
Минуле міста: Світлини Миколаєва, які не залишать вас без уваги, - ФОТО
Редакція 0512 продовжує показувати своїм читачам різноманітні світлини Миколаєва з минулого. Як відомо, ми вже публікували фото раніше. Подивитись можна ТУТ.
Фотографії вдалосьзнайтина сторінці архівного відділу Миколаєва.
Дитяче містечко "Казка"
На жаль, з 24 лютого містечко зачиенено для маленьких відвідувачів. "Казку" створили в 1982 році, а до цього часу на цьому місці був звичайнісінький ринок. Минулого року улюблене місце дітей та дорослих відзначило своє чорокаріччя.
Урочисте відкриття "Казки" відбулося 19 травня 1982 року на честь 60-річчя Всесоюзної піонерської організації імені В. І. Леніна. Додамо, що подібних до “Казки” центрів відпочинку для дітей в Україні небагато. На найкращий проект забудови "Казки" оголосили конкурс. Переможцем став Вадим Попов, якого призначили головним архітектором будівництва. Архітектори розбили територію на дві зони. У зоні активного відпочинку розташувалися амфітеатр, дерев'яна фортеця та кам'яний замок. Також кілька атракціонів, ігровий майданчик, морська гавань. А в зоні тихого відпочинку – декоративний басейн із фонтанами, ландшафтні композиції, павільйон художньої та технічної творчості, тіньова галявина, “технічна” алея. Головні алеї перетинаються під прямим кутом, а доріжки - звивисті. Зроблено це для того, щоб була можливість ближче підійти до всіх об'єктів та розглянути їх.
Лютеранська кірха
Миколаївська кірха – євангелічно-лютеранська церква Христа Спасителя Німецької євангелічно-лютеранської церкви України, релігійний центр лютеран Миколаєва та німецької церковної традиції. Є архітектурною пам'яткою державного значення. із ініціаторів створення миколаївської лютеранської громади був військовий губернатор Миколаєва адмірал Грейг. У 1848 році розпочато будівництво будівлі церкви за планом англійського архітектора Чарльза Акройда. Освячення храму відбулося 12 жовтня 1852 року. На жаль, у 2022 кірха трохи постраждала. Адже навпроти будівлі, в житловий будинок сталось влучання ракети, а через вибухову хвилю вибило й деякі вікна у храмі.
Пам'ятник Тарасу Шевченко
Пам'ятник було створено у 1958 році скульптором І. Дибою. 5 жовтня 1985 року пам'ятник було відкрито після робіт з реставрації і відновлення. Наразі пам'ятник закрили мішками, аби зберегти його від російських обстрілів.
Центральний стадіон
У червні Центральний міський стадіон Миколаєва, на якому проводить матчі футбольний клуб МФК "Миколаїв", потрапив під ракетний обстріл російської армії. На щастя, тоді ніхто не постраждав.
Майже за 6 років у Миколаєві збудували головний стадіон міста з офіційною назвою "Суднобудівників", однак у народі його прозвали, як "Миколаївські лужники".
У новому міському стадіоні могли влаштуватися 25 тисяч людей, а на 25 гектарах у районі яхт-клубу розмістили футбольне поле, 8 тенісних кортів, баскетбольний та волейбольний майданчики, павільйон для занять тяжкою атлетикою.
Перед здаванням в експлуатацію над об'єктом нависла загроза - саме на той час вийшла Постанова партії та уряду про заборону зведення адміністративних будівель та спортивних споруд. Стадіон входив до “чорного списку”. Заборону вдалося обійти лише завдяки практичній готовності об'єкта.
Незадовго до здачі об'єкта на місто обрушилася сильна злива. Вода з воріт стадіону ринула у “чашу”. За кілька хвилин рівень досягав коліна. Начальник СУ-11 одягнув високі чоботи і пішов у "епіцентр" розгулу стихії. Попереду на обід йшли два бригадири і водяний вал їх просто змив. Одного Розчинів встиг ухопити за комір, інший перекидався у воді ще довго і з ризиком для життя. засмічилися дощоприймачі, але за 10 хвилин після закінчення зливи води на газоні стадіону вже не було: спрацював новий дренаж.
*8 Причал
А ось так раніше виглядало одне з найулюбленіших тепер місць відпочинку миколаївців - *8 Причал. Після реставрації території, там неодноразово проводились фестивалі та різноманітні заходи.
Задовго до річкового вокзалу, тут розміщувалося Спаське Адміралтейство. Юрій Крючков писав про те, що перша інформація про Спаське адміралтейство прослизала в доповідних записках Фалєєва до командира Чорноморського флоту Мордвинова, в яких давалися розпорядження щодо того, що великі судна та кораблі потрібно будувати в Миколаєві на Бузі. Припис планували здійснити, але це пішло не одне десятиліття. І тільки за Олексія Грейга задумане вдалося зробити.
Зараз на місці Спаського Адміралтейства, на тих самих відрогах берега, де були стапелі, зведена будівля річкового вокзалу. Всім знайому чотириповерхову будівлю вокзалу збудували 1980 року. На речвокзалі раніше було цілих сім пасажирських причалів.
Через річвокзал щороку проходило десятки тисяч людей. Пов'язаний такий великий потік пасажирів із тим, що саме з річкового вокзалу вирушали рейси теплоходів на приміські дачі: Сади, 1,3,4,5. А “Ракети” ходили до Херсона та Південного Бугу. На пасажирському судні можна було дістатися навіть Вознесенськ. Приємною була і вартість самої подорожі. Крім цього, на “Ракеті” можна було прогулятися всією родиною річкою, насолоджуючись краєвидами, а особливо гарним миколаївський заходом сонця.
Кінотеатр "Юність"
У 1971 році збудували перший широкоформатний кінотеатр на 1200 місць з назвою "Юність". Саме у цьому кінотеатрі показали “Зоряні воїни. Імперія завдає удару”. У 90-х роках “Юність”, як і інші кінотеатри, не оминула криза: глядачів було замало по 5-10 осіб на один сеанс. Опалення у залі не було, працювали “дуйчики”.
Важко повірити, але через десять років у 2001 році “Юність” відреставрували, і, напередодні 10-ї річниці Незалежності України, відбулося урочисте відкриття кінотеатру. На великому екрані показували фільми, що полюбилися миколаївцям. У 2013 році кінотеатр закрили через нерентабельність. Цього разу назавжди. Тепер це концерт-хол "Юність", який зажив новим життям. Зроблено сучасний ремонт, а на сцені постійно відбуваються концерти відомих українських зірок.
Набережна
Скільки кораблів зустрічали містяни, стоячи на цій набережній. Тут можна прогулятись, або відправитись на річковому трамвайчику у прогулянку.
Миколаївська набережна була заснована адміралом Олексієм Самуїловичем Грейгом на місці міського звалища та називалася Морським бульваром. Він йшов уздовж берега річки Інгул над Військовою гаванню, від будинку головного командира Чорноморського флоту (Адміральський будинок) до стіни Адміралтейства, і був відкритий у 1826 році.
Проспект Центральний
Широка поздовжня вулиця, що пронизує міську та Адміралтейську частини міста, вказувалася, як Херсонська, ще у першому проекті міста поліцмейстера Федорова. Щоправда, тоді адмірал Грейг не затвердив проект і ця назва повернулася в наступному проекті міста поліцмейстера Антонова.
У 1835 році вулиця, що розтягнулася від Спаського пагорба до 6-ї Слобідської, отримала офіційну назву – Херсонська. Звичайно ж, вулиці змінювали кілька разів назву. У 20-ті роки 20 століття її назвали Першотравневою, але вже після війни їй повернули історичну назву. Щоправда, ненадовго. До 100-річчя від дня народження Леніна, у 1970-х роках вона отримала назву – проспект Леніна. З цією назвою вулиця проіснувала до 2016 року, коли у зв'язку із законом про декомунізацію старовинна вулиця стала проспектом Центральним.
Будинок зв'язківців на Адмірала Макарова
У липні 1951 році миколаївській дирекції Мінзв'язку було відведено місце для будівництва багатоповерхового житлового будинку їхнім працівникам. А то майже всі організації вже мали свої житлові будинки, а зв'язківці — ні. У 1952 р. почали будівництво на розі, тоді ще Мархлевського і Свердлова. Зводили будинок досить довго, за мірками того часу, цілих чотири роки, натомість результат перевершив усі очікування – вийшов житловий будинок, абсолютно не схожий на всі багатоповерхівки того періоду. Він так і узвичаївся, як "Будинок з вежею". А у грудні 1955 році цей будинок ввели в експлуатацію і перші мешканці вже зустрічали новий 1956 р. у теплих кімнатах, дивлячись на місто з найвищого місця. [...] А в 2009 р. на стіні будинку з'явилася табличці про знаменитого мешканця «Адріана Митрофановича Топорова».
Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів