Від окопів до тренерської зали: історія миколаївського ветерана про адаптацію після війни, - ФОТО

Повномасштабна війна змінила життя тисяч українців, змусивши багатьох знову взяти до рук зброю. Один із них - миколаївець Захар Бучацький, який після бойових дій на півдні України сьогодні повернувся до мирного життя.

У 2021 році Захар закінчив строкову службу та вже у березні 2022 року молодика знову покличуть до лав ЗСУ через початок повномасштабного вторгнення рф в Україну. Боєць пройшов оборону Миколаєва та контрнаступ на Херсонщині. У 2023 році Захар демобілізувався та нині працює тренером. Ветеран розповів редакції 0512 про власний досвід адаптації до цивільного життя та як війна вплинула на нього.

Від прикордонника до ДШВ: шлях на передову

Захар народився в родині військового, але сам мріяв стати моряком. З 12 років він займався в школі юних моряків у Миколаєві, а згодом, здобувши середню технічну освіту, працював у сфері суднобудування. Найбільшим захолоненням Захара був спорт: плавання, бокс, силові тренування тощо. В 19 років його закликали пройти строкову службу. 

“Я потрапив у лави Державної прикордонної служби. Основна частина служби проходила у Черкасах та Залізному порті. Останні пів року, як раз перед повномасштабним вторгненням, ми стояли біля кордону з окупованим Кримом в районі Чаплинки та Каланчаку. На пунктах спостереження  ми бачили, що росіяни стягують техніку. Коли відбулась демобілізація, в кінці 2021 року, то нам якось тоді натякали, що може початись війна і що нас ще покличуть”,

- розповів Захар.

Захар серйозно сприймав новини про можливий початок повномасштабної війни росії проти України. Відчуття напруги не покидали молодика. Вже у березні 2022 року, Захара покличуть знов до армії, на цей раз до лав 79 бригади.

“Спочатку ми отримали необхідні речі, а потім нас розподілили по підрозділах. Це були чоловіки різного віку та професій. Я був один із наймолодших бійців у своєму взводі. Ніхто з нас не мав бойового досвіду тоді та всі ми розуміли, що на нас чекає. У мене була посада снайпер - стрілець, але по факту виконував обов’язки медика”,

- говорить Захар.

Війна очима молодого бійця: втрати, братерство та служба

Захар брав участь в обороні Миколаєва та його околицях. Ближче до осені 2022 року, підрозділ, де служив боєць перебував на межі Херсонської та Миколаївської областей, готувався до контрнаступу. 

“Коли я знаходився на позиціях, то це було враження що ти наче в іншому вимірі перебуваєш. Це не передати словами якось. Одного разу ми потрапили в оточення в районі села Червоне, нас не змогли евакуювати. Ми взводом йшли десь 40 кілометрів. Ворог крив всім, чим міг. Також ми тягли поранених, тому побратимство для мене особливе поняття”,

- каже Захар.

Найболючішим для бійця була втрата побратимів. Ще у 2021 році Захар відчув це, коли втратив найкращого друга, який служив  на Донбасі та загинув від кулі снайпера.

“Загибель друга, з яким ми дружили з дитинства. Я тоді на строковій службі ще служив, ще не знав, що таке справжня війна. Але смерть друга стала для мене особистою трагедією. Вже на війні я знов відчув як боляче втрачати когось серед побратимів. Ти продовжуєш жити, пам’ятаючи всі імена, але скорбота - це те, що залишиться з тобою назавжди”,

- поділився ветеран.

Життя після фронту: спорт, подорожі та нові виклики

Восени 2023 року, Захар демобілізувався. В адаптації до цивільного життя молодику допомогло давнє захоплення спортом. Якось ветерану запропонували спробувати попрацювати персональним тренером. 

“Я нормально ставлюсь до всіх цивільних людей. У мене загалом спокійний характер, тому мене мало, що тригерить, насправді. Тренування дають змогу тримати себе у формі. Коли ми виходили з оточення, то я зміг витягнути на собі пораненого командира. І зараз я розумію, що в критичний момент зможу комусь так допомогти. Серед моїх клієнтів є й військові, але здебільшого це цивільні. Моє головне завдання дати їм не тільки необхідні навички, але й знання про те, як подбати про власне тіло, не нашкодивши здоров’ю”,

- підсумував ветеран. 

Нещодавно ветеран вперше побував в Карпатах, що справило на нього незабутні враження. Ветеран додав, що під час служби не мав змоги подорожувати, тому мріє якмога більше дослідити нові місця та найбільше - про перемогу України.

Фото - архів Захара Бучацького.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.