Коли біль стає силою: історія лідерки миколаївського осередку “Об'єднання матерів і дружин Захисників України”, - ФОТО

Лілія Першина - керівниця відокремленого підрозділу “Об'єднання матерів і дружин  Захисників України” в Миколаївській області. У родині жінки до війни дотичні всі: від рідних братів до синів й чоловіка. 

Вона щодня підтримує захисників України та їхні родини, перетворюючи співпереживання на конкретні дії. Волонтерка розповіла редакції 0512 власну історію та поділилась чим займається громадська організація та один з осередків,  який вона очолює сьогодні. 

Від АТО до громадської діяльності

З початком війни тема захисту України стала для родини Лілії особистою і болісною. В родині жінки безпосередню участь в різний період Великої війни брали всі чоловіки. 

Лілія Першина. Фото - Лілії з Facebook

Лілія розповіла, що у непрості періоди життя її підтримкою стала творчість. Захоплення хенд-мейдом, зокрема в’язанням, дало можливість не лише віднайти внутрішню рівновагу, а й згодом привело до Об’єднання, де творчість переросла у спільну справу та взаємну підтримку.

Я у соцмережах побачила, що рідні захисників організували благодійний захід, де продавались різні вироби, а виручені кошти направляли на потреби ЗСУ. Тоді я в’язала і також передала свої вироби. Згодом мене запросили стати членкинею громадського об’єднання, - пригадує Лілія.

Лілія зазначає, що в Об’єднанні вона знайшла багато однодумців і відчула, що її розуміють буквально. Так  у 2018 році жінка почала займатись громадською діяльністю і присвятила своє життя допомозі захисникам та їх рідним. 

Лілія Першина. Фото - Лілії з Facebook

Для мене, як і моєї родини, війна почалась ще у 2014 році. У мене до війни дотичні всі в родині: чоловік, сини, брати. Звісно, що я хвилююсь за кожного і чекаю, коли відправлене повідомлення буде прочитано. У нас в родині існує правило: спілкуватись без токсичності, тобто з повагою і обережністю  один до одного і нам це вдається, - каже Лілія. 

Іловайськ і боротьба за пам’ять

За словами Лілії, спільнота ГО "Об'єднання матерів і дружин Захисників України" була створена саме після трагедії в Іловайську — у жовтні 2014 року, коли родини загиблих і зниклих безвісти об’єдналися задля підтримки одне одного.

Лілія збирає волонтерську допомогу. Фото - Лілії з Facebook

У нас є рідні, чиї захисники рахуються як безвісти зниклі ще з 2014 року. Ми були серед тих, хто п’ять років закликав визнати 29 серпня - Днем пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави  У 2018 році, саме наша ГО організувала наймасштабнішу акцію із вшанування пам’яті загиблих учасників російсько-української війни “Час не лікує” у Києві. Мене, до речі, сильно надихають матері, які втратили найдорожче - своїх дітей і попри це, знайшли в собі сили підтримувати та допомагати іншим, - відмітила волонтерка.

Повномасштабне вторгнення і повернення до Миколаєва

Лілія застала повномасштабне вторгнення у Києві. Вона перебувала у відрядженні та вже мала повертатись додому, до Миколаєва. 

Я мала їхати до Миколаєва, але потяги вже не ходили. У березні чоловік та син мали також повернутися, але через вторгнення залишились на передовій. Ще два моїх рідні брати, попри групу інвалідності, в перші дні великої війни добровільно пішли на фронт. Я поїхала на Хмельниччину до своїх знайомих, - пригадує Лілія.

Син та брат Лілії отримали поранення. Обидвоє лікування проходили у госпіталях у Вінницькій області. Згодом Ліля повернулась у Миколаїв, коли місто опинилось без води. Складні умови та обстріли не лякали жінку. Лілія ще почала волонтерити, збирати кошти та закуповувати необхідні спорядження та техніку для підрозділів чоловіка та сина. 

Від хаосу до системної підтримки

Лілія розповіла, що з початком вторгнення багато жінок не знали де шукати відповіді на запитання, коли зіштовхнулись з полоном, отриманням звістки про безвісти зниклих чи загибеллю. Наразі, за словами керівниці миколаївського осередку  Об’єднання, є відповідні структури та дорожні карти.

Об'єднання у Мигії на психологічному відпочинку. Фото - Лілії з Facebook

Зараз з цим вже простіше, а на початку війни в 2014 році, це просто був хаос. Зараз вже всі механізми пропрацьовані, інколи звісно є людський фактор, щось додатково пояснити людині тощо. Ми за це все боролись, щоб люди мали якусь соціальну гарантію у вигляді тих же пільг та виплат, - каже Лілія. 

ВП ГО “Об'єднання матерів і дружин Захисників України” в Миколаївській області  надає безкоштовну юридичну та психологічну підтримку для жінок з родин військовослужбовців, а також проводить різноманітні заняття з дозвілля та організовує поїздки тощо.

Простори пам’яті та підтримки

Час не лікує, але пам’ять - тримає. Ми прагнемо зробити все, щоб імена ваших рідних жили у просторі міста, в серцях людей і в спільній історії.-  говорить Лілія 

Жінки з ГО "Об'єднання матерів і дружин Захисників України" є постійними учасницями акцій у Миколаєві на підтримку військовополонених та їхніх родин, а також ініціаторками акції "Зупинись. Вшануй". Вона покликана нагадувати про загальнонаціональну хвилину мовчання та формувати культуру вшанування пам’яті полеглих воїнів.

Лілія на акції "Вшануй". Фото - Лілії з Facebook

За сприяння Об’єднання у місті було затверджено локації, де під час хвилини мовчання транспорт має обов’язково зупинятися. Поступово налагодився прямий діалог із міською радою - ініціативи родин чують, і хоча процеси не завжди відбуваються так швидко, як хотілося б, загалом рух уперед є, - відмітила Лілія.

Одним із важливих напрямів роботи стало створення меморіальних просторів. Зокрема, біля будівлі ОВА все почалося із загальних зборів родин, на які запрошували представників міської та обласної влади. Саме тоді з’явився тимчасовий металевий артоб’єкт і одне з дерев пам’яті. Друге дерево було придбане дружиною полеглого Героя - Аллою Голімбієвською. Згодом на локації почали встановлювати банери - це стало можливим завдяки зусиллям ГО «Наша родина» та її очільниці Руслани Миронюк. Усі ці ініціативи реалізовувалися за активної участі місцевого осередку Об’єднання.

Нині жінки Об’єднання беруть участь у реалізації нової ініціативи - йдеться про проєкт концепції "Простору памʼяті та надії" - простору, що говорить про реальність війни, полону, зникнення й втрат, які торкнулися і військових, і цивільних. Цей простір -  не "для окремої категорії". Він для кожного, хто живе в цій громаді. Для тих, хто живе з цим  безпосередньо. І для тих, хто, можливо, намагається не помічати, але живе поруч і несе спільну відповідальність. Бо полон, зникнення безвісти, загибель у неволі - це не приватна трагедія окремих родин. Це виклик для всього суспільства, - додала Лілія. 

Книга пам’яті "Час не лікує"

Це простір, у якому звучать імена Героїв. Книга народилася з ініціативи родин Миколаївщини - як тиха, але вперта спроба зберегти головне: пам’ять. Поки що це невеликі сторінки про кожного, але кожна з них- мовчазна свічка. За кожним іменем - цілий світ, який поступово відкриватиметься разом. Родини мріють, щоб з часом ця книга стала повноцінним зібранням історій про кожного Захисника і Захисницю. Але вже сьогодні вона важлива - бо вона є.- додала Лілія Першина. 

Окрім цього, як зазначила Лілія Першина, триває робота над встановленням невеликих інформаційних табличок на лавках у публічних зелених зонах міста - в парках, скверах і бульварних зонах. Їхня мета - гідне вшанування полеглих Захисників і Захисниць України, а також тих, хто перебуває в полоні або вважається безвісти зниклим.

Фото - Facebook-сторінка Лілії.

Якщо ви є близькою людиною для українського захисника та потребуєте допомоги, то можете звернутись до Об'єднання за телефоном: 0963978154.