"Їдемо одним маршрутом": історія кохання водіїв миколаївського трамвая, - ФОТО

Історія миколаївського подружжя водіїв трамвая, яке разом виходить у зміну, разом повертаються додому та вже понад десятиліття “їдуть одним маршрутом”. 

Історія кохання водіїв трамвая Світлани та Юрія про підтримку, романтику без попереджень і роботу, яка стала частиною їхнього життя. Напередодні Дня закоханих редакція 0512 поспілкувалася з подружжям, щоб дізнатися, як народжуються почуття між рейками та графіками й що допомагає зберігати тепло у стосунках навіть після важких змін.

Десятки років у професії

Світлана працює на підприємстві “Миколаївелектротранс” вже понад два десятиліття. До цього мала досвід роботи на залізниці та навчалася у профільному технікумі.

Прийшла сюди у 1999 році кондуктором, а вже з 2001 року працюю водійкою. І до сьогодні за кермом трамвая, - розповідає жінка.

Юрій у професії ще довше - майже 40 років. І жодного разу не змінював ні місце роботи, ні професію. 

Я прийшов сюди зовсім молодим, у 17 років, ще до армії. Після служби були різні пропозиції, але я повернувся у трамвайне депо, - згадує чоловік.

Каже, за ці роки електротранспорт став для нього більше, ніж роботою.

Знайомі по роботі, закохані у житті

Майбутнє подружжя довгий час спілкувалися як колеги. У кожного тоді було своє життя. Проте все почалося з простого жесту - букета квітів.

Коли я вийшла на прохідну і побачила його з букетом, це було дуже несподівано і приємно. Ми тоді більше спілкувалися телефоном, рідко бачилися, тому цей момент добре пам’ятаю, - усміхається Світлана.

Так розпочався, підкреслює Юрій, їхній “цукерково-букетний” період, який згодом переріс у спільне життя. Сьогодні пара разом уже 13 років.

Разом не лише вдома, а й у зміні

Подружжя намагається працювати в одній бригаді, навіть графіки підлаштовують так, щоб починати й завершувати день разом.

Нарядник старається ставити нас в одну зміну. Ми разом на роботу, разом і з роботи, - каже Юрій.

Коли подружжя повертається додому, намагаються залишити роботу за дверима будинку. Проте зізнаються, повністю “вимкнути” роботу не завжди вдається.

Може зателефонувати диспетчер, у робочих чатах щось пишуть. Тому робота все одно трохи заходить у дім, - пояснює Юрій.

І додає: попри втому та стрес, вони завжди підтримують одне одного.

Кохання з адреналіном і без

Один із найяскравіших спогадів пари - відпустка у Чорногорії.

Там був парашут на висоті близько 50 метрів. Я весь відпочинок вмовляв Світлану спробувати. Вона все ж таки погодилася. Стільки адреналіну й щастя було, що ми зробили це разом, - згадує Юрій.

Для Світлани це був справжній виклик.

Я дуже боюся висоти. Тому для мене це був подвиг, - зізнається вона.

У характері вони різні: Юрій любить ризик, а Світлана більше тяжіє до спокою та домашнього затишку. Та саме це, кажуть, і допомагає знаходити баланс.

Романтика без попереджень

Навіть після років разом у їхніх стосунках залишилося місце для несподіваних приємностей.

Буває, чоловік закінчує зміну раніше й без попередження зустрічає мене з квітами. Або просто йде назустріч. Це дуже зворушливо, - ділиться Світлана.

День закоханих подружжя часто проводить на роботі - така вже специфіка професії.

Водії трамвая працюють у свята й вихідні. Але після зміни можемо провести час разом. Іноді достатньо просто побути удвох, - кажуть вони.

Трамваї як частина життя

До повномасштабної війни пара любила подорожувати, а зараз більше часу проводить удома - готують разом, вигадують нові рецепти, підтримують сімейний затишок. Та навіть у вихідні думки часто повертаються до роботи.

Наші трамваї, ніби наші діти. Переживаємо за закріплений вагон, піклуємося про нього, - зізнається Юрій.

Світлана ж іще й навчає новачків - працює водійкою-інструкторкою.

Цікаво передавати знання тим, хто справді хоче працювати. Спілкуватися з людьми, бачити їхній розвиток - це надихає, - підкреслює жінка.

“Головне - їхати разом”

На запитання про секрет міцних стосунків пара відповідає просто:

Найважливіше - розуміти й підтримувати одне одного, підлаштовуватися і чути.

І додають фразу, яка найкраще описує їхню історію:

Треба завжди їхати разом, як на одному трамваї. Одним маршрутом.

Історія Світлани та Юрія - це нагадування про те, що справжнє кохання не залежить від графіків чи маршрутів, а лише міцнішає з роками. І поки трамваї курсують вулицями Миколаєва, вони впевнено рухаються поруч одним життєвим напрямком.