Редакція 0512 продовжує спецпроєкт (Над)важливі: робота підприємств очима працівників розповіддю про Миколаївську філію “Газомережі”.
Сьогодні підприємство, яке забезпечує наше місто газом — є частиною ТОВ “Газорозподільні мережі України», які входять до групи “Нафтогаз”. Всього державна компанія має 14 філій в Україні.
Історія газопостачання Миколаєва
Історія газопостачання Миколаєва розпочалась ще у 1953 році, коли при Миколаївському міськводоканалі організували дільницю із забезпечення мешканців скрапленим газом-пропан – бутаном у балонах. Вже з кінця 50-х років минулого століття розпочалось будівництво газопроводу природного газу.
Початковою датою зародження підприємства, як окремої функціональної ланки для життєзабезпечення комфорту містян, стало 9 серпня 1963 року. У той час пріоритетним завданням підприємства стає підбір кадрів та їх навчання.
Перший факел на головному газорозподільчому пункті було запалено вже за три місяці – 23 листопада 1963 року. У цьому ж році газопостачання під'єднали до Чорноморського суднобудівного заводу, парфумерного комбінату, ДП “Суднобудівний завод 61-го комунара» та заводу “Дормашина”.
Перший будинок, який отримав газопостачання, став будинок №51 по вулиці Нікольська. Історична подія відбулась 27 січня 1964 року.
На початку 70-х років в області почали будувати газопроводи-відводи до райцентрів та селищ міського типу, експлуатаційні бази окрім Миколаєва, з’явились у Баштанці, Очакові, Миколаєва, Новій Одесі.
У 1981 рік став історичним для підприємства: “Миколаївгаз” першим в України став використовувати поліетиленові газопроводи. До цього часу така практика використовувалась лише за кордоном, тому це рішення призвело до значної економії коштів для захисту газопроводів від корозії.
У 1990-х роках виробниче об’єднання “Миколаївгаз” перетворюється у державне підприємство, а згодом стало акціонерним товариством.
Наразі на балансі підприємства – 6313,34 кілометра газопроводів. Це понад 350 тисяч споживачів газопостачання. Протяжність газопроводів по Миколаївщині становить 8765,68 км.
Загалом на підприємстві працює майже 1700 осіб. Більшість працівників працювали у Миколаєві й у громадах по області навіть під час сильних обстрілів зі сторони російських окупантів, а зараз відновлюють газопостачання ще й на деокупованій території.
У березні 2023 року Редакція 0512 вже розповідала, як працюють миколаївські газовики у “сірій зоні”.
"Одного разу росіяни намагались нас обстріляти. Стріляли саме по нас"
Старший майстер одного із районних дільниць — Сергій Баталов працює на підприємстві вже 20 років. У 2013 році чоловік став майстром, а з 2018 року очолює вітовську дільницю Миколаївської філії “Газомережі”.
- Коли почалася війна, то досвід у роботі та знання району нам дуже стали у пригоді. Коли у людей не було світла, то ми розуміли, що маємо хоч якось постаратись, щоб у селах був, бодай газ. Ми працювали у Новомиколаївці, Засіллі, Зеленому Гаї, до останнього намагались втримати Котлярове. Десь нам вдалось полагодити, десь руйнування були суттєві, — говорить чоловік.
Чоловік відмітив, що його команда працювала без паніки, адже розуміли надважливість під час обстрілів своєї роботи.
- Ми питали на блокпостах про ситуацію. Одного разу росіяни намагались нас обстріляти. Стріляли саме по нас. Бо довкола нікого більше не було. Ми настільки тоді втягнулись в те, що відбувалось, що знали вже час обстрілів, частіше всього це було вранці та ввечері. Ми знали, що у нас є певний час і робили по максимум, — згадує Сергій.
Сергій говорить, що відверто пишається своїм колективом, адже всі попри війну залишились на місці, а війна ще сильніше об’єднала людей. Щодо жителів сіл деокупованої території, то газовик відмічає, що трапляється різне.
- Деякі люди нам щиро дякували та це такі приємні моменти у роботі. Бувають люди, які вимагають негайного відновлення газу. Тоді доводиться їм пояснювати, що закупити матеріали — це не просто сходити у будівельний магазин, а ціла процедура. Тобто, що робиться тендер, купуються матеріали, потім ми їх отримуємо і їдемо відпрацьовувати заяву. Тобто інколи ми стикаємось з таким непорозумінням, але більшість людей має терпіння, за що ми їм вдячні, — зазначив Сергій.
Зараз небезпечність роботи газовиків, за словами Сергія, полягає у боєприпасах та мінах, які залишили після себе рашисти.
- Ми ж заходимо насамперед у домогосподарства, які піротехніки не завжди встигають як слід обстежити й натрапляємо на ці “сюрпризи” від окупантів. Інколи буває таке, що при ремонті мереж ми знаходимо снаряди, просто через якийсь час вони йдуть глибше під землю і їх не одразу виявляють. Звісно, що ми їх не чіпаємо. На розмінування ще потрібно багато часу, — резюмував Сергій Баталов.
"Ми працювали за схемою: приліт - виклик - поїхали ладнати"
До війни Юлій працював старшим майстром аварійно диспетчерської служби на підприємстві, а згодом став її начальником. Власну родину чоловік вивіз у безпечне місце, а сам залишився працювати у Миколаєві. У Миколаївській філії “Газомережі” Юлій працює вже 12 років.
- Пам’ятаю перший виклик. Це було 26 лютого 2022 року. Тоді ми ладнали мережі на Центральному проспекті. Потім якось робота стала звичною, типу за схемою: приліт - виклик - поїхали ладнати. Страшно, звісно, було моментами. За час війни наш колектив став як маленька родина, — відмітив чоловік.
Юлій розповів, що у його підпорядкуванні працює 45 людей у Миколаєві — це майстри та водії. Робота проходить позмінно. Як правило, на чергування, яке триває добу, заступає близько 11 осіб. По області під керівництвом Юлія знаходиться 165 людей.
- Зараз у Миколаєві відносно спокійно, але під щоденними обстрілами залишається Очаків. Буває по 8-10 прильотів на день. Там працюють наші бригади. Ми тісно співпрацюємо з ДСНС на деокупованій території. Наші працівники постійно проходять навчання та інструктаж з безпеки, — зазначив Юлій.
"Ми стараємось пояснити кожному про проблему"
Старший майстер групи припинення та відновлення газопостачання Миколаївської філії “Газомережі” Катерина розповіла, що під час війни вона, попри можливість виїхати з міста, залишалась на місці, адже вбачала важливість своєї роботи.
- Мені запропонували евакуюватись, але я відмовилась. У мене чоловік на фронті. Я відчувала, що потрібна місту. У перший день повномасштабного вторгнення моя група вийшла на службу. Звісно, що ми живі люди та боялись. Але загалом намагались не панікувати. Частина слюсарів евакуювалися, у моїй команді залишилось п’ять людей, які виїздили та ладнали газопостачання під обстрілами. Ми працювали не лише у Миколаєві, а й в інших громадах біля міста, — говорить Катерина.
Наразі, за словами жінки, інколи містяни з нерозумінням ставляться до роботи аварійних бригад.
- Буває, що від людей йде агресія. Наприклад, стався витік газу, тоді ми відключаємо задля безпеки людей весь будинок. Витік можна усунути й за пів години, а от відновити газ для всього дому не одразу виходить. Для того, щоб пустити знову газ, ми маємо потрапити в якусь іншу квартиру по тому стояку, щоб впевнитись, що газ має нормальний тиск і ніде більше не витікає. Це ціла процедура. Буває, що люди самотужки щось ладнають, типу самостійно підключають свої труби до мереж. Ми стараємось пояснити кожному про проблему. Не дивлячись ні на що, я люблю цю роботу щиро, наш колектив. Я тут все ж вже 16 років працюю, — резюмувала жінка.
Раніше редакція 0512 розповідала про роботу КП “Миколаївелектротранс” очима п’яти різних працівників.
Повне або часткове копіювання, передрук і використання матеріалу без письмового погодження редакції 0512.ua забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Фото Миколаївська філія "Газомережі".
Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
АНРВУ
