Треба йти і боронити: історія миколаївського добровольця

Вже восьмий рік 14 березня Україна відзначає День Добровольця. Це ще один привід подякувати тим, хто став на захист нашої країни ще у 2014 році і тим, хто долучився до захисту 24 лютого 2022 року.

Редакція 0512 поспілкувалась з миколаївським добровольцем, який прийняв для себе рішення боронити місто та країну, в якій він живе. З огляду безпеки ми не публікуємо псевдо та персональна дані захисника.

Треба йти, боронити

Захисник розповідає, що в ніч проти 24 лютого 2022 року він якраз був на нічній зміні на своїй роботі. Під ранок почув вже перший прильот ворога по Миколаєву і в той же момент, зрозумів, що розпочалось повномасштабне вторгнення. Захисник каже, що він розумів, що агресор не зупиниться на Сході України і піде далі.

- У новинах вже пройшла інформація, що бункерне оголосило нам війну. Я звільнився з роботи, всіх обдзвонив і почав збиратись. У мене була домовленість з друзями, що, як тільки починається повномасштабне вторгнення, то треба йти, боронити. Раніше до ЗСУ мене не брали за станом здоров’я. І через мій стан здоров’я, спочатку була муніципальна варта, де у мої обов’язки входило патрулювання міста, охорона стратегічних об’єктів.

Доброволець каже, що у нього не було військового досвіду, адже за станом здоров’я не було можливості служити.

- Я вирішив піти добровольцем, адже не хотів і не хочу “русского міра” на своїй землі. Я вважаю, що захист своєї країни, міста, дому — є обов’язком кожного громадянина України. Інакше, як на мене, ніяк.

Не забувайте якою ціною дається можливість бути цивільними

Чоловік зазначає, що цивільні також можуть допомагати захисникам — підтримкою війська, донатами на першочергові потреби бойовим підрозділам і силам ППО. 

- Треба готуватись. Треба психологічно готуватись цивільним до того, що повернуться захисники. Навіть, якщо їх не торкнеться служба та бойові дії, їх торкнеться те, що повернуться захисники. Не секрет, що це травмовані люди — хтось із пораненням, хтось психологічно травмований. З людьми потрібно буде співіснувати в одному просторі. Треба максимальне розуміння, толерантність. Щоб не було повторення, як було з Афганістаном чи АТО.