"Людина, яка повернулася з армії, свій обов'язок виконала": Юрій Гудименко про лідерство, ветеранів та життя після фронту, - ФОТО

У Миколаєві відбулася зустріч «Після служби: як стають лідерами» з ветераном, громадським діячем та публіцистом Юрієм Гудименком.

Захід відбувся у Просторі підтримки «Файта» в межах проєкту «Точка повернення: програма підготовки громад до прийняття ветеранів», яка реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Учасники обговорювали повернення до цивільного життя, особисту відповідальність, можливості для самореалізації та проблеми, з якими стикаються військові після служби. Юрій Гудименко, який до повномасштабного вторгнення займався громадською та політичною діяльністю, а згодом добровільно долучився до ЗСУ, поділився власним досвідом служби, поранення та повернення до активного суспільного життя.

Після фронту: спочатку відпочити, а потім шукати новий шлях

Одне із питань зустрічі стосувалося того, з чого ветерану починати новий етап життя після завершення служби. Чи обов'язково йти в політику, громадську діяльність або створювати власну справу?

Юрій Гудименко вважає, що перш ніж ставити перед собою нові великі цілі, людині потрібно дати собі можливість відпочити, розібратися у власних бажаннях й зрозуміти, яким вона хоче бачити своє подальше життя.

Я б радив дивитись спочатку на відпочинок. Реально, от все, що завгодно. Спочатку треба видихнути, зібрати до купи те, що є.

Він також радить не відкладати власні мрії, навіть якщо вони здаються незвичними чи не надто серйозними. Сам Гудименко поділився, що після завершення служби почав втілювати давні бажання, на які раніше не наважувався. Але найважливіше, наголошує ветеран, - не дозволяти іншим визначати, яким має бути життя людини після фронту.

«Хлопці повернуться і наведуть порядок» - чому це не обов'язок ветеранів

У суспільстві нерідко можна почути очікування, що після війни саме ветерани мають змінити політику, подолати корупцію, очолити громади та взяти на себе відповідальність за відновлення країни. Юрій Гудименко переконаний: військовий досвід справді може стати основою для лідерства, однак вимагати цього від кожного ветерана неправильно.

Пов'язувати життя з громадською діяльністю, я б дуже радив, якщо до цього лежить душа. Це не може бути примусом. До цього не можна підштовхувати. Оце: "От, хлопці прийдуть, порядок наведуть", - це якщо хлопці того бажають. Це не обов'язок ветеранів.

За його словами, після повернення людина має право самостійно визначати власні пріоритети: займатися родиною, шукати роботу, розвивати бізнес або долучатися до громадських ініціатив.

Людина, яка повернулася з армії, свій обов'язок виконала. Крапка! Вона може робити все, що захоче.

Водночас Гудименко вважає, що сьогодні Україна переживає період великих змін, який відкриває нові можливості для людей, готових адаптуватися. Він закликав не обмежувати майбутнє ветеранів лише політикою чи громадською діяльністю, адже розвиток підприємництва, нові робочі місця та професійна реалізація також важливі для країни.

Війна змінює ставлення до життя та відповідальності

Під час зустрічі Юрія Гудименка запитали, як військова служба вплинула на його характер, погляди та спосіб ухвалення рішень. Він зізнався, що після пережитого став спокійнішим, менше переймається чужими оцінками та по-іншому сприймає власний час. Водночас війна залишила й складні наслідки: з'явилися емоційні реакції, яких раніше він за собою не помічав.

Мені наочно продемонстрували, наскільки життя може бути коротке. І я не хочу нікого ні в чому переконувати. Я можу людям донести інформацію, що вони з нею потім роблять, абсолютно їхня справа.

Окремо говорили про відповідальність лідера. На фронті від рішень командира можуть залежати життя інших людей. У цивільному житті наслідки не завжди настільки очевидні, проте відповідальність за них нікуди не зникає.

На запитання, що він найбільше переосмислив за останні роки, Гудименко відповів:

Все має свою ціну і ти ніколи не знаєш, якою може бути ця ціна.

На його переконання, вміння своєчасно ухвалювати рішення залишається однією з найважливіших якостей лідера, навіть коли неможливо передбачити всі ризики.

Ветеран не зобов'язаний відповідати чужим уявленням

Говорили й про стереотипи щодо ветеранів. Гудименко звернув увагу на те, що суспільство нерідко має усталений образ людини, яка повернулася з війни: військовий одяг, борода, поранення, скромний спосіб життя.

Натомість ветерани можуть мати різні професії, захоплення, фінансові можливості та життєві цілі. Однак суспільство не завжди готове сприймати людину з бойовим досвідом поза звичним образом.

Люди сприймають ветеранів як образ. У конкретному типажі. Тобто ніхто не допускає думки, що ветеран може бути, наприклад, у смокінгу.

За словами Гудименка, такі уявлення можуть обмежувати ветеранів й створювати додатковий тиск. Водночас змінювати ставлення потрібно спільно - як людям із військовим досвідом, тай і цивільним.

Це проблема всіх нас. Ми живемо тут.

Гудименко наголосив, що ветерани залишаються частиною суспільства, а тому важливо не відокремлювати їх від решти громадян, а створювати умови для взаєморозуміння.

Зустріч не обмежилася розмовою про особистий досвід. Учасники порушували питання мотивації до військової служби, роботи державних установ, підтримки поранених та майбутнього ветеранів. Зокрема, під час обговорення проблем військової медицини йшлося про труднощі з видачею спеціальних пакунків пораненим. Гудименко на прикладі цієї ситуації пояснював, як бюрократичні процедури та недостатня взаємодія між установами можуть перешкоджати реалізації навіть потрібних рішень.

Не менш гострою стала розмова про те, чи розуміють військовослужбовці, що чекає на них після завершення служби. На думку Гудименка, однією з проблем залишається відсутність зрозумілого бачення майбутнього для ветеранів. Він переконаний, що людині важливо мати цілі та розуміти перспективи — незалежно від того, йдеться про військову службу, роботу чи особисте життя.

Якась картинка, мрія, яка тримає і веде, вона має бути завжди.

Зустріч із Юрієм Гудименком стала продовженням розмови про лідерство, яку розвивають у межах проєкту «Точка повернення». Його мета - не лише підтримати ветеранів й ветеранок після служби, а й допомогти громадам підготуватися до їхнього повернення. Адже військовий досвід може стати основою для професійного розвитку, підприємництва чи громадської діяльності. Проте кожна людина має право самостійно вирішувати, як саме використовувати свої знання та навички.

 Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»