“Я не маю змоги багато донатити, але я можу задонатити свій час”: історії миколаївських волонтерок, - ФОТО

Миколаївські волонтери за два тижні створили пʼять маскувальник сіток для воїнів 79 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України, які боронять нашу країну на Донеччині. 

Одна з волонтерок руху “МикоПавучихи”, які і створювали ці сітки для військових, розповідає, що робота йшла швидко, адже підключались люди. За словами Інни, сітки невеликі - 3 на 4 метри. 

- Такі сітки довго плетуться, коли не вистачає рук. Проте одну сітку такого розміру можливо зробити двом людям, але працювати потрібно з самого ранку до пізнього вечора, - пояснила дівчина.  

Коли одна із павучих Юлія принесла матеріал і повідомила, що сітки потрібні для бригади її чоловіка, волонтерка Марина пригадує як відчула певну відповідальність, що треба швидко зробити берегині, щоб довго їх не чекали. 

- Я плету зазвичай у вихідні дні, але якщо є час у будні, то приходжу ввечері. Ці п'ять сіток за розміром були невеличкі, тому вони швидко плелись. Також збиралась компанія павучих після мітингу нагадування про військовополонених, гуртом простіше і плести, і перевішувати сітки, і нарізати стрічки, поки інші плетуть. По часу буває по-різному - в якусь суботу попрацювала 8 годин, а буває одного дня і 2 години. Головне систематичність і бажання, - говорить Марина. 

Загалом, рух “МикоПавучихи” організували рік тому, проте за цей час волонтерки вже створили 35 сіток. Редакція 0512 поспілкувалась із засновницею руху та волонтерками, які встигають поєднувати роботу, буденні справи та плетіння сіток. Вони розповіли, які найголовніші навики треба мати, щоб створювати берегині та чому сьогодні важливо допомагати військовим і долучатись до подібних рухів. 

Восени минулого року миколаївська волонтерка Анна Космачова зібрала людей, які також мріють про скорішу перемогу та хочуть внести свій вклад у допомогу Збройним Силам України. Тоді ж у місті почали працювати “МикоПавучихи”. Адже найперший волонтерський рух, який  організувала Космачова запрацював на Вознесенщині під назвою “Веселі павучихи”. 

- Рух  “МикоПавучихи” в місті я організувала рік тому. Це було трохи важко, адже, як завжди, є проблема з місцем збору і щоб локація була зручна для всіх. На той момент я розраховувала більше на освітян. Але, як показала з часом практика і цьому я дуже задоволена, більше приєдналась молодь.  Від 21 до 40 років - це середній вік людей, які долученні до плетіння берегинь у Миколаєві, - розповідає Анна Космачова. 

Незважаючи на те, що стабільно долучаються до плетіння 5 - 7 осіб, говорить засновниця руху “МикоПавучихи”, за рік їм вдалось зробити та передати військовим 35 маскувальних сіток. 

- Я вважаю, що це дуже гарна цифра для такого невеликого угруповання людей. Адже 5 - 7 осіб - це стабільні люди, які є базою руху “МикоПавучихи”. Радію, що люди долучаються незважаючи на всі негаразди буденного життя, приходять після роботи, у вихідні дні, виділяють 2 - 3 години часу, щоб приєднатися до нас. Це дуже тішить. Розумію, що попит кількості учасників міг би бути набагато більшим. Але це свідома громадянська позиція кожного і примушувати не наш обов'язок. Це обов'язок кожного громадянина України - або бути включеним патріотично, або мати свою якусь позицію. Я радію, що у моєму оточенні з'явилися саме ті люди, які мають цю патріотичну позицію, які допомагають чим можуть. Сьогодні доказано, що фізична праця є більш дороговартісною, адже мало хто може прийти, саме фізично долучитися. Тому що тут тратяться кошти, щоб дістатися до місяця збору, часовий ресурс, який кожен цінує. Дякую кожному учаснику, - зазначила Космачова. 

Анна Космачова підкреслює, що до руху доєдналися люди, які об'єднанні бажанням перемоги: 

- Ми допомагаємо різним батальйонам, військовим частинам, отримуємо різні запити. В залежності, як у нас виходить, ми виконуємо ці замовлення. Мрію про скорішу перемогу, щоб ми могли якомога швидше зайнятися розбудовою та відновленням країни, зокрема міста. Але допоки є потреба волонтерів, тих, хто в тилу допомагати нашим захисникам України, допоки ми будемо разом працювати, - резюмувала волонтерка.   

Мама в декреті Інна тривалий час візіалізувала, що обов'язково, коли її дитина піде до дитячого садочку, вона приєднається до руху, де зможе плести маскувальні сітки для військових. Так і сталось у грудні минулого року:

- Коли сину виповнилось три роки і він почав відвідувати садочок, я почала ходити на акції “Гроші на ЗСУ”. Там познайомилась з дівчиною, яка розповіла, що вона ходить на сітки. Вона мене привела сюди і навчила.

Дівчина зізнається, що не відразу вийшло плести сітки правильно. Але вона не здавалася: 

- Тут плетуть двома схемами - хаотично та прямими полосками. Коли я тільки долучилася до руху, був сніг і ми плели білою полоскою. Це було легко. Проте коли почався брудний сніг, хаотичне плетіння - це вже було дуже складно. Почало виходити десь з 10 разу. З часом, набравшись досвіду, я все зрозуміла. 

Будь-яка людина може навчитись плести сітки, говорить Інна, найголовніше - бажання. 

- І цій справі головне бажання і не здаватися. З першого разу у будь-якому випадку не вийде, хоча були такі люди, які досить швидко “схватують” інформацію. Загалом, сітки - це медитація. Приходиш, плетеш і думаєш про своє життя. 

Волонтерка приходить на місце збору щоденно. Підкреслює, якщо немає ніяких форс-мажорів, то з 9:30 до 13-ї вона завжди на місці. 

- Я намагаюсь завжди приходити сюди, адже розумію важливість цієї роботи. Для мене на першому місці не домашні справи, а піти на плетіння сіток. Це для мене як робота. Якщо у мене буде більше вільного часу, щоб приділяти його цій справі, я буду ходити сюди ще частіше.

Дівчина наголошує, що сьогодні важливо допомагати військовим і доєднуватись до волонтерських рухів. Адже майбутнє українців залежить від кожного з нас:

- Я вважаю, що сьогодні люди розслабились. Хтось хоче мирні перемовини, не розуміючи, що зараз вже люди розслабляються, то коли стане тихіше, всі загалом забудуть що було і що може бути гірше. На мою думку, якщо є можливість, люди повинні обрати хоча б одну справу - відкрийте банки, плетіть сітки, ходіть на акції про нагадування військовополонених, акції на підтримку ЗСУ, ходіть до поранених військових, які потребують підтримки. Це потрібно робити, адже якщо ніхто цього не робитиме, нічого хорошого у майбутньому можна не чекати. 

Юлія займається волонтерством з перших днів повномасштабного вторгнення. Сітки почала плести ще у 2022 році на Первомайщині, куди дівчина виїхала з Миколаєва через постійні ворожі обстріли. На її рахунку чимало берегинь, зібраних донатів та відправленої допомоги воїнам у гарячі точки нашої країни. Коли дівчина повернулась до міста у 2023 році, у неї все літо пішло на відновлення постраждалої внаслідок ракетного обстрілу квартири. Далі дівчина вирішила повернутись до справи у якій вже мала досвід:

- У мене була тканина, сітка та вміння плести в певному стилі. Проблема була лише у наявності приміщення, де можна було б зайнятися цією справою. Я розглядала різні варіанти. У мене не було ні однодумців, з ким можна було плести сітки, ні приміщення. Випадково я зустріла свою знайому Анну Космачову, яка теж вже тривалий час займалась волонтерством, зокрема, плетінням сіток. Вона розповіла, що збирається організовувати команду у Миколаєві і запросила мене до них. 

Хоча для Юлії плести маскувальні сітки - не нове заняття і вона має неабиякий досвід у цій справі, проте нову техніку плетіння довелось все ж таки опановувати спочатку: 

- Існують різні види плетіння сіток. Я звикла до одного, тут трохи інший. У кожного є механічна память, коли ти постійно робиш одну справу, робота йде дуже швидко. Змінюєш і потрібно трохи часу, щоб набити руку. Я спочатку плела бантиками, це був різнокольоровий одяг. Тоді був перший місяць війни і ніхто гадки не мав як плести, але усі хотіли щось робити, чимось допомагати. Потім я плела стилем “плямками”, але вони були хаотичными. Третій стиль був “змійкою”. Зараз плетемо знову “плямками”, але він не такий хаотичний. Адже ми з подругою свого часу плели з одягу, а не зі спеціальної тканини, тому у нас не було однакових плямок. Тут спрощує роботу спеціальна тканина.

Дівчина підкреслює, що дуже важливо вчасно збирати донати, щоб закуповувати основу - сітку і тканину. Адже постачальникам потрібен час на виготовлення та відправку, до того ж, існує черга з волонтерів. Потім волонтерам потрібен час на виготовлення сіток. Але військові не можуть чекати скільки часу: 

- Минулого року з'явились постачальники, які масово збирають замовлення у волонтерів на спеціальну тканину. Але проблема в тому, що якщо тканину можна отримати максимум за місяць, то сітку потрібно чекати місяцями. У волонтерів формується черга, адже різні підрозділи звертаються. Тому, щоб цей процес не зупинявся, потрібно вчасно закуповувати матеріали.  

Юлія також підкреслює, що найголовніше у створенні берегинь - це бажання. 

- Знаю це зі свого досвіду. Вчилася самотужки не одному стилю плетіння, були і перерви, але я не зупиняюсь і продовжую допомагати, адже маю це бажання. Бувають помилки у роботі, але цього не варто боятись і здаватись на шляху до цілі. 

Дівчина наголошує, що сьогодні дуже важливо донатити та долучатись до волонтерів, допомагати, робити все можливе та неможливе, щоб не жити в окупації. Зоданатити можна СЮДИ:   

- Як дружина військового скажу - мій чоловік наголосив, що він буде боротись до останнього. Але я хочу звернутись до людей, що він там знаходиться, навіть не за мене, не за свої друзів, не за наше особисте життя та майбутне. У першу чергу він розуміє, що якщо тут буде жити ворог, нас не буде. Я бачила на власні очі на що здатен ворог 10 років тому у Донецькій області і війна не мала таких великих масштабів. Війна масштабувалася. Люди, які живуть в окупаці роками, вони вже погано розуміють, що таке цивілізація. Окупація - це розруха, голод, неможливість висловити свою думку, нерозуміння завтрішнього дню. Я не думаю, що люди готові прожити своє життя так. До того ж, якщо будь-яка людина, яка пережила втрату своїх близьких та знайомих, які загинули на фронті, їй сьогодні не потрібна мотивація. Тому дуже важливо, щоб люди донатили, долучалися і щоб розуміли, що якщо сьогодні не допомагати та не працювати на перемогу, майбутнього не буде.  

Інженер-конструктор Марина приймає участь у пікетах "Гроші на ЗСУ", відвідує військових у лікарнях. Про рух “МикоПавучихи” дізналась із соцмереж. 

- На сторінці інстаграму Даші Амальської я побачила, що вона плете сітку, і що їм критично не вистачає рук, плетуть, навіть хворіючи. Тож я написала, що можу допомогти. В грудні 2023 року я завітала до дівчат вперше і це стало частиною мого життя. Часто це називаю "розваги за нуль гривень". 

Дівчина пригаду, що коли прийшла вперше, то їй допомогли, навчили техніці плетіння і у неї швидко почало виходити:   

- У перший день я познайомилась з Дашею Амальською, Ірою Друзенко, вони показали техніки плетіння. Забігла Ганна Космачова і спитала: "Сподіваюсь, я вас ще побачу?". Я відповіла: "Звісно".  Була в роботі білосніжна зимова сітка, місцями сірі плями. У мене швидко почало виходити, процес захоплює і час спливає дуже швидко. У перший день я плела 3 години, як тільки закінчила - зрозуміла, що крепатурить спина. Це приємно, бо у мене малорухлива сидяча робота. 

Особливих навичок не потрібно, зазначає Марина, важливо виділяти на це час, стабільно приходити і дотримуватись певних вимог, щоб сітка виглядала природною. Дівчина додає, що хтось може виконувати роботу повільніше, але, за її словами, у кожного своя швидкість і це нормально. 

Волонтерка говорить, що відчуття від виконаної роботи, яка допомагає військовим, дуже приємні:

- З першої готової сітки, а коли бачиш від військових натягнуту сіточку - на душі тепліше, що змогла допомогти. Я не маю змоги багато донатити, але я можу задонатити свій час і це добре. Відчуття причетності дуже приємне. Кожне нове фото готової сітки надихає на нові подвиги.

Тому дівчина наголошує, що сьогодні кожному важливо робити хоч щось. 

- Немає часу - допомагай грошима, немає грошей - допоможи вклавши свій час. Допомогти можна передавши волонтерам, навіть, невеликий пакетик смаколиків, що не псуються і пачку хороших вологих серветок. Також репости зборів, або необхідних речей, бо як бачите через чийсь репост я і знайшла павучих і доєдналась. Я впевнена, що багато з нас може відкрити допоміжну баночку для збору волонтера, якому ви довіряєте і зібрати хоча б тисячу гривень - це вже буде велика допомога, насправді в таких зборах є великий потенціал.

Кожен може долучитися і зараз - приєднатися до команди “МикоПавучих” або задонатити і допомогти волонтерам зібрати кошти на вкрай необхідні матеріали. Посилання на банку ТУТ.