Дзвін здали на металолом, а храм підірвали: трагічна історія першого собору Миколаєва, - ФОТО

Історія Миколаєва приховує чимало таємниць і забутих сторінок. Однією з таких є доля першого міського храму - Адміральського собору, який колись прикрашав берег Інгула, а потім був безжально знищений.

Те, що Миколаїв корабельне місто нагадує багато об'єктів, легенд і будівель. Існує безліч пам'ятних місць, які нащадки можуть побачити навіть сьогодні, наприклад кораблебудівні заводи, будинок адміралів та флоту, перші навчальні заклади та театр, але є те, про що можуть розповісти лише краєзнавці та історики. Редакція сайту 0512.ua вирішила розповісти про одну з перших будівель у місті - Адміральський собор.

Ідея та будівництво першого храму у Миколаєві

Будівництво першого храму у місті належить до періоду, коли на березі Інгула було закладено верф. Ініціатором створення собору став князь Григорій Потьомкін, який присвятив священне місце своєму покровителю – священному мученику Григорію.

Щодо початку будівництва храму думки дослідників розходяться. Хтось вважає, що його зведення почалося у 1789 році, хтось вважає, що у 1790 році.

Розбіжність у датах виникла тому, що архітектор, котрий займається проєктуванням церкви був Іван Старов, і, згідно з документами, він прибув у місто 1790 року. Тобто на рік пізніше, коли фундамент храму було закладено. Але прихильники більш ранньої дати можуть виявитися правими, якщо врахувати прагнення Потьомкіна швидше отримати статус міста та старанність Фалєєва у будівництві Миколаєва.

За розпорядженням князя Потьомкіна на лівому березі Інгула заклали кам'яну церкву, а наступного року коштом міської скарбниці почалося будівництво.

Храм споруджували на зразок Андріанопольського храму, але у зменшеному вигляді. Миколаївський собор був збудований із тесаного вапняку. Довжина будови становила 42,6 метра, а ширина – 17 метрів. Купол був покритий оцинкованим залізом та пофарбований у сірий колір. На куполі та над вівтарем було встановлено два мідні позолочені хрести. Для розпису іконостаса Григорій Потьомкін запросив художників з Італії.

Побачити добудований собор Потьомкіну так і не вдалося. Адже востаннє він був у Миколаєві 1791 року, цього ж року князь помер. Фалєєв, який стояв біля джерел будівництва першого храму в місті, так само не дожив до його відкриття.

Після смерті Михайла Фалєєва, в 1792 році, будівництво церкви припинилося, оскільки фінансування з міської скарбниці не виділялося. Майже два роки роботи не велися і лише за кілька місяців до відкриття, швидко відновилося будівництво.

30 жовтня 1794 відбулося освячення собору в ім'я Святого Мученика Григорія Великої Вірменії. Проте, як тільки померла Катерина II, традиційно указом Павла I церкву було перейменовано на Адміралтейський собор.

Реконструкції та втрата унікальності

Храм отримав статус Адміралтейського собору і таким чином був зарахований до храмів військового та морського відомств.

Майже через тридцять років після будівництва, виявилося, що первісна конструкція дзвіниці недостатньо міцна і для того, щоб витримати вагу великого дзвону, спорудили тимчасову дерев'яну дзвіницю. Але вона також згодом вимагала капітального ремонту. Тоді вирішили замінити старі дерев'яні конструкції на кам'яні стовпи. Проте плани зупинилися через брак грошей у бюджеті з цієї ж причини призупинилося і питання перенесення дзвіниці в інше місце.

Лише згодом була споруджена нова дзвіниця, але вона вже не відрізнялася архітектурною оригінальністю. За своїм стилем вона дещо не збігалася із суворим класицизмом самої будівлі собору. Дзвіниця була вищою за попередню на 3 сажні та 1 аршин, а всього висота з дахом склала 7 сажнів і 1 аршин. Через рік генеральну реконструкцію провели у всьому соборі.

1923 року храм було передано українській громаді та в ньому діяв Український кафедральний собор.

Однак через кілька років влада почала клопотати про закриття собору. І урядова архітектурно-будівельна комісія обстежила собор й встановила, що він перебуває у хорошому стані та є пам'яткою "рідкісної будівельної техніки кінця 18 століття".

У 1929 році будівлю Адміралтейського собору було передано Республіканській інспекції з охорони пам'яток культури для використання як музей. Рішенням Миколаївського міськвиконкому Адміралтейський собор було передано до Миколаївського історико-археологічного музею. Попри прохання керівництва музею залишити як експонати для музейної експозиції церковну власність, музею дісталося лише розграбоване приміщення. До колишнього собору було перенесено військово-морський відділ та куточок культури.

Наступного року керівництвом музею було здано на металолом мідь з Адміралтейського собору вагою 334 кілограми 300 грамів чистої міді відправили до москви для зняття позолоти. Цього ж року розібрали й дзвіницю, а дзвони здали до Рудметалторгу.

1937 року собор був підірваний динамітом.

Каплиця на місці собору

Вважають, що храм у Миколаєві споруджувався за зразком храму Св. Софії у візантійському місті Адріанополі (місто Едірне в Туреччині). Зображень цього храму не збереглося. Залишки фундаменту, досліджені археологами, дозволяють стверджувати, що він являв собою хрестово-купольну споруду, що, ймовірно, спочатку була базилікою.

Зараз на місці першого храму в Миколаєві розташувалася Каплиця Святого Миколая, яка була закладена у 2004 році.

За матеріалами книги В.В. Щукіна "Миколаївський адміралтейський собор".

Фото з Інтернету.