“Пасажиропотік зменшився майже в 2,5 рази”, - директор “Миколаївелектротранс” розповів, як змінилася робота підприємства з початку війни

КП “Миколаївелетротранс” з самого початку вторгнення росії на територію України продовжував перевозку пасажирів, практично не зупиняючи роботу транспорту. Щодня, попри обстріли, на маршрути міста стабільно виходить 47 одиниць електротранспорту: 27 трамваїв та 20 тролейбусів.

Нині комунальне підприємство допомагає також із підвозом води. Нещодавно працівники почали облаштування стаціонарних точок для роздачі очищеної води. Планується облаштувати всього таких 4 точки в Миколаєві.

Що змінилося у роботі електротраспорту, в інтерв’ю коресподенту 0512.ua розповів директор підприємства - Юрій Сметана.

- Як ви особисто дізналися про війну і яке рішення прийняли як керівник у першу чергу?

- Як і всі, зранку 24 лютого, я почув вибухи у Миколаєві. Я прокинувся, одягнувся та зателефонував першому заступнику міського голови - Віталію Лукову. По дорозі на роботу, я також вийшов оперативно на зв’язок зі своїм колективом. У той день події швидко відбувалися. Якщо згадувати початок війни, то мені інколи здається, що пройшло кілька днів, а не одна доба. Я спілкувався з водіями особисто. Як керівник я входив у положення кожного, хто не міг вийти на маршрут. Хтось просто боявся, і це нормально, у кожного страх проявляється по своєму. З того моменту я постійно на зв’язку з багатьма, так само як і зі своєю родиною.

- Що змінилося у роботі підприємства з початку війни: скільки людей залишилось, скільки евакуювались?

- До 24 лютого на підприємстві працювало 709 працівників. Частина людей виїхала, а потім повернувся, хтось евакуювався. Через місяць на підприємстві залишилось близько 400 працівників. Касирів та контролерів ми відправили на простій, коли елетротранспорт обслуговував людей безкоштовно. Наразі на підприємстві, попри майже щоденні обстріли, працює 611 людей.

- А як із зарплатою на підприємстві?

- Комунальне підприємство здійснює свою господарчу діяльність, за що отримує кошти. Із міською радою у вас діють відносини в такому ключі - за кожний кілометр ми отримуємо гривню. Ті працівники, які здійснювали свою роботу у повному обсязі - отримували відповідну зарплату. Ті, що менше, відповідно й зарплата була менша. Якщо говорити, наприклад, про водійський склад, то у них інша система оплати праці - погодинна. Кожного місяця надається певна норма годин, які потрібно відробити, у середньому це десь 168 годин на місяць. Якщо водій не виконує норму, то згідно законодавства, це дві треті від зарплати.

- Чи є люди, які звільнились за цей період?

- Через постійні обстріли деякі працівники поїхали з Миколаєва. Якщо людина виходила зв'язок, то до неї питань не було, якщо ні, то ми ставили їй “не з’явився на роботу”. Таких людей малий відсоток.

- Наразі вашим водіям видали бронежилети, які є ще додаткові заходи безпеки для людей?

- Від "шальної пулі", як то кажуть, мало що збереже. Теоритичні заходи є. Ми постійно проводимо інструктаж з безпеки. Спочатку ми видали 24 бронежелетів, потім ще довезли два. Буквально  наступного тижня нам обіцяють нову поставку, яка дозволить повністю забезпечити захистом водіїв та контролерів, які працюють на маршрутах. Нові бронежилети будуть ділитися між нами та КП “Миколаївпастранс”. Також ми плануємо окремо залишити 5-6 бронежилетів на прохідній, які будуть одягати працівники аварійної служби, коли будуть виїжджати щось ладнати.

- Ваше підприємство також здійснює підвіз води, навіть відзнаку отримали від місього голови.

- Так, на одній із нарад із міським головою я запропонував зробити свердловину на об’єктах, які відноситься до підприємства. Це спільна робота з владою, тому вдалось в цьому напрямі досить все швидко налагодити. Коли ми зробили перші аналізи свердловини, то там вода не відповідала критеріям якості для питної. Тоді нам передали з Житомира систему зворотнього осмосу, що може дати змогу забезпечити містян не тільки технічною, але й питною водою. Потім ми знову зробили аналізи і вода там не відповідає лише по одному критерію: лужно-кислотному при нормі 6,5 у нас 6,2. Ми ці дані оприлюднювали, аби люди знали, яку воду вони беруть. Ця вода не є питною, але є очищеною.

Крім того, ми звернулись до благодійної організації, щоб встановити на підприємстві пральну. Також ми придбали насосну станцію й у нас була вода: в туалетах, душі. Працівники таким чином могли помитися, випратись та навіть висушити одяг за потребою.

- Деякий час КП “Миколаївелектротранс” здійснював безкоштовний проїзд: чи змінився прибуток підприємства та потік пасажирів?

- Вже близько півтора року ми маємо з міськрадою договір “кілометр - гривня”. Тобто отримуємо гроші за кількість кілометрів. За пільгові категорії громадян ми компенсації не отримуємо, люди просто мають право на безкоштовний проїзд.  Якщо говорити про потік пасажирів, то він зменшився майже в 2,5 рази. До війни прибуток підприємства становив більше 3 мільйонів гривень на місяць, то наразі він становить десь 1,3 мільйона гривень.

Ми оновили систему й вартість проїзду. Якщо ви купуєте квиток у водія, то виходить на гривню дорожче. Цікаво, що за час війни кількість пасажирів, що оплачує проїзд через додаток банку, збільшився у кілька разів. Сподіваюсь, що після війни ми повернемось до теми електронного квитка та такої системи оплати, бо практика показала, що це ефективно працює.

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.