"Місто потроху оживає": чим та як запам'ятався миколаївцям 2023 рік, - ФОТО

З перших днів війни Миколаїв став прифронтовим містом. Містяни об’єднались, допомагали один одному та ЗСУ. Місто стали називати південним форпостом у боротьбі з російськими окупантами та згодом Миколаїв отримав назву “місто-герой” за свою стійкість та незламність.

Після деокупації Херсону у 2022 році, ситуація у Миколаєві трохи поліпшилась. До міста почали активно повертатись люди та прибувати нові жителі - зокрема переселенці з Херсонщини. 

Суспільне життя в місті також змінилось, хоча безпекова ситуація залишається таки відносною, адже періодично місто піддається атакам росіян.

Редакція 0512 поцікавилась у  жителів, як та чим запам’ятався їм 2023 рік та провела опитування серед містян. 

Світлана Чебанова - художниця та волонтерка

“У цьому році мені вдалось взяти участь у кількох виставках. Дві пройшли у Києві та одна в Луцьку. Я продовжувала малювати, але у 2022 році не було можливості кудись поїхати. Були надії, що у цьому році повернеться нормальна вода. Також є переживання за Херсон, який щодня потерпає від обстрілів. Ми їх розуміємо, як ніхто інший. Хочеться, щоб Херсон також повернувся до нормального життя. Хотілось би побажати людям мудрості, не виливати один на одного бруду тут і зараз, а всім разом працювати на перемогу. Щоб ми гармонійно витрачали свої сили та ресурси, щоб було взаєморозуміння, любов та тепло”.

Павло Кошковський - волонтер, один із засновників школи для операторів БпЛа у Миколаєві

“Для мене однієї із головних подій стало відкриття нашого центру підготовки пілотів БпЛА. Разом з іншими членами команди ми повністю зосереджені на роботі із військовими. Звісно, що Миколаїв сильно постраждав від війни, є суттєві руйнування. Але, якщо казати про менталітет людей, то люди стали більш свідомими. Відновлення зараз йде, але саме місто на мою думку досить повільно розвивається. Хочеться побажати жителям бути об’єднаними. Тому що коли ми не разом - ворог цим користується. Ми маємо шукати спільну мову між собою та направляти всі зусилля на перемогу, аби якмога більше зберегти життів наших військових”.

Христина - волонтерка ГО “Rebel Volunteers”

“Дуже багато нових знайомств, зустрічей. На жаль найсильніше запамʼятався цей рік втратами друзів та близьких на полі бою… З життя міста найсильніше мені запамʼятався показ кіно в Будинку офіцерів флоту про героїв різних міст. Ще запамʼятались мітинги “Гроші на ЗСУ”. Миколаїв продовжує жити.  Хочу дуже побажати людям сил, увімкнути свідомість, розкрити серце, намагатись бачите світло завжди у цій темряві. Далі буде важче… І я хочу, щоб усі це розуміли та були психологічно та морально підготовлені оперативно та раціонально реагувати на усе, що буде далі. Хочу побажати людям нарешті перестати ставити якісь матеріальні блага вище за життя наших героїв. А собі бажаю терпіння та сил не реагувати емоційно на усе, та намагатись залишати холодний розум не дивлячись ні на що. А також бажаю, щоб рідні та близькі залишались цілими, не хочу більше нікого ховати, ніхто не хоче цього”.

Світлана - підприємиця та дружина захисника 

“Цей рік якийсь проміжний. У ньому не почалась війна й не закінчилась. Зараз емоції та відчуття притуплені. Найбільша негативна подія, яка  закарбувалася в пам'яті - це підрив Каховської ГЕС, який вплинув на акваторію нашої області. А з приємного, те, що поступово відновлюється бізнес. Все більше повертається людей і це радує. Робляться різні заходи, щоб розважити трохи та відволікти мешканців. Повномасштабне вторгнення сильно вплинуло на місто. Найбільша проблема - це питна вода. Але, миколаївці кожен день доводять свою незламність.  Місто потрохи оживає. Хочу побажати всім миколаївцям злагоди, сил та терпіння. Наше життя триває. Так, в умовах війни. Але воно є. Така наша реальність та доля. І нам треба бути взаємоввічливими та допомагати один одному. Тоді ми зможемо все. Відбудуємо та вистоїмо. І буде процвітати наше гарне місто. А всім, хто закордоном або в іншому місті та сумує за домом, скоріше повернутись”.

Максим Коровай - голова Первомайської селищної громади 

“Ми знаходимось всього за 40 кілометрів від Миколаєва. Наша громада сильно постраждала від війни. Цей рік запам'ятався тим, що ми почали поступово відновлювати життєдіяльність сіл. В першу чергу це об’єкти соціальної інфраструктури. Проводиться робота й по відновленню будинків. Мені інколи гнітить, що попри всі старання, деякі мешканці все одно залишаються незадоволеними. Це не полегшує роботу. Нещодавно ми відзначили першу річницю з моменту деокупації та створили металеву стелу пам'яті на знак поваги до наших загиблих односельців, які пішли воювати в Збройних силах України. Без взаєморозуміння нам не досягти перемоги, тому хотілось би побажати в першу чергу це. Щоб ми діяли та працювали, як єдиний організм”.

Чим запам’ятався миколаївцям 2023 рік та якими подіями (опитування)

“Ми вижили та ми не в окупації. Нарешті зайнялись перейменуванням вулиць міста". 

"Приємно, що починає жити культура: працюють театри, кіно, зоопарк - це треба". 

"Що є волонтерські рухи, які допомагають ЗСУ та цивільним”.

“Війна триває. Військові - це по суті діти, а чиновники закордоном. Ще крадуть все, що можна. Постійно тягаємо цю воду. Все перерито. Жах і все”.

“Багато всього було. Запам’яталось підрив Каховської ГЕС. Обстановка стала спокійнішою”.

“Нічим хорошим не запам’яталось. Миколаїв ожив: запрацювали підприємства й малий бізнес”.

“Влучання ракети в спільний двір та сусідній будинок. ЛШМД, проблеми фінансування. Постійні обстріли Очакова, Куцурубської громади. Побільшало населення, жахливий стан водогону та каналізації ще погіршився. Місто брудніше, ніж зазвичай”.

“Місто ожило. Без постійних обстрілів було легко”.

“Я волонтерила та працювала. Підрив Каховської ГЕС -  це був кошмар. Хорошого нічого. На мою думку, стало більше плитки”.

“Відсутність водопостачання, і чим частіше казали "за тиждень-другий буде", "через декілька місяців" і т.п. тим більше стиралася надія та підкачувалася мускулатура від щоденного таскання води з пунктів видачі. Нічого, це і погано, бо були б добрі новини, то вони б залишили приємний посмак, були б явно негативні, то осад. А так, все сіре, як центральна площа міста. Вирубають дерева, кладуть бруківку на думку громадян”.

“Війна триває. Місто вистояло, але стало більш занедбаним”.

“Поверненням з евакуації. Вода в будинках - багато маємо поривів”.

“Кривавими подіями та руйнуванням. Місто тримається. Горе змінило місто”. 

“Бездарністю влади, що привела Україну до катастрофи. Запам’яталось звільнення Миколаївщини, проблеми з водопостачанням. Менше вірю обіцянкам президента”.

“Постійним завантаженням по роботі. З позитивного хочу зазначити відновлення життя у місті Миколаєві, а ось про негативні краще, мабуть, казати менше, але всім зрозуміло - Війна триває! До нас приїхали люди з інших міст і сіл, це змінює нас і наше місто. Думаю, що вимушена міграція змінює всю Україну”.

Побажання миколаївців на 2024 рік

“Щоб подохла вся русня”.

“Перемоги та працювати на перемогу”.

“Знати, що таке щастя, любити себе. Стати свідомими й поважати свою державу”.

“Перемоги України, щоб русня скінчилась, як і проблеми в місті з водою та перекопаними вулицями”.

“Перемоги й мирного неба над головою”.

“Перемоги. Терпіння. І наснаги на позитивні суспільні, громадські, державні зміни”.

“Побажаю прокинутись людям, якщо не хочуть зустрічати русню на підступах до міста”.

“Господнього захисту”.

“Не бути “терпилами” й “ідолопоклонниками”, мати сили для перетворення й мати можливість розфарбувати життя яскравими фарбами й позбутися сірості”.

“Миру, спокою, взаємоповаги”.

“Перемоги та якісної води”.

“Миру”.

“Перемоги у всьому”.

“Сил, терпіння і звісно перемоги Україні!”.

Фото - власний архів героїв та відкриті джерела.