Листоноші в червоних кафтанах і магазини замість поштових скриньок: історія миколаївської пошти

Сьогодні, щоб передати новину, достатньо одного дзвінка або повідомлення. А колись єдиним способом було поштове відділення.

Редакція 0512.com.ua пропонує зазирнути у минуле та дізнатися, як створювалась і розвивалась пошта в Миколаєві.

Початок історії

Перші кроки поштової служби на Миколаївщині зроблено наприкінці XVIII століття. Першим поштарем став кур’єр Катерини ІІ, який доставив у місто Ольвіополь (нині Первомайськ) результати мирних переговорів з Туреччиною. Після цього тут з’явився перший поштовий тракт, що поєднував Ольвіополь, Бендери, Ясси та Бухарест.

У Миколаєві перша поштова контора відкрилась 1789 року — майже одночасно з Адміралтейством на вулиці Адміральській, 23. Будівля не збереглася. Через кілька років запрацювала державна кінно-поштова станція.

Приватні перевезення кореспонденції та пасажирів здійснювали дві кінно-поштові станції купця Самокишина, які згодом приєднали до державної пошти.

XIX століття: розвиток і реформи

1830 року Указом Сенату поштову систему Російської імперії реорганізували. В губерніях відкривали поштові контори трьох класів, що підпорядковувалися Поштовому департаменту.

Миколаїв належав до Херсонської губернії й мав земську поштову контору ІІ класу. Тут працювали 23 людини: поштмейстер, його помічник, бухгалтер, писар, старші й молодші сортувальники, унтер-офіцер, десять листонош і два охоронці.

Листоноші вирізнялися формою: червоний суконний кафтан із білим поясом і кашкетом того ж кольору. Мундир надягали поверх звичайного одягу.

Початок XX століття

У 1910 році в Миколаєві діяли телеграф, відділення міської пошти та пересильна станція. Телеграми передавалися через центральний телеграф, а приватна кореспонденція — через відділення, яких на початку XX століття було кілька.

З розвитком технологій з’явилися перші телефонні лінії. Телефоністки працювали вручну — з’єднуючи абонентів дротами на комутаційній панелі.

Радянський період

У 1920–30-х роках поштову службу реформували відповідно до нової влади. У післявоєнні роки відновлення поштової мережі було одним із першочергових завдань.

Вулицями міста знову кур’єрували листоноші — вже з поштовими сумками на ремені, замість старовинних кафтанів. Поштові відділення розташовувались у житлових будинках або колишніх магазинах, а замість металевих скриньок часто ставили дерев’яні шафи.

Сучасність

Сьогодні «Укрпошта» — це вже не лише листи, а й банківські, логістичні та цифрові послуги. Та історія миколаївської пошти нагадує: саме з листонош у червоних кафтанах починалась система зв’язку, без якої важко уявити сучасне місто.

За матеріалами "Миколаївський базар".