Доступний Миколаїв: як у місті під час війни працюють над безбар'єрним доступом, - ФОТО

До повномасштабної війни, у 2021 році, Миколаїв посів 13 місце серед 19 великих міст країни в рейтингу “Доступно.UA” - заснованій у 2015 році неурядової організації, що займається моніторингом доступності українських міст.

Редакція 0512 вирішила дізнатися думку представників кількох груп населення щодо безбар’єрного доступу у Миколаєві - маломобільних людей, людей з інвалідністю, мам, які гуляють з дітьми на візочках, та велосипедистів - та запитати міську раду, які заходи були впроваджені протягом війни для поліпшення ситуації по доступності.

Погляд на стан безбар'єрності Миколаєва людини з інвалідністю

Волонтер та депутат Миколаївської міської ради Юрій Степанець пересувається на інвалідному візку. Останніми роками він активно порушує на вищому рівні питання про розвиток безбар’єрного доступу в місті. 

- Я частіше пересуваюсь автомобільними дорогами, ніж тротуарами. І буває так, що навіть пішохідна дорога має нормальний стан на певній частині, а далі може бути не дуже, й ти мусиш когось просити, щоб з'їхати з неї. Пішохідній зоні районні адміністрації ще приділяють увагу. Періодично зустрічається й таке, що роблять пониження для переходу доріг. Чи якось так дивно кладуть плитку на тротуари, що є враження, наче ремонти відбуваються без технічного нагляду, — говорить Юрій. 

На думку Юрія, хоча зараз проходить чимало заходів, присвячених темі інклюзії, проте підрядники, які виконують ремонти пішохідної зони та автодоріг, просто не враховують, що безбар’єрність — це коли доступ є для всіх людей.

- Є люди, які мають ваду зору чи є сліпими. На тротуарах зараз можна помітити такі жовті плитки на переходах. І підрядники ніяк не можуть запам’ятати, що повздожні лінії вказують таким людям шлях, а з пухирцями (кружечками - прим.), то є попереджувальним знаком, що потрібно зупинитись. Кладуть тактильну плитку аби як, — каже Юрій Степанець. 

Миколаївець розповів, що вже неодноразово просив у районних адміністраціях міста надати звіти про те, які заходи по безбар'єрному доступу були реалізовані.

Юрій зазначає, що об’єкти у громадських місцях, які відвідують чимало містян, зокрема супермаркети, банки, аптеки є цілком придатні для проїзду маломобільної категорії та людей з інвалідністю. А от безбар’єрний доступ до об’єктів приватного бізнесу залежить від позицій власників чи попереднього облаштування приміщень, які здають в оренду.

- Зараз існують кілька додатків та сервісів, де на картах позначені місця, які є доступними для людей з інвалідністю. Також там можуть робити відмітки як представники бізнесу, якщо їх місце є безбар’єрним, так й відвідувачі.

Юрій Степанець вважає, що навіть під час війни безбар’єрний доступ у місті можна поліпшити, не залучаючи великих ресурсів для цього.

- Можна обійтись й без капітальних ремонтів з великими витратами. Просто спиляти на пішохідних переходах високий бордюр, зробити його низькопідлоговим, а глобальні зміни залишити на майбутнє. Я неодноразово казав на сесіях міськради, засіданнях комісій, що можна навіть взяти одне перехрестя й зробити зі всіх сторін низький перехід, щоб людина могла спокійно перейти дорогу з обох сторін шириною метр на метр, — пояснює Юрій. 

Юрій розповів про свій досвід співпраці із розробниками додатка (не)доступних місць “bettermobility”. У додатку будуть доступні локації з фото та буде вказано, чи є це місце доступним для людей з інвалідністю. Над аналогічною картою працює й компанія “ЛУН” - там відвідувач чи представник закладу може вказати, чи має об’єкт укриття та безбар’єрний доступ. 

Питання безбар’єрного доступу стає все актуальнішим, адже з фронту повертаються бійці, які втратили кінцівки або зір. На думку Юрія, ветерани повинні стати повноцінною частиною суспільства, а не заручниками “чотирьох стін”. 

Безбар’єрність — це не лише про людей з інвалідністю

Миколаївці Михайло та Світлана стали батьками у лютому цього року, тому часто пересуваються містом з донькою у дитячому візку. 

- Ми маємо авто, тому стараємось обирати локації для прогулянок, де більш-менш нормальний тротуар. Але все одно на нашому шляху періодично трапляються бар’єри. Наприклад, з однієї сторони вулиці перехід може бути нормальним, а з іншої — високий бордюр й потрібно підіймати візочок, — говорить подружжя.

За словами молодих батьків, в центрі Миколаєва чимало закладів мають неправильно облаштовані пандуси, які або завузькі, або мають дві металеві рельси, якими вкрай важко заїхати візочком. 

- У закладах таке трапляється, що є нормальні пандуси, але двері потрібно відкривати на себе. Це нормально ще, коли вас двоє, а якщо хтось із батьків один, то не зручно, бо потрібно й тримати візочок, й двері. Відсутність ліфта також нерідкість у нашому місті, — відмічають миколаївці. 

Молоді батьки кажуть, що комунальний транспорт у Миколаєві буває низькопідлоговим, а от приватні перевізники залишаються недоступними для маломобільної частини жителів. 

Облаштування низьких та широких переходів по пішохідній зоні, на думку Світлани та Михайла, могли б змінити ситуацію в ліпшу сторону та зробити місто дійсно більш безбар’єрним. 

- Низькі переходи актуальні ще й тим, що у нас триває війна. Повертаються військові, які втрачають кінцівки або ж проходять період реабілітації та можуть пересуватись за допомогою палички чи візочка.

Інша жителька Миколаєва — Марія не так давно придбала собі велосипед та любить пересуватись містом на ньому. 

- Велосипед для мене є зручним засобом пересування. Для мене це й додатковий спосіб підтримувати себе у формі. Відсутність велодоріжок та жахливий стан пішохідної зони — це з мінусів. Часто доводиться їздити тротуарами, що не дуже. І я часто задумуюсь, як люди на візках та з протезами там пересуваються, — говорить Марія. 

Марія вважає, що пішохідна зона має бути доступною перш за все для пішоходів, але стан автодоріг, хаотичне паркування та інтенсивний рух машин не дозволяють велосипедистам пересуватись проїзною частиною Миколаєва. Тому їм доводиться складати конкуренції пішоходам на їхній частині дороги.

Жодний готель у Миколаєві не є на 100% безбар’єрним 

Більшість людей з інклюзією не покидали місто з початку війни, розповідає голова Миколаївської обласної організації осіб з інвалідністю й позаштатний радник міського голови Ольга Степаненко. 

- Під час війни активне облаштування пандусів дійсно призупинилось. Це пов’язано й з тим, що міське та державне фінансування більше спрямовують на оборону. Якщо говорити про громадські об’єднання людей з інвалідністю, наприклад як спортивний клуб “Вікторія”, то члени клубу шукають інші джерела підтримки для реалізацій власних інклюзивних проєктів та отримують гранти, — відмітила Ольга Степаненко.

Голова Миколаївської обласної організації осіб з інвалідністю впевнена, що проєкти відновлення об’єктів, які постраждали від війни, мають враховувати й інклюзію, тобто мати в майбутньому безбар’єрний доступ. 

—  У нас також є обласний комітет доступності й ми проводимо періодично моніторинг місць на доступність. На жаль, ми бачимо, що багато об’єктів є недопрацьованими. Особливо це стосується й лікарень Миколаєва. Це потрібно й людям з інвалідністю, й бійцям, які часто опиняються там після поранень. Також жодний готель Миколаєва на сьогодні не є повністю безбар'єрним. Такий моніторинг ми проводимо кілька разів на рік. Сподіваємось, що до наших рекомендацій будуть дослухатись, — резюмувала Ольга Степанко. 

У проєктах відновлення об’єктів, які постраждали через війну, серед вимог є й створення безбар’єрного доступу 

Головний архітектор міста Євген Поляков розповів, що наразі для усіх об’єктів, де проводиться капітальний ремонт чи планується будівництво нової будівлі, умови щодо безбар’єрного доступу є обов’язковими. 

- Більша частина будівель в місті збудована у радянський період. Ми стараємось залучати різні верстви населення до розробки стратегічних документів міста, типу нового Генплану чи Стратегії розвитку Миколаєва, проводячи опитування, — сказав Євген Поляков. 

Посадовець нагадує, що безбар’єрний доступ у старому житловому фонді досі лишається проблемним питанням.

- Якщо говорити про зруйновані чи пошкоджені будинки, то ми закладаємо у проєкти вимоги, щоб там був вільний доступ хоча б до під’їзду. У проєктах реконструкції зелених зон Миколаєва питання безбар'єрності стоїть першим пунктом, — пояснив головний архітектор міста. 

Водночас приватний бізнес, за словами Євгена Полякова, встановлює пандуси та інші елементи інклюзії виключно за власним бажанням. Міська рада не дає технічну оцінку таким об’єктам. 

У публічних місцях Миколаєва пандуси встановлюють коштом міського бюджету згідно з рішенням департаменту ЖКГ за заявами від управління соцзахисту. За інформацією департаменту ЖКГ, у 2023 році був встановлено три пандуси, у 2024 - лише один. Скільки коштів з міського бюджету було витрачено на встановлення чотирьох пандусів, в департаменті не повідомили. 

За даними міського департаменту праці та соціального захисту населення, у Миколаєві станом на травень 2024 року проживає 20 тисяч 180 людей з інвалідністю. 

Фото 0512