Під обстрілами, з коктейлями Молотова і на фронті: бойовий шлях миколаївця “Сокола”, - ФОТО

Миколаївець, який після поранення продовжує боротися.

Миколаївська обласна варта продовжує рубрику, де розповідає історії колишніх працівників Миколаївської обласної варти, які вирішили приєднатися до лав Збройних Сил України. Цього разу розповіли про Сергія з позивним "Сокіл", який працював у Миколаївській обласній варті з початку повномасштабного вторгнення, а згодом приєднався до лав 123-ої бригади сил територіальної оборони.

Повномасштабна війна застала його у Маріуполі.

До початку повномасштабного вторгнення Сергій працював у Миколаєві на одній із фірм, яка займалася продажем одягу. Він був співробітником служби безпеки, а також розвозив товар по містах України- магазини були по всій країні, тому часто доводилося подорожувати.

Повномасштабна війна застала його у Маріуполі. 23 лютого ввечері він приїхав туди, розвантажив товар, нічого не передбачало біди. Наступного ранку виїхав у напрямку Запоріжжя, а на ніч залишився у Кременчуці.

О п’ятій ранку йому подзвонив начальник і повідомив, що почалася війна, наказав терміново повертатися додому. У Миколаєві його чекали двоє маленьких дітей і дружина.

Обстріли змусили родину перебратися до підвалу — облаштували імпровізоване укриття, принесли диван, необхідні речі, чайники. Приблизно місяць його родина разом з іншими людьми прожила в підвалі. Згодом Сергій вирішив вивезти сім’ю в село до батьків, де було безпечніше.

Як "Сокіл" долучився до обласної варти.

Після повернення до міста він разом зі своїми друзями організовував спротив — виготовляли коктейлі Молотова, допомагали оборонцям міста: закуповували техніку, продукти, одяг. Ввечері до комендантської години патрулювали місто, передавали зібрану допомогу на блокпости.

Вже у березні він дізнався про діяльність Миколаївської обласної варти та звернувся до керівника — Миколи Дмитровича Кукурузи, щоб дізнатися, як можна долучитися. Так Сергій став частиною Варти.

Йому це було близьке — адже він був пенсіонером внутрішніх справ. Фізична підготовка, тактика, медицина — все це було для нього знайомим і природним. У складі Миколаївської обласної варти він виконував патрулювання міста, охороняв об’єкти, супроводжував гуманітарні вантажі по області, запобігав мародерству.

Служба в ЗСУ й поранення. 

Згодом, отримавши необхідні знання та підготовку, Сергій вирішив перейти до лав Збройних Сил України. Звернувся до військкомату та перевівся до 123-ї бригади ТРО.

У складі ЗСУ він ніс службу на гарячих напрямках: спершу — на Чернігівщині, згодом — на Херсонському напрямку. Після Херсона підрозділ перекинули на Донеччину, зокрема на Вугледарський напрямок, де ситуація була надзвичайно напруженою.

Саме там він отримав поранення — ворожий дрон-камікадзе влучив у їхню автівку поблизу села Богоявленка. Сергій сидів на передньому пасажирському сидінні, дрон влучив у дах авто. Сергій отримав важку травму, що спричинило втрату верхньої кінцівки, але він зміг вибратися з машини. На жаль, водій загинув.

Сьогодні Сергій підтримує зв’язок із колишніми колегами з Миколаївської обласної варти, з тими, хто продовжує службу або вже перейшов до ЗСУ. Вони спілкуються, підтримують одне одного.

На питання про майбутнє після перемоги Сергій відповідає, що, ймовірно, на військових посадах залишатись не буде — дружина проти. Після завершення лікування він розглядатиме можливість займатися справами, пов’язаними з військовим напрямом, можливо, допомагати іншим пораненим воїнам. Він ще в роздумах, але переконаний, що залишиться поряд зі справою, яка для нього важлива. 

Нагадаємо,  раніше розповідали історію миколаївця з обласної варти, який став командиром у ЗСУ.