Історія на березі Бугу: що робили Мазепа і Карл ХІІ у Миколаєві після поразки

Після битви 1709 року розпочався драматичний етап у долі гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ.

Разом зі знесиленими союзними військами вони вирушили на південь, і частина цього шляху пролягала через сучасну Миколаївщину. Якими були ті дні? Які сліди залишили вони у нашому місті? Редакція 0512 розповість про маловідомі історичні факти, легенди та свідчення очевидців про перебування Мазепи та Карла ХІІ у Миколаєві.

Як описують джерела похід Карла ХІІ та Івана Мазепи через Миколаїв

За даними деяких письменних джерел, зокрема прусського офіцера Сильтмана, який супроводжував короля Карла ХІІ, запорожці та шведи разом з королем та гетьманом Іваном Мазепою зупинялися на нічліг на березі південного Бугу. Воїни зробили свою зупинку біля потужного водного джерела - нині це славний “Турецького фонтану” в районі Яхт-клубу у Миколаєві. 

Портрет Івана Мазепи. Осип Курилас. 1909

“Морально пригнічені поразкою та фізично змученими тривалими переходами, напівголодні залишки шведсько-козацького війська ледве пересувалися. Бійці прагнули швидше потрапити до кордонів Туреччини”.

Між очаківським пашею та Мазепою існувала давня неприязнь. Гетьман міг тільки розраховувати на милість паші, і то якщо не прохання Карла ХІІ. Шведи та козаки не могли розраховувати на те, що паша надасть плавзасоби й для переправи важкої зброї. До 1871 року гармата Івана Мазепи зберігалась у будівлі штабу головного командира Чорноморського флоту. Потім її поцупили та перевезли до музею в рф.

“Тому гармату просто перекинули. Знайдена вона була в мікрорайоні Ліски у Миколаєві. Вона лежала засипана піском та заросла чагарниками. Майже через сторіччя, моряки та офіцери, вивчаючи береги Чорного моря, несподівано натрапили на мідну гармату й доправили її до міста. На дулі гармати була назва, яка була написана кирилицею та свідчила про те, що вона була виготовлена у Глухові в 1692 році”. 

Міська легенда про шахову баталію у Спаському урочищі

Після битви 1709 року, король Карл ХІІ, був змушений рятуватись втечею. Його розбиті війська вели запорожці. Козаки знали як дістатись до коси-стрілки. Перед форсуванням Бузького лиману, потрібний був відпочинок. Шведський король влаштував його на території Спаського, тобто сучасного Миколаєва.

У Миколаєві існує легенда, що шведський король Карл ХІІ любив грати у шахи. Його опонентом став гетьман Іван Мазепа. Метою гри було підняття деморалізованого духу воїнів. 

“Шведському королю випало грати білими фігурками. Партія між королем та гетьманом була швидкоплинною. Гра закінчилась тим, що король оголосив гетьманові мат на сьомому ходу внаслідок подвійного шаху. Пікантність позиції полягала у тому, що обидві білі фігури, самі знаходилися під ударом”.

Реальні факти

У 1709 році, після повернення прибуття козацького війська у Бендери - порт у Молдові, гетьман зовсім ослаб. Український отаман помер у вересні того ж року. Історики вважають, що Івана Мазепи та Карла ХІІ не було на території сучасного Яхт-клубу. Фахівці аргументують це тим, що в тому районі на початку ХІІІ століття не існувало ще переправи на правий берег (сучасний мікрорайон Варварівка - прим.). 

Як зазначають історики, козаки знали чудово Миколаївщину та орієнтувалися на місцевості. Вони відступали не заблукавши, через Водопій - Вітовку - Руську косу - Волоську косу - Сто могил (Ольвія) та Очаків. Турецький паша довго не давав дозволу на переправу, однак за чималі кошти він допоміг перекинути рештки війська шведів та козаків на Волоську косу. 

“Багато козаків та коней потонули, не здолавши вплав широкий лиман. Після поразки та переправи через Південний Буг, втікачі стали табором на мисі Аджигол. Після дозволу турецького паші, козаки пішли з Очакова степами на Бендери”. 

За даними істориків, після битви, вижило близько шість тисяч козаків та шведських солдатів. Частина з них після смерті Івана Мазепи повернулись в Україну, щоб продовжити боротись з російськими імперіалістами. Новим гетьманом козацька старшина обрала Пилипа Орлика - автора першої в історії України Конституції. 

Раніше редакція 0512 також розповідала про те, що село Лупареве було засноване та заселене українськими запорозькими козаками ще до того, як російська імперія почала будувати місто та назвала південь “ісконно своїм”. А також писала про, як козаки будували чайки та готувалися до битв на Миколаївщині.

Стаття створена на основі книги О. Ковальової, О. Шарафанова, О. Добровольського "Миколаївщина козацька".

Фото з відкритих джерел.