкільних років, - сказав Олександр.

Олександр говорить, що українські артисти співали й до війни рідною мовою, але й мали у своєму репертуарі пісні й  російською, а те, що зараз наші виконавці співають виключно російською є природними змінами. 

- Дуже цікаво виходять зараз пісні Артема Пивоварова, який на сучасний лад трансформує вірші Чупринки, Франка, Тичини та інших поетів. російських виконавців слухав до повномасштабної війни, зараз перестав. Важливо усвідомлювати ким ти є, це наш культурний код, втрата якого може призвести до втрати самого себе, держави, - відмітив Олександр. 

На погляд Олександра, на побутовому рівні люди самі вирішують якою мовою спілкуватись між собою, а якщо казати про професійну діяльність - тут виключно має усе відбуватись українською. 

- Комусь на це може знадобитись певний час на такий перехід і це варто враховувати, але кінцевим має бути спілкування українською у професійній діяльності цієї людини. Засудження людей за розмови російською чи прослуховування російської музики вважаю не зовсім доречним, оскільки такий підхід навряд чи наблизить її до українізації. Якщо якась людина усе своє дитинство і юність провів слухаючи “богдана тітомірова”, далеко не факт, що на другий місяць війни перейде на “Антитіла” чи “Без обмежень”, тощо. На це потрібен час, - резюмував Олександр.

Нещодавно Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь в ефірі каналу “МАРТ” заявив, що кількість людей, які розмовляють українською мовою в повсякденному житті, зокрема, в Миколаєві стала рекордною за роки незалежності України. 

За словами омбудсмена, це говорить про те, що зміни у світогляді в ставлені до державної мови у миколаївців зросли. Вони асоційовані з тими величезними тектонічними змінами, які відбулись під тиском російської пропаганди, окупації, агресії, боротьбі ЗСУ і повернення до своїх витоків.

Раніше редакція 0512 розповідала, як у Миколаєві дотримуються закону про українську мову.

Фото Радіо Свобода.

Здійснено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" Міністерством закордонних справ Королівства Нідерланди на виконання Проекту "Підтримка незалежних українських ЗМІ під час війни". Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.