Від поля до фронту: історія юного захисника із позивним “Карабас”, який мріяв про перемогу, - ФОТО

Ще до війни миколаївець Ярослав Мамулієв був прикладом сили, відданості й справедливості — як на спортивному полі, так і в житті.

У 18 років хлопець добровільно пішов до територіальної оборони, аби захищати рідний Миколаїв. Його мама, Оксана Мамулієва, розповіла редакції 0512 історію сина, який став символом мужності та любові до Батьківщини.

Вихований мужнім серцем

Оксана розповіла, що виховувала двох синів самостійно й заклала у них риси справжніх чоловіків. Як пригадує мама воїна, Ярослав з самого дитинства захоплювався спортом: спочатку було дзюдо, згодом футбол, змішані єдиноборства, велоспорт, джиу-джитсу, регбі. 

Спорт для нього було головним захопленням. Він мав кілька тренувань на день, при цьому ще допомагав з доглядом за своєю бабусею. Також у нього було розвинуте відчуття справедливості, тому ще він заступався часто за слабших, - каже Оксана Мамулієва.

З 2020 року Ярослав грав за регбійний клуб "Вітовка". Ще до війни юнак почав відвідувати вишколи з військової підготовки і був готовий захищати свою країну у разі потреби. Ярослав пішов добровольцем у територіальну оборону попри те, що йому було всього 18 років. 

Обидва сини долучились до захисту України. Сама я також не виїздила з міста, тому на мені був догляд за хворою мамою та собакою. Ярослав воював спочатку у Миколаєві та на Херсонщині у лавах 123 бригади. Він мені завжди казав, що у нього все добре, не розповідав зайвого. Коли приїздив до дому, то трохи проводив час з родиною, а потім біг на тренування. Син бачив себе у військовій справі навіть після закінчення війни, - говорить мама героя. 

Воїн, який не знав страху

Оксана Мамулієва каже, що спочатку навіть не знала про позивний сина - "Карабас". У травні 2023 року Ярослав перевівся до 78-го полку десантно-штурмових військ "Герць". Він воював на Запорізькому напрямку. Отримавши контузію, захисник не чекав закінчення лікарняного, а повернувся до служби.

Два сини були як партизани, обидвоє мені зайвого не казали, щоб не хвилювати. Ярослав мені розповідав, що знаходиться у відносно безпечній зоні десь біля Запоріжжя, а сам водночас вже ходив на штурми. Кидав мені фото котиків та собачок, запевняючи, що все добре. Все одно я не мала спокою, тому що мої діти були на війні, - відмітила Оксана.

Ярослав Мамулієв із псевдо "Карабас" загинув під час виконання бойового завдання в Запорізькій області. Це сталось на околицях Роботиного у липні 2023 року. Як зазначила його мама, воїн мав піти незабаром у відпустку.

Незадовго до його загибелі ми з ним розмовляли по відеозв’язку. Здебільшого він був на позитиві, а того разу я помітила, що у нього щось настрій не дуже. Син сказав, що просто втомився, але я відчула, він мав якесь переживання. Ярослав загинув разом зі своїм побратимом, коли у їх позицію влучив снаряд. Вони мали травми несумісні з життям, - згадує Оксана Мамулієва.

Ярослав дуже любив тварин: він самостійно заробив кошти та купив собаку породи пітбуль. Нині за улюбленцем сина доглядає його мама. 

Ще до того, як мені повідомили новину про загибель сина, то пес скулив так, наче щось відчув. Інколи, коли ми гуляємо, то собака підбігає до чоловіків схожих силуетами на сина, і в ці моменти у мене стикається серце. Ще мені наснився сон, що я прийшла до військової частини, а Ярослав у чорній якійсь формі, типу поліцейської. Він сказав, що поранений та знаходиться на лікарняному, тому не може піти зі мною до дому, - розповіла мама “Карабаса”. 

Пам’ять, що живе серед людей

Ярослав Мамулієв посмертно нагороджений відзнакою "За оборону Миколаєва" та орденом "За мужність" ІІІ ступеня. У Миколаєві його родина відкрила заклад харчування, який назвали на честь його позивного. 

Коли Ярослав їздив на змагання, то я йому завжди давала з собою домашньої їжі й він пригощав всю команду. Він дуже любив смачно поїсти. Він обожнював шаурму, тому вибір головної страви був очевидний. До нас заходять у гості побратими сина, кажуть, що подобається наша кухня, хоча здається іншого б вони й не сказали б, - з посмішкою зазначила Оксана.

У закладі висить прапор із зображенням “Карабаса”. Крім того, заклад має також чітку громадську позицію: щоранку тут виключають музику, коли звучить хвилина мовчання, а також є табличка, де розповідається про акції в підтримку військовополонених та безвісти зниклих бійців. 

Фото - архів родини й сайту 0512.