“Шалені бджілки”: як волонтерки з Миколаєва готують смаколики для ЗСУ, - ФОТО

Волонтерський рух “Шалені бджілки” зародився у Миколаєві ще у 2014 році. Група дівчат на чолі з Алевтиною Асташкіною об’єднали зусилля та на власних кухнях готували смаколики і передавали бійцям на схід. Нині волонтерки продовжують підтримувати українських захисників.

Редакція 0512 розпитала волонтерів про зародження руху та як й що готують сьогодні для ЗСУ. 

Засновниця руху Алевтина Асташкіна розповіла, що офіційно “Шалені бджілки” почали працювати 5 грудня 2014 року. Тоді цей рух переріс з "Кулінарної сотні".

- У той день ми списались через соцмережі з дівчатами. Говорили про те, що потрібно щось робити та допомагати нашій армії. Ми працювали постійно аж до 2019 року. Потім гострих потреб таких вже не було. Ми готували все: борщ, супи, печиво, варення, цукати, сухофрукти, аджику. У нас був один фермер з Херсонщини Павло, то він нам бувало привозив з півтонни грибів. Ми їх маринували, в супи додавали, просто сушили, - розповідає волонтерка.

Щоб страви добре зберігались, то волонтерки робили переважну кількість страв у вигляді довготривалого зберігання: сушили та маринували і запаковували у спеціальні вакууми. Випічка також довго могла зберігатись. 

- Варення може засохнути, але не псується. Печиво теж. Ми якось поклали так одне й воно лежало три місяці, щоб його перевірити. Воно було сухе, але нормальне. В чайок саме те, - каже Алевтина Асташкіна. 

Назва групи зародилась за словами волонтерок сама собою якось.

- У нас була група в соцмережах “Бджілки”. Й ми там звітували перед людьми. У коментарях люди писали, що ми працюємо неначе шалені. От так й прив’язалось воно “Шалені бджілки”, - зазначила Авлентина.

Вікторія Ополинська була знайома з  Алевтиною Асташкіною ще до війни, але до руху долучилась саме на початку повномасштабного вторгнення, коли росіяни намагались оточити місто й потрібні були вільні руки, щоб готувати для захисників та ТРО. 

Зараз в групі працює постійно чотири людини, проте до руху насправді долучено більше людей, говорить Алевтина, адже хтось передає продукти, хтось допомагає передати допомогу безпосередньо на фронт.

- Ми в чужих людей нічого не беремо. Беремо продукти лише у перевірених постачальників або ж кого знаємо особисто й довіряємо. Тому що зараз такий час, самі розумієте, ворогів багато, - говорить Алевтина Асташкіна.

Також “бджілки” мають й свої стандарти якості щодо виготовлення смаколиків. Наприклад, у випічці, волонтерки взагалі не використовують маргарин, якщо продукція містить горіхи, зокрема арахіс, то попереджають про це написом. Тому що жінки розуміють, що в армії є різні люди, які можуть мати алергії, хронічні захворювання тощо.

Вікторія Ополинська каже, що все, що готують “бджілки” бійцям подобається, особливо попит має аджика.

- Пиріжки та пироги з різними начинками. Аджика, то взагалі наш хіт. Бійці її дуже полюбляють. Не було такого, щоб не приймали допомогу чи якісь були нарікання. Ми відповідально ставимось до процесу й коли отримуємо такий фідбек, то нам вдвічі приємно, - сказала волонтерка.

На початку війни, “Шалені бджілки” готували здебільшого для місцевих захисників та ТРО. Посилки передавали самі чи через довірених людей. 

- Зараз ми вже готуємо не щодня, тому що немає такої гострої потреби в місті. Готували ми й для поранених бійців, що лежали в нашій лікарні швидкої допомоги. Зараз ми виділяємо певні дні й готуємо. Бійці завжди чекають на смаколики, - додала Вікторія.

Алевтина Асташкіна згадує, що особливо було складно готувати під час відключення світла влітку.

- Це потрібно було підлаштуватись під графік та свою чергу, організувати свої й інші справи. Ми ж ще як більшість - маємо й свою основну роботу, - каже Алевтина.

- Імпровізували, підбирали такі рецепти, щоб встигнути це приготувати за дві години. У нас є такий медовик, що робиться й легко та швидко, а виходить ще й багацько, - відмітила Вікторія.

“Шалені бджілки” проводять збори лише, коли є потреби. Алевтина говорить, що хтось кидає на картку гроші автоматично, хтось коли оголошується збір на закупівлю продуктів. 

- Ми рахуємо що та скільки нам треба й вже орієнтуємось у цінах, тому пишемо. Люди підтримують. Ми не оголошуємо збір щоразу. Так маємо певний запас коштів, коли не вистачає, то просимо вже донати, - зазначила Алевтина.

Попереду холодний сезон й волонтерки будуть знову готувати традиційно для бійців аджику та перетерте сало.

Волонтерки говорять, що надихаються спілкуванням одна з одною, а глобальних планів не мають. Кажуть, що живуть сьогоднішнім днем, адже війна навчила цінувати життя. “Бджілки” не втомлюються допомагати фронту та вірять у перемогу.

Фото - архів "Шалених бджілок" та 0512.