Батальйон "Веселі павучихи": як жителі Миколаївщини створили понад 350 маскувальних сіток для ЗСУ, - ФОТО

З початку війни, волонтерський рух “Веселі Павучихи”, який створила жителька Миколаївщини Анна Космачова, власноруч сплели для українських захисників понад 350 маскувальних сіток. 

Редакція 0512 поспілкувалась із волонтерами про допомогу ЗСУ, суспільні настрої під час війни та мотивацію працювати на фронт в тилу.

"Перший місяць ми плели самі, нас було всього 3-4 людини"

Жителька Миколаєва - Анна Космачова працює викладачкою. Коли почалось повномасштабне вторгнення росії на територію України, жінка перебувала у батьків у селище Веселинове, що неподалік Вознесенську. Саме там Анна почала свій волонтерський рух, об’єднавши десятки людей. 

- Перші кілька днів я просто не вилазила з новин. Дивилась телевізор, читала Телеграм. Потім зрозуміла, що я не можу просто так сидіти. Я почула, що потрібна допомога у плетінні маскувальних сіток. Нас було дуже багато людей там. Плели як могли та з того, що було в наявності. Потім хтось дав відбій тому руху. Бажання людей трохи потухло. Я покликала кілька подруг, знайшла іншу локацію, де нам дозволили працювати. Перший місяць ми плели самі, нас було всього 3 чи 4 людини, - пригадує Анна.

Поступово до руху почали долучатися все більше людей. Волонтерський рух підтримав й голова ОТГ, надавши місце для роботи. Анна організувала збори коштів. Завдяки донатам, волонтерка змогла придбати сітки та тканину.

Крім маскувальних сіток, також волонтери по сезону роблять окопні свічки, в’яжуть теплі шкарпетки та інколи відправляють смаколики на передову.

Щоб вирізнятись якось з поміж всіх, волонтери придумали назву “Веселі Павучихи”. За словами Анни, Веселі - бо рух зародився у Веселинові, а Павучихи, тому що сітки нагадують павутиння.

“МикоПавучихи” - про створення миколаївського осередку волонтерського руху

На початку осені 2023 року, Анна також організувала й миколаївську філію волонтерського руху “Веселі павучихи” - “МикоПавучихи”.

Одна із волонтерок - Дарія, до війни працювала у банку, наразі розвиває власну справу. Дівчина плете сітки, а також займається зборами коштів для різних бригад. 

- Для мене війна триває з 2014 року. У мене в ЗСУ служить брат. Також скоро піде служити й коханий. Війна застала мене в Польщі. Зборами я почала займатись з самого початку війни. Для мене плетіння сіток - це те, чим я реально можу допомогти державі наразі. Я постійно кажу, що не буває маленьких донатів, так само як і бажання навчитись плести. Навіть година роботи - це вже якась допомога. Є різні способи допомагати ЗСУ, головне не бути байдужим, - відмітила Дарія.

Коли почалася війна, жителька Миколаєва - Ірина з міста не виїздила і пережила інтенсивні атаки окупантів. Жінка почала допомагати з перших днів повномасштабного вторгнення рф, працюючи волонтером у різних організаціях. Зокрема  - це допомога пенсіонерам, які потребують пайки, ліки, їжа для тварин тощо.

- Звісно, що було страшно. Я маю сина, двох котів. У нас не було куди виїздити. Особливих фінансів не було на початку війни, але разом з подругою ми купували якісь смаколики та чай й приносили нашим захисникам в місті, щоб якось їх підтримати. Мій син також займається волонтерством, але трохи в іншому напрямку. Деякі люди інколи мені пишуть, що маскувальні сітки взагалі не допомагають. На думку, вони просто уявлення не мають про передову. Від таких відгуків у мене не зникає мотивація. Тому що, якщо тил перестане працювати на фронт, то фронт буде там, де зараз тил. Хочеться, щоб більше людей долучались до цієї справи, щоб не були байдужими, - зазначила волонтерка.

За фахом Марина - інженер-конструктор. Під час війни з Миколаєва не виїздила. Дівчина долучилась до батальйону “Веселі павучихи” не так давно, але відмітила, що плетіння сіток для неї діє, як заспокійливе.

- Коли у місті постійно було чутно вибухи, то у якийсь момент моя психіка просто адаптувалась до них. Інколи ми з сестрою, вона живе в Одесі передавали ліки, інколи речі для поранених бійців. Із соцмереж я дізналася про плетіння сіток й доєдналася. Відпочивати зараз - це нормально. Я також долучалась до зборів. І коли ти бачиш десь у соцмережах, що люди активно відпочивають, у той час, як збір просувається повільно - це деморалізує. Хтось із людей говорить, що “втомився” від війни, навіть не спробувавши жодного разу якось допомогти захисникам. Плетіння сіток мене заспокоює. Це механічна робота, яка дає мені змогу на деякий час не думати про війну. Це приємне відчуття, коли ти працюєш і знаєш, що це точно знадобиться там, на фронті, - резюмувала Марина.

Наразі у Веселинове постійний склад команди налічує близько 15 людей. Деякі працюють віддалено,  тобто у себе вдома. До плетіння сіток у Миколаєві приєдналося вже кілька десятків осіб. 

"Кожна сітка - це іменна берегиня"

Координаторка руху Анна Космачова відмітила, що у батальйону є одна цікава традиція - кожна сітка отримує ім’я якоїсь людини. 

- Коли торік ми сплели понад сотню сіток, то ми зробили шеврони із символом нашого батальйону, щоб таким чином подякувати найактивнішим Павучихам. Потім з’явилась ідея називати маскувальні сітки - берегинями. Адже по суті сітка - це оберіг. Коли майстрині плетуть, то читають чи просто вкладають подумки найщиріші побажання. Й так почали кожна сітка отримувала імена чи то наших майстринь, чи то донаторів. Наприклад “берегиня Ольга” чи “берегиня Анна”. Бо часто люди активно допомагають зі зборами тихо, не афішуючи цього. І таким чином від донаторів надходять ще й таке вітання нашим воїнам. Люди стають частиною історії, - розповіла волонтерка.

За майже понад рік своєї діяльності, батальйон “Веселі павучихи”, виготовили для українських захисників понад 350 маскувальних сіток, загальна площа яких склала близько п’яти тисяч квадратних метрів. 

Сітки батальйону знаходяться фактично по всій межі фронту й за словами самих волонтерок, вони будуть працювати допоки не настане Перемога. 

Фото сайт 0512 та Анни Космачової.

Якщо ви бажаєте підтримати роботу волонтерів, то можете задонатити за цим посиланням.