"Війна перевернула світ на "До і після": інтерв'ю з миколаївським рятувальником, який героїчно бореться з наслідками рашиських атак,- ФОТО

Сьогодні, коли навколо кожного українця точиться війна, ми щоденно дякуємо нашим воїнам за життя. Завдячуємо і рятувальникам. Адже саме ці мужні люди завжди приходять на допомогу - ліквідовують наслідки рашиських атак, дістають з-під завалів жертв терористичних дій, борються з полум'ям, ризикуючи своїм життям. Інколи ліквідації тривають декілька діб, проте вони не здаються, а гордо несуть своє покликання - допомагати людям. 

Редакція сайту 0512.ua поспілкувалася з одним із Героїв  - начальником аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Миколаївській області  підполковником Олексієм Марцохою. На цю посаду чоловік вступив уже під час війни. Він твердо вирішив, що повинен допомагати суспільству в цей скрутний період. 

Знайомство з Героєм 

Загалом Марцоха присвятив службі в ДСНС 18 років свого життя. На питання, чому обрав саме професію рятувальника твердо відповідає: 

- Професія – це не вибір, це натхнення, яке заклалося у розумі ще в шкільні роки. Натхнення допомагати людям, рятувати людей від можливих надзвичайних подій та ситуацій. Для мене моя робота і є хобі. Саме тому я приділив цій справі вже 18 років.

Що саме подобається у вашій роботі?

Як і в кожній справі задоволення приносить те, що в тебе досить добре виходить. Подобається допомагати людям, адже людська подяка за нашу справу є найціннішим. Коли тебе цінують та цінують те, що ти робиш, то це додає впевненості у справі.

Яка була наймаштабніша ліквідація надзвичайних ситуацій до війни?

Пригадати все те,що відбувалося за роки служби дуже важко, адже майже всі ситуації, які ліквідовувалися, мають різний характер, ситуацію та наслідки. Це безліч стихійних лих, пожеж, ДТП та іншого.

Робота рятувальника під час війни 

Яким був ваш перший день війни?

Як і у всіх, війна застала зненацька. На той момент я перебував на іншій посаді – керував напрямком запобігання виникнення надзвичайних ситуацій в районному управлінні. І вже в перші дні я вирішив, що треба бути  ближче до людського горя. Тому був переназначений на посаду начальника АРЧ з ЛНС (ред. аварійно-рятувальна частина з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій), пов’язаних із військовими діями.

Згадайте першу ліквідацію наслідків рашиських обстрілів на Миколаївщині. З якими наслідками ворожих обстрілів вам довелося вперше зустрітися під час? 

Перша ліквідація обстрілів відбулась на військовому об'єкті. Там був ракетний обстріл. Виникла пожежа та ще й стався повторний ракетний удар. Вибухнуло за 30 метрів від нас. На щастя, ніхто із нас не постраждав.

Яка вона робота рятувальника в умовах війни? Адже обстріли були регулярними, чи вдавалося вам хоч трохи відпочити? 

Робота рятувальника під час війни дуже відповідальна по відношенню до себе, щоб під час ліквідації наслідків ворожих обстрілів не потрапити під повторні обстріли, не наразити себе та свої підлеглих на небезпеку. Відпочивати в перші дні місяця було важко, адже чергування на службі було в посиленному режимі – доба через добу. Це дуже виснажує організм. Зараз вже і не пригадаєш, адже війна перевернула світ на "До і після".

Який період за час війни був найскладнішим для рятувальників?

Найскладнішими спочатку були перші три – чотири дні. А після - перший місяць.  З неофіційних даних, по факту в перші три – чотири дні на території області, району, міста, звідки був наступ рашистів, залишилися лише працівники ДСНС. Всі інші покинули місто. А сталося це тому що рятувальники присягають українському народові на вірність і завжди бути з народом, служити українському народові. Тому було тяжко, не знаючи, що буде далі і куди рашисти будуть стріляти.

Чи можете назвати найстрашніший для вас розбір завалів під час війни. Можливо не як для рятувальника, а як для простої людини?

13 жовтня, приблизно о 1:00 годині, внаслідок ракетного обстрілу сталося руйнування 5-ти поверхового житлового будинку за адресою у Миколаєві по вулиці Пограничній. За попередньою інформацією під завалами були люди. На момент прибуття, ми дізнались, що на першому поверсі під завалом у свідомості перебував хлопчик 11 років. На рятування, деблокування, його, нам, рятувальникам, знадобилося майже 6 годин. Саме мені довелося рятувати його безпосередньо, спілкуватися з ним, тримати його за руку, обіцяти, що все буде добре... Він сильний, він мужній, він зможе справитися зі всіма складнощами.... На момент його порятунку все було добре, ми його дістали, направили до ШМД, майже це успіх у нашій справі.

Але все було гірше. Цього ж дня, десь о 21:00 в телеграм каналі Віталій Кім повідомив, що хлопчик все ж таки загинув у лікарні, не витримало серце. Для мене це був особистий жах, я не міг у це повірити, адже ми, я, його врятували, ми дали надію йому і його батькам на шанс жити і бути щасливою людиною. Але ж ні. Доля бере своє.

Саме для мене це був дуже важкий момент у житті, коли сам маєш двох діточок, заради яких ти готовий віддати своє життя, а тут така трагедія для батьків хлопчика. Більш всього, саме трагедія з дітьми тебе може зламати. Але ми справжні, ми  повинні відповідати за життя свого народу, народу України!

Яке обладнання найчастіше використовуєте в своїй роботі зараз?

Завдяки міжнародним донорам, керівництва ДСНС, наші підрозділи забезпечені новою технікою та обладнанням. Найчастіше це аварійно-рятувальне обладнання, а також важка техніка – екскаватори, підйомні крани, навантажувачі та інші.

Переосмислення та мрії 

Чи є якісь уроки, висновки, які ви винесли за період війни для себе?

Важко сказати, але один з основних уроків – це безпека твоєї сім'ї, рідних та близьких. І тільки зараз усвідомлюєш слова, коли тобі бажають мирного неба над головою. Є над чим замислитися.

Чи втратили ви когось з колег за час війни?

Ні. Але, на прикрий жаль, в країні загинуло вже більше 50 рятувальників та саперів ДСНС.

На вашу думку, яким зараз має бути рятувальник?

Я вважаю, що справжній рятувальник повинен бути не за призванням, а за станом душі. Бути сміливим, відповідальним, рішучим, вічливим, а також надійною людиною, щоб завжди можна було покластися на рятувальника, довіряючи йому своє життя та життя того, кого рятують.

Найбільша мрія до війни і зараз.

До війни, як і у багатьох, була мрія – це безпечне майбутнє для своєї сім'ї. А ось зараз мрія, щоб скоріше була наша перемога над загарбниками. Це відновлення миру в усьому світі та щоб наші діти, які вже застали війну, більше такого горя не знали, згадували лише, як страшний сон. Слава Україні!

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів