Зародився на Кінбурні, проте був забутим: символ Миколаївщини, який передали спікерці Палати представників США,- ФОТО

Миколаївщина багата на давню історію, традиції, обряди та має свої національні символи. Проте довгий час вважалось, що це не так. «Руській мір» постійно заплутував історію та викреслював згадки про особливість і унікальність жителів нашого регіону.  

Одним із давніх символів мешканців Миколаївщини є таврійський розпис. Відносно нещодавно його почали популяризовувати і знайомити з ним, не лише світ, але й самих миколаївців.

У листопаді цього року в Парижі, в найкращому юридичному університуті франції Paris-panthéon-Assas, пройшла церемонія нагородження Doctorat honoris causa, де виступила з промовою випускниця Миколаївського ліцею імені Миколи Аркаса Поліна Підгородинська. Дівчина говорила про життя миколаївців у реаліях війни, подякувала представникам Франції та США за життєво-важливу підтримку України. Пов’язала з Миколаївщиною і подарунок для спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі, яка з перших днів повномасштабного вторгнення підтримує Україну. Підгородинська подарувала тарілочку з таврійським розписом, яку зробила майстриня миколаївської громадської організації Центр навчання і освіти дорослих "Південь" Любов Паранюк.

Редакція сайту 0512.ua поспілкувалася з Поліною Підгородинською та дізналася детальніше, як дівчина готувалася до виступу та як обирала подарунок, а майстриня Любов Паранюк розповіла чим символічний таврійський розпис та чому він є візитівкою Миколаївщини. 

Поліна Підгородинська до війни проживала в Миколаєві, навчалася у ліцеї  і мріяла про майбутнє в Україні. Її планам завадила війна, через яку дівчині довелося евакуюватися. Сьогодні Підгородинська  навчається у французькому юридичному університеті Paris-Panthéon-Assas і показує гарні результати. Вона активно брала участь у мітингах на підтримку України, які проходили в Франції, і, коли випала нагода розказати про свою країну на церемонії нагородження Doctorat honoris causa, залюбки погодилася.

-  Я отримала email від віце-президентки університету, яка проводила зі мною тоді zoom-call, яка поклопоталася, щоб мене взяли без ніяких паперів до університету, щоб дати мені шанс. Вона мені написала, що відбудеться екстраординарна подія і у них є для мене пропозиція. Коли я прийшла в президенцію, вона мені озвучила, що Ненсі Пелосі відправили запрошення, і вона погодилася прийняти нагороду від університету. Це був перший офіційний візит Ненсі Пелосі. Університет готував значну подію. Враховуючи її прихильність до українців, до України, та те, що вона була однією з перших, хто приїхав у Київ на початку повномасштабного вторгнення, резиденція університету подумала, що по протоколу було б доречним представити якось студента до честі, щоб Ненсі вручили нагороду, і вони подумали про мене.

Перед Поліною поставили два завдання – подарунок для Ненсі Пелосі та промова на 5 хвилин.

-  З промовою було важче. Тут треба було сісти на один вечір і відрефлексувати все те, що сталося за увесь цей час у світі, в моєму житті і скласти все в одну картинку. Я гадаю, це вийшло, адже, по-перше, коли я закінчила промову, то побачила сльози на очах Ненсі Пелосі, люди аплодували, всі професори аплодували стоячи  і весь амфітеатр був у якійсь неймовірній атмосфері. Пізніше до мене підходило багато людей (студенти, запрошені гості) просто подякувати за цю промову, розпитували як живуть студенти в Україні, бо я про це згадувала, як моя сім’я, як я виїхала, чи стало краще в Україні, чи гірше. Я зрозуміла, що це було важливо

Щодо подарунка, то дівчина одразу прийняла рішення, що він має бути символічним та пов’язаним з її рідним містом. Поліна Підгородинська склала перелік подарунків, найбільше зацікавила президенцію університету тарілочка розписана «таврійкою».

Майстриня Любов Паранюк довгий час вивчає таврійський розпис, проводить майстер-класи та намагається популяризувати його. Тому дуже зраділа, коли її тарілочка опинилася у руках Ненсі Пелосі. Паранюк зазначає, що тарілку спеціально не виготовляла для спікерки Палати представників США, її обрали з 10 запропонованих.

- Я дуже радію цьому. Адже, коли я тільки почала займатися таврійкою, я їздила і вивчала, як розвивають інші розписи. Розуміла, що на це потрібно дуже багато часу. Я просто робила те, що мені подобається, хотіла, щоб люди раділи разом зі мною і думала, що колись, через багато років, таврійка підніметься. Але завдяки людям, які цікавляться, популяризують таврійський розпис, він розквітає сьогодні, стає цікавим. Люди пишаються, що у нас таке є і вони хочуть показати всьому світу. Завдяки тим дівчатам, які приїздять в Миколаїв і їдуть далі, таврійка попрямувала у різні куточки світу. Я дуже вдячна Поліні, вона досить талановита. Вийти на такий рівень — великого коштує. Я вважаю, що нею має пишатися вся Миколаївська область. Завдяки Поліні увесь світ побачив у руках Ненсі Пелосі мою тарілочку.  Це велике задоволення і щастя для мене.  

На тарілці, яку Поліна Підгородинська подарувала Ненсі Пелосі, зображені символи досягнення цілей та добробуту. За словами Паранюк, одним з головних елементів на цій тарілочці є маячок.

- Цей символ дуже потужний, він обереговий і показує шлях. Це, як символ досягнення цілі, мрії. Також на тарілочці зображені хвилі — це велика вода, життєдіяльні сили, адже вода – це життя. Там є ще риби – символ добробуту, достатку. Символ риби досить часто використовують у таврійському розписі. Зірочки – символ осередку, адже зірка показувала шлях додому.

Варто зазначити, що таврійський розпис зародився на Кінбурні, тому і зображення пов’язані саме з морем.

- Головний елемент таврійського розпису — маячок. Адже таврійський розпис зародився на Кінбурні, який з усіх країв оточений водою, і там в першу чергу люди займалися рибальством  і чекали чоловіків додому. Така стихія, як вода – досить примхлива і головне було дочекатися чоловіка. Досить часто жінки зустрічали своїх чоловіків на березі з факелом в руках. Тому головним елементом тут є маячок – прообраз жінки з піднятим в руках вогнем. В розписі воно виглядає, як маячок  — два таких мазочки і зверху жовтенький вогник.

За словами майстрині, ще нещодавно про таврійський розпис мало хто знав. Хоча кожен регіон славиться своєю особливістю, наприклад, Дніпро петриківським розписом, місто Косів має свій косівський розпис, Полтава — полтавську вишивку, а щодо Миколаївщини, то довгий час вважалось, що тут нічого особливого і народного немає. Лише у 60-х роках минулого століття журналістка Євгенія Бондаренко на Кінбурнській косі віднайшла таврійський розпис, заставши ще майстринь цього мистецтва.

-  Вони зображали те, що близьке нам, що стосується нашої флори та фауни. Бондаренко записала багато легенд, все що стосується нашого краю, адже будь-який промисел базується в першу чергу на етиці. З коріння вже виростає символіка, колірна гамма, дизайн. Колірна гамма утворюється в більшості від того, які були доступні матеріали на тій чи іншій території. Кінбурн – це досить така закрита територія, тому там використовували те, що їм було доступне (червона глина і синій камінь). Пізніше жінки розповідали, що для синього кольору використовували синьку. Це було надзвичайне відкриття, проте на той час, на жаль, це не розвинулось. До того ж в селах перестали фарбувати стіни, з’явилися звичайні шпалери і розписи пішли.

Любов Паранюк пояснює, що таврійський розпис багатий на різноманітну символіку. До того ж він унікальний, адже ні в якому більше розписі немає морської тематики, як це можна побачити у “таврійці”.

– Розпис не втратив свій символізм, адже розписів багато, але їх не можуть прочитати. Бондаренко зробила дуже великий внесок, записавши значення. Описала жінку берегиню, маяки, пояснила що таке матула (сітка для рибальства, яка є символом достатку і удачі). Зараз ми його відроджуємо, є багато запитів, проводяться майстер-класи. Для Миколаївської області це велике відкриття. Я вважаю, що згодом ми піднімемося на рівень не гірше петриківського розпису, адже це показує наші особливості, наш регіон, наших людей, наш побут. Звичайно у нас область велика і не у всьому регіоні є море, тому є ще направлення, як степова таврійка, де зображується врожай, виноград, злакові. 

Так, завдяки плідній роботі майстрині Любові Паранюк та досягненням Поліни Підгородинської світ ще раз познайомився з візитівкою Миколаївської області.