
Десять років тому миколаївці розігнали сепаратистів, які кликали “рускій мір” до міста: спогади очевидця, - ФОТО
У 2014 році спочатку росія нахабно анексувала Крим, а згодом почала стягувати війська до східного кордону з Україною під виглядом навчань.
На Луганщині та Донеччині сепаратисти проводили мітинги під російськими "триколорами" та намагалися захопити урядові будівлі у Донецьку, Луганську та Харкові.
Ситуація була схожою і в Миколаєві. В нашому місті сепаратисти з прапорами росії намагались захопити будівлю ОДА. Проте їх чекало велике розчарування, адже миколаївці не дали купці любителів руського міру захопити владу та затриматись в Миколаєві.
Що було десять тому, 7 квітня 2014 року, редакція 0512.ua дізналась в очевидця подій.
О 17.00 7 квітня прихильники путіна кинули клич про те, що буде штурм Миколаївської облдержадміністрації. До 5-ї вечора почали підтягуватися до пам'ятника Ольшанцям. Лідер антимайдану Юрій Барабашов, намагався навчити "сепарів" і пояснював, що такої маленької кількості людей не вистачить для штурму ОДА.
“Мама, штурмують ОГА”
Сьомого квітня розпочався день, як і всі дні, що були до цього: дорослих робота, дитина у школі. Але новини були тривожні. Донецьк, Луганськ, Харків — ми читали новини і бачили, що відбувається щось страшне.
Захоплювали будівлі облдержадміністрацій, зривали українські флаги, вивішували російські. Якийсь сюр. Я не могла повірити, що все це відбувається в нашій країні.
Але про Миколаїв я і подумати не могла, що в нас може щось подібне статися. Вже як місяць сепаратисти розгорнули палатки біля пам'ятника Ольшанцям, «охороняли» його. Бо хтось сказав, що "бендери" загасять вогонь вічний. Це було так смішно, що я взагалі не приділяла цьому значення. Але вже надвечір мені телефонує моя дочка, яка була в місті у репетитора і каже:
— Мама, штурмують ОГА.
— Доця, що ти кажеш. То не в нас, то в Донецьку.
— Блін, мамо, який Донецьк! В нашому місті, я зараз тут!
Я ще не вірила. Зателефонувала друзям, всі кажуть нічого не чули, але зараз перевіримо. Щоб ви розуміли, Корабельний район – це дуже далеко до центру міста, і це понеділок, робочий день…
Телефоную одному, другому, третьому. Потім вже мені всі телефонують, так це правда, ми їдемо! Я кричу: "Я з вами, без мене ви б взагалі не про шо не дізналися". Коротше, як ми їхали – семеро в жигулях, це ще та історія!
“Перед носом ОГА місяць майоріли російськи флаги”
Приїхали на площу. Багато наших зібралося. Ну і тих тварей повно.
Хочу сказати, що перед носом ОГА місяць майоріли російськи флаги, це звичайно треш! Як це так! Вони нічого не могли зробити. А ми змогли.
У нашій колоні ми стояли попереду з флагом, цей прапор і досі у нас.
Штурм почався після 12–тої.
Всі знають, що відбулося потім, ми розгромили їхні палатки. Там і їжі запаси були, і зброя, і листівки.
“Це була наша помилка”.
Ми перемогли! І заспокоїлися. Прихильників раші менше не стало, вони чекали і дочекалися Великої війни. Ми всі бачимо і чуємо про судові процеси про зраду Вітчизні; посадовці, які повинні були захищати інтереси держави, працювали і працюють на ворога.
Багато пересічних громадян і досі жалкують, що наше місто встояло. І це не дивлячись на те, що місту гатили і вдень, і вночі, але ми Переможемо.