“Мені подобається малювати в укритті”: у Миколаєві запрацював один із дитсадків

“Коли тривога - ми йдемо в гарне укриття” - в один голос говорять діти. І дійсно, для вихованців дитячого садка в Миколаєві це тепер не холодний підвал, а яскравий простір з іграшками, книжками та кольоровими стінами. Тут вони не лише перечікують небезпеку, а й продовжують гратися, співати й слухати казки від вихователя.

Після трьох років очікування у Миколаєві нарешті відчинив двері дитячий садок, який не працював через відсутність укриття. Сьогодні тут виховується 135 малюків у семи різновікових групах. Минув місяць від відкриття - і заклад уже наповнився життям.

Атмосфера радості замість страху

Завдяки спільній роботі UA Brokers Without Borders за підтримки уряду Фарерських островів, Danish People’s Aid, GlobalGiving та Управління освіти Миколаївської міської ради у коридорах дитсадка знову лунає дитячий голос. Малеча біжить на заняття, співає пісеньки, грає у різноманітні ігри, розглядає книжки та малює. 

Вихователька Валентина, яка має понад 40 років стажу, зізнається: найважливіше для неї зараз - бачити, як діти знову вчаться та радіють, попри війну. А укриття не є для них чимось бентежним, що в черговий раз нагадує про небезпеку.

Діти не відчувають, що це укриття, вони туди біжать. Вони бачать атмосферу - і все налагоджується. Там вони граються, сплять, розфарбовують, будують з конструктора. Ми кожного ранку змінюємо іграшки, щоб їм не було нудно. Дітки йдуть із цікавістю, бо знають: там на столі буде щось нове, - зазначає Валентина

Як організований день малечі в умовах війни

Вихователі кажуть, що найважливіше - перетворити обов’язковий спуск в укриття на звичну і навіть цікаву частину дня. Адже у дітей не повинно виникати відчуття страху, навпаки - вони сприймають це як “ще одну кімнату” садочка.

Там яскраво, багато іграшок, є ліжечка, нова постіль. Діти знають, що тут безпечно, і йдуть туди із задоволенням. Для них це маленька пригода, - підкреслила вихователька Ганна.

У групі зберігається звичний розпорядок дня - заняття, прогулянки, обід та відпочинок. Але війна внесла у нього свої корективи. Тепер найважливіша частина - чіткий алгоритм дій під час сигналу повітряної тривоги. Як тільки лунає сирена, вихователі одразу формують групу, кожна дитина бере свій “рюкзачок безпеки” і разом вони спускаються у сховище. 

У кожного є свій рюкзачок безпеки. У ньому є свідоцтво про народження, одяг, їжа, ліхтарик, вода. Ми нікуди не ходимо без нього - ні на вулицю, ні на заняття, - розповідає Ганна.

Важливо, що навіть у дні, коли немає повітряних тривог, малеча все одно лягає спати в укритті. Це допомагає дітям сприймати простір як звичайну частину їхнього повсякденного життя, а не як місце небезпеки. Вихователі наголошують: такий підхід дозволяє зберегти сталий режим дня, до якого діти дуже чутливі, і водночас виховує в них відчуття безпеки та довіри. Якщо пролунає сигнал тривоги, діти не розгублятьсяя і не злякається, адже укриття для них - це знайоме місце, де вони співають, малюють, грають і відпочивають.

“Там безпечно, я не боюсь”: що кажуть діти про нове сховище

У темі війни діти часто звучать найщиріше. Їхні слова прості, але в них - цілий світ. Малеча по-своєму розповідає, що таке укриття, чому там безпечно і чим вони займаються під час тривог.

Мені подобається малювати в укритті. Там безпечно, я не боюсь, - ділиться чотирирічна Поліна.

Її одноліток Матвій розповідає, що найбільше любить у сховищі складати великий конструктор.

- Там ми гуляємо, малюємо, складаємо конструктор. А ще подобається спати у тих кімнатах, - каже хлопчик.

Дівчинка Соня теж обожнює конструктор. Вона з гордістю додає:

- Я складаю з нього корону, і тоді я як королева!

П’ятирічна Карина приїхала з Одеси. Вона вже встигла порівняти досвід укриттів у двох містах.

- Там бахкало і було страшно. Тому ми приїхали в Миколаїв. Коли була тривога у дитячому садочку, нас будили й ми спускалися у підвал. А тут ми спимо одразу у підвалі. А ще малюємо дерева й квіточки. Мені подобається робити квіти, - розповідає дівчинка.

Шестирічна Кіра найбільше любить малювати ляльок і ділиться, що в укритті для неї головне - можливість бути поруч з друзями.

- Я тут граюся з друзями. У підвалі ми малюємо, розважаємося. Спимо в укритті, щоб було безпечно, - каже вона.

Попри свій вік, діти вже добре розуміють, для чого існує укриття. Але у їхніх словах звучить не страх, а спокій і навіть цікавість. Адже команда UA Brokers Without Borders разом з колективом дитсадка обирали меблі, іграшки та навчальні матеріали. Усе робили з увагою до потреб малечі. 

Участь донорів стала ключовою у реалізації проєкту. Завдяки міжнародній допомозі садочок отримав не просто укриття, а простір, де діти можуть навчатися, гратися і почуватися у безпеці навіть під час війни.