Перервані життя: Миколаївщина вшановує пам'ять 22 дітей, які загинули внаслідок російської агресії, - ФОТО

Щороку 4 червня Україна схиляє голову в глибокій скорботі, відзначаючи День пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Це день невимовного болю, коли ми згадуємо найменших та найбеззахисніших жертв цієї жорстокої війни.

Від початку повномасштабного вторгнення на території Миколаївської області ворожі обстріли, міни та ракети забрали життя 22 дітей. Статистика, за якою стоять зруйновані всесвіти цілих родин, є жахливою:

• 2022 рік — 17 дітей;
• 2023 рік — 3 дітей;
• 2024 рік — 1 дитина;
• 2026 рік — 1 дитина.

Ці втрати — незагоєна рана нашого краю. Ми пам'ятаємо кожного маленького янгола поіменно і публікуємо їхні історії, збережені службою у справах дітей Миколаївської ОВА та спогадами рідних.

Історії, які назавжди в карбах нашої пам'яті

Віра Бірюкова (17 років) та її трирічна сестра Аріна Бутим. Дівчатка загинули разом у селі Мішково-Погорілове. Ворожий снаряд розірвався прямо біля їхнього будинку, коли вони разом із мамою були поруч. Віру згадують як дуже чуйну дівчину, яка завжди дбала про молодших, а маленьку Арінку — як слухняну мамину розраду та талановиту маленьку художницю.

Артем Антоненко (10 років) із села Рибаківка Коблівської громади. Хлопчик був гарним помічником і доброзичливою дитиною. Він поїхав разом із дядьком на тракторі, щоб відбуксирувати автівку, і підірвався на прихованій ворожій міні.

Єлизавета Яковець (17 років). Дівчина навчалася на ІІІ курсі ліцею, була творчою та яскравою. Її життя обірвав прямий ракетний удар окупантів по житловому будинку в мікрорайоні Балабанівка у Миколаєві. Поки Ліза будувала плани на майбутнє, її батько захищав країну на фронті в лавах ЗСУ.

Леонід Сахошко (17 років). Хлопець виїжджав разом із родиною з окупованої території Снігурівщини. Російські військові безжально розстріляли цивільний автомобіль між селами Тамарине та Павлівка. Леонід, який був надійною опорою для батьків, загинув на місці разом із рідними.

Олексій Бондар (7 років). Маленький мрійник і єдина бабусина втіха загинув в селі Костянтинівка. Російська армія обстріляла дачний будинок, убивши всю його родину з трьох людей.

Данило Бубна (17 років) із села Михайло-Ларине. Завжди усміхнений хлопчик із великою душею, який дуже любив тварин і захищав молодших. Під час ворожого обстрілу він перебував на вулиці й дістав смертельні осколкові поранення.

Віталій Фаріон (17 років). Хлопець захоплювався технікою, любив ремонтувати мотоцикли та автомобілі. Його життя та мрії обірвалися в одну мить на дорозі між селами Христофорівка та Добра Криниця, коли автівка, в якій він їхав із друзями, наїхала на протитанкову міну.

Лідія Думиніка (17 років). Світла й добра дівчина, яка навчалася на кулінара в Миколаєві. Родина намагалася врятуватися від жахів окупації та тікала з Широківської громади. Лідія загинула під час наздоганяючого ракетного обстрілу в селі Явкине.

Софія Шелига (9 років). Щира дівчинка, яка любила допомагати бабусі по господарству. О 4-й годині ранку російський снаряд влучив прямо у підвал приватного будинку в селі Велике Артакове, де ховалася вся її родина. Не вижив ніхто.

Світлана Слободенюк (16 років), Вікторія Слободенюк (14 років) та Ангеліна Слободенюк (12 років). Три рідні, дружні сестрички загинули разом під час жорстокого обстрілу села Новопетрівка Широківської громади, перебуваючи в умовах ворожої окупації.

Єва Смульська (8 років) із прифронтового Очакова. Маленька Єва дуже любила малювати, старанно вивчала англійську мову і понад усе мріяла вирости схожою на свою маму. Дитина загинула внаслідок влучання російської ракети в її рідний житловий будинок.

Олександр Дирій (8 років) із села Висунськ. Слухняний і відповідальний хлопчик виховувався у багатодітній родині. Під час несподіваного обстрілу з РСЗО Сашко грався на подвір'ї зі своїми братом та сестрою. Вони встигли забігти до хати, а Сашко — ні, його вбило осколком. Пам'ятник хлопчику на цвинтарі встановлювали спільними зусиллями небайдужих односельців.

Сергій Чернюк (4 роки) із міста Снігурівка. Хлопчик разом із татом та сестрою грався на дитячому майданчику, коли росіяни відкрили вогонь по житловому кварталу. Сестра зазнала поранень, а маленький Сергійко та його батько загинули на місці.

Артем Мардзявко (11 років) із Миколаєва. Гордість батьків, відмінник навчання, нагороджений похвальним листом МОН України. Російська ракета влучила у багатоповерхівку і вщент зруйнувала квартиру Артема. Хлопчика дістали з-під завалів ще живим, проте він помер у лікарні від важкого синдрому тривалого здавлення.

Ростислав Присяженко (3 роки). Маленький мешканець Очакова, який мріяв вирости та стати пожежником, щоб рятувати людей. Проте серце трирічної дитини просто не витримало важкої психологічної травми та прогресуючої легенево-серцевої недостатності наступного дня після чергових потужних вибухів у місті.

Вячеслав Гищак (17 років) із села Павлівка Снігурівської громади. Завжди охайний, скромний та ввічливий хлопець. На Великдень він разом із подругою йшов до місцевої церкви. Під час раптового обстрілу підлітки намагалися сховатися біля будівлі школи, де Вячеслав дістав смертельне поранення.

Кіріл Дядюшка (13 років) із Миколаєва. Веселий, творчий та креативний хлопець, який присвячував себе народним танцям у складі відомого колективу «Український сувенір». Життя підлітка обірвав черговий удар російської ракети по житловому кварталу міста.

Антон Роздобудько (14 років). Учень 8 класу Новопетрівського ліцею, активний та життєрадісний хлопець, який дуже любив своїх батьків. У жовтні 2023 року Антон підірвався на ворожій міні, перебуваючи за межами рідного села.

Анастасія Щербина (13 років) із села Пересадівка. Неймовірно талановита, всебічно розвинена дівчинка: перемагала у змаганнях із волейболу й баскетболу, чудово танцювала та перемагала на конкурсах поезії. Анастасія дістала важкі осколкові поранення через падіння уламків збитого російського безпілотника прямо на територію громадського місця відпочинку. Лікарі боролися за її життя, але врятувати дівчинку не вдалося.

Світ не має права забувати про ці страшні злочини проти людяності. Наш спільний обов’язок — пам’ятати кожного нашого маленького янгола, розповідати правду та робити все можливе задля наближення перемоги й захисту дітей, які продовжують жити та навчатися під українським небом в умовах війни. Світла пам'ять невинно вбитим дітям України.