"Моя мотивація – йти захищати свій дім": історія миколаївського морпіха "Таріка", якого нагородили орденом "За мужність ІІІ ступеню"

Оператор ПЗРК зенітно-ракетного артилерійського дивізіону миколаївських морпіхів на псевдо «Тарік», якого держава нагородила орденом «За мужність ІІІ ступеню», розповів, що в ЗСУ потрапив не одразу. Проте в бою показав гарні результати.

Історію 32-річного "морпіха" опублікували на сторінці 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. 

- Мене в ЗСУ не брали з початку повномасштабки, бо не служив «срочку». Бігав у військкомат, напрошувався – та й добігався. З вересня 2022 року взяли на навчання. Пройшов базову військову підготовку у Великій Британії, потім відучився водієм, і по розподілу потрапив у морську піхоту,- говорить  «Тарік». 

Морпіх пройшов бойовий шлях від Донецького аеропорту до контрнаступальних дій на запорізькому напрямку. Наразі у складі мобільної вогневої групи відправляє сушитися на гербарій російські «Герані», які тероризують місцевих мешканців на Півдні. Попри специфіку своєї професії, доводилось воювати у складі піхоти. Під час однієї з таких операцій на запорізькому напрямку йому вдалося поцілити ворожий дорого вартісний ударний гелікоптер Ка-52, який не давав просуватися побратимам.

- Це був наш перший вихід – треба було нашим штурмовикам допомагати йти уперед. На них виходили «вертушки», які гальмували просування піхотинців. Викликали нас. Я з товаришем «Хмарою» пішли вдвох, десь кілометрів 8 з тою трубою (ПЗРК «Ігла») йшли… Слава богу дійшли. Хлопці зі штурмової роти – класні чуваки – дали нам ще й поспати. Бо багато діб не спиш – втрачаєш пильність та увагу, – розповідає зенітник.

За словами морпіха, «вертушки» літали дуже низько, обстрілювали позиції і зникали – тому їх було важко дістати. Під час проведення операції, яка тривала близько двох діб, один з гелікоптерів бійці пропустили, але другий вже був поцілений підготовленою «Іглою».

- Ми «вертушку» за дві години до своєї ротації «зняли». Сподіваюсь, що це допомогло хлопцям. Дуже комфортно працювати з такими людьми, коли чітко поставлена задача і все злагоджено. Їм не вистачало ПЗРК-шника – ми прийшли. Ми їм потрібні, вони – нам. У нас одна робота, – зазначає «Тарік».

За свої досягнення на запорізькому напрямку Тарас нагороджений нагрудним знаком командира бригади, а згодом і орденом «За мужність ІІІ ступеня».

Шанує військовий і традиції морської піхоти. «Тарік» успішно подолав психологічну смугу перешкод, склав клятву морського піхотинця і отримав штормовий берет.

- Смуга перешкод – ні попити, ні відпочити. Повзеш з однією цілю, щоб доповзти до кінця. Це іспит самого себе. Ти ж ще не знаєш, наскільки та смуга довга.. Тобі здається, що ось-ось і зараз кінець. А потім дивишся, що вже сонце майже сідає, а кінця ще не видно, – ділиться враженнями морський піхотинець.

Тарас вірить у перемогу України й запевняє, що головною її гарантією є злагоджена праця усіх українців.

- Моя мотивація – йти захищати свій дім. Люди є різні – когось війна стосується, когось не дуже… Проте я впевнений, що захищати своє потрібно, – підсумовує воїн-зенітник.