Десять років тому миколаївці розігнали сепаратистів, які кликали “рускій мір” до міста: спогади очевидця, - ФОТО

У 2014 році спочатку росія нахабно анексувала Крим,  а згодом почала стягувати війська до східного кордону з Україною під виглядом навчань.   

На Луганщині та Донеччині сепаратисти проводили мітинги під російськими "триколорами" та намагалися захопити урядові будівлі у Донецьку, Луганську та Харкові.

Ситуація була схожою і в Миколаєві. В нашому місті сепаратисти з прапорами росії намагались захопити будівлю ОДА. Проте їх чекало велике розчарування, адже миколаївці не дали купці любителів руського міру захопити владу та затриматись в Миколаєві. 

Що було десять тому, 7 квітня 2014 року, редакція 0512.ua  дізналась в очевидця подій.

О 17.00 7 квітня прихильники путіна кинули клич про те, що буде штурм Миколаївської облдержадміністрації. До 5-ї вечора почали підтягуватися до пам'ятника Ольшанцям. Лідер антимайдану Юрій Барабашов,  намагався навчити "сепарів" і пояснював, що такої маленької кількості людей не вистачить для штурму ОДА.  

“Мама, штурмують ОГА”

Сьомого квітня розпочався день, як і всі дні, що були до цього:  дорослих робота, дитина у школі. Але новини були тривожні. Донецьк, Луганськ, Харків — ми читали новини і бачили, що відбувається щось страшне.

Захоплювали будівлі облдержадміністрацій, зривали українські флаги, вивішували російські. Якийсь сюр. Я не могла повірити, що все це відбувається в нашій країні.

Але про Миколаїв я і подумати не могла, що в нас може щось подібне статися. Вже як місяць сепаратисти розгорнули палатки біля пам'ятника Ольшанцям, «охороняли» його. Бо хтось сказав, що "бендери" загасять вогонь вічний. Це було так смішно, що я взагалі не приділяла цьому значення. Але вже надвечір мені телефонує моя дочка, яка була в місті у репетитора і каже: 

— Мама, штурмують ОГА. 

— Доця, що ти кажеш. То не в нас, то в Донецьку. 

— Блін, мамо, який Донецьк! В нашому місті, я зараз тут! 

Я ще не вірила. Зателефонувала друзям, всі кажуть нічого не чули, але зараз перевіримо. Щоб ви розуміли, Корабельний район – це дуже далеко до центру міста, і це понеділок, робочий день…

Телефоную одному, другому, третьому. Потім вже мені всі телефонують, так це правда, ми їдемо! Я кричу: "Я з вами, без мене ви б взагалі не про шо не дізналися". Коротше, як ми їхали – семеро в жигулях, це ще та історія! 

“Перед носом ОГА місяць майоріли російськи флаги”

Приїхали на площу. Багато наших зібралося. Ну і тих тварей повно.

Хочу сказати, що перед носом ОГА місяць майоріли російськи флаги, це звичайно треш! Як це так! Вони нічого не могли зробити. А ми змогли.

У нашій колоні ми стояли попереду з флагом, цей прапор і досі у нас.

Штурм почався після 12–тої.

Всі знають, що відбулося потім, ми розгромили їхні палатки. Там і їжі запаси були, і зброя, і листівки.

“Це була наша помилка”.

Ми перемогли! І заспокоїлися.  Прихильників раші менше не стало, вони чекали і дочекалися Великої війни. Ми всі бачимо і чуємо про судові процеси про зраду Вітчизні; посадовці, які повинні були захищати інтереси держави, працювали і працюють на ворога.

Багато пересічних громадян і досі жалкують, що наше місто встояло. І це не дивлячись на те, що місту гатили і вдень, і вночі, але ми Переможемо.