"Колеса життя": як миколаївці з інвалідністю ремонтують візки і будують нову реальність, - ФОТО

Війна змінила життя мільйонів українців, і особливо — людей з інвалідністю. Попри виклики, деякі з них знаходять нові можливості для праці, самореалізації та підтримки інших.

У Миколаєві створили унікальну ініціативу — фірму, де працюють люди з інвалідністю, ремонтують крісла колісні та допомагають тим, хто цього потребує. Засновник підприємства, його працівники та громадські активісти поділились з редакцією 0512, як крок за кроком будують справу, розповіли питання працевлаштування має і соціальне, і економічне значення.

Працевлаштування з підтримкою держави: досвід компенсації

Засновник фірми та керівник Миколаївського обласного осередку громадської організації "Українська спілка інвалідів УСІ" Павло Каракадько розповів, що на початку повномасштабного вторгнення на обліку організації перебували близько 3,5 тисячі осіб. За словами Павла, нині організація займається проєктами для працевлаштування людей з інвалідністю. Відвідуючи клуб “Вікторія” (місцевий клуб для людей з інвалідністю - прим.), Павлу спало на думку створити місце, де могли б люди з інвалідністю могли не просто спілкуватись, але й працювати та соціалізуватись.

“Так ми створили фірму, яка займається ремонтом крісел колісних. У нас в штаті нині всього троє людей включаючи мене. Двоє з нас працює безпосередньо на місці, й одна людина - наш менеджер дистанційно. В нас є основне приміщення, ми його орендуємо і є склад, де знаходяться візки. Підприємство існує вже півтора року. Ми готуємось ще взяти кілька людей, це ветерани, але вони ще проходять реабілітацію”,

- каже Павло. 

Директор фірми Павло Каракадько зазначив, що на Миколаївщині діє компенсація за працевлаштування людей з інвалідністю. Розмір допомоги становить від 71 до 106 тисяч гривень. Щоб її отримати, роботодавець має створити сприятливі умови для праці та взяти на роботу людей з першої чи другої груп інвалідності. 

“Ми отримали кошти за одного робітника. На отриману компенсацію закупили організаційну техніку та інструменти для майстерні. Хоча є певні бюрократичні нюанси, які хотілось би змінити. Згідно з умовами програми, я можу витратити ці кошти на закупку матеріалів чи обладнання робочого місця для людини з інвалідністю. Але використати кошти на зарплату самій людині чи, наприклад оплату комунальних платежів або ж тієї ж оренди, ми не можемо. Звісно, що ми шукаємо якісь додаткові можливості для більш стабільної роботи фірми”,

- сказав Павло.

Від травми - до нової справи: історія Володимира Марголіна

Володимир Марголін протягом 35 років працював слюсарем-ремонтником на миколаївському заводі “Зоря”. 13 років тому на виробництві з Володимиром стався нещасний випадок. 

“Ми тягнули на верх великий та важкий вентилятор, хлопці молоді були й кинули його тоді, я той вентилятор втримав. Якби я не втримав, то він впав би мені на ноги, але “зірвав” спину. У мене виникли грижі, які затиснули нерви, а потім в лікарні ще невдало зробили пункцію і я не відчував нижче спини нічого. Складно було, але довелось адаптуватись до життя у кріслі колісному”,

- каже Володимир. 

Пенсії Володимиру не сильно вистачало, тому він підзаробляв тим, що ремонтував колісні крісла вдома. Технічна освіта та багаторічний досвід чоловіка дозволили йому швидко освоїти це заняття. Згодом Володимира примітив Павло та запросив працювати на фірму. 

“У мене є необхідні інструменти та окрема кімната для роботи. До роботи я дістаюсь або тролейбусом, або ж мене підвозить директор. У нас маленький колектив та чудові відносини. Люди приносять візки різних фірм, це дуже ускладнює роботу, тому що кожна фірма намагається щось таке робити, щоб не підходило для іншої фірми. Доводиться десь підганяти, щось переставляти, десь самому додавати”,

- додав Володимир.

Володимир відмітив, що йому подобається працювати й він відчуває, що робить корисну та важливу роботу. Щодо замовлень, то чіткого прайсу на послуги фірма не має, адже розуміє специфіку замовників, які не завжди мають можливість заплатити повну вартість роботи. Тому до кожного клієнта підходять індивідуально, залежно від складності завдання та термінів виконання. 

Перекваліфікація, страхи та суспільна зрілість

Ольга Виноградова - миколаївська громадська діячка, яка відстоює права людей з інвалідністю, каже що в питанні працевлаштування існує чимало перепон, але найголовніше - це страх самих роботодавців.

“Програма компенсації для власників фірм, що впроваджують робочі місця для людей з інвалідністю діє з квітня 2023 року, але все одно не має поки такого попиту. Найзручнішим варіантом є дистанційна робота, адже дістатись до місця роботи - це цілий квест для особи, що пересувається на кріслі колісному, й навіть питання не в транспорті, а дійти хоча б до тієї ж зупинки”,

- говорить Ольга.

Ольга додає, що коли людина отримує інвалідність, то не завжди може працювати за фахом. Для того, щоб отримати роботу потрібно отримати перекваліфікацію. 

“Не кожна людина може наважитись витратити кілька років, щоб отримати новий диплом. І поки людина буде навчатись, то за якісь кошти потрібно жити. Тут ще є те, що багато роботодавців бояться взяти людину з інвалідністю через страх чи справиться із завданнями, чи стереотипами, що ми часто хворіємо. Людина, яка адекватно себе оцінює не буде брати на себе більше, ніж може. Загалом, як що брати систему працевлаштування, то держава якось старається в цьому напрямку, але суспільство, може ще не дозріло до цього - до того, що життя на отриманні інвалідності не зупиняється, що людина хоче і може працювати насправді”,

- резюмувала громадська діячка. 

Фото 0512 та Facebook-сторінка Ольги.