Перше поселення, старовинні млини та судоходство: Історія деокупованої Снігурівки,- ФОТО

200-річна Снігурівка на Миколаївщині, як і всі населені пункті України, протягом свого існування страждала від дій російської влади. Громада також пережила революцію, війни, фашизм та голодомори, а у 2022 році 236 днів перебувала в окупації. 

У цей день, 10 листопада, два роки тому українські захисники визволили Снігурівщину від російських окупантів. Над громадою замайорів довгоочікуванний синьо-жовтий прапор. До другої річниці деокупації Снігурівки, редакція сайту 0512.uaвирішила розповісти історію міста.

Сусідні села  засновані козаками

Наразі Снігурівці 212 років, але по землям міста також колись проходили козаки. Наприклад, засновниками Василівки, Афанасіївки та Павлівки, які ще декілька років тому були в складі Снігурівського району, засновані у 18 сторіччі саме козаками. У деяких з сіл навіть залишились згадки про войовничих пращурів українського народу.

А на території Василівки, яка розташована на лівому березі річки Інгульця, проходив чумацький шлях. У селі була переправа через яку чумаки колись їздили по сіль, до того ж місцеві жителі і самі чумакували.

200 років тому  

Два роки тому більшість населення Снігурівки були вимушеними переселенцями, через повномасштабне вторгнення росії на територію України та через окупацію рашистами міста. А 210 років тому саме переселенці заснували місто та ще й дали назву населеному пункту саме ту, звідки самі були вихідцями – Снігурівка.

У одній з книг про Снігурівку "Краєзнавчий нарис" автори описують прихід першого поселення: "Осінь 1812 року видалася холодною, вітряною. Перекотиполе, наче німі вершники, гасали по степу з краю в край. В одному з таких днів на правому березі Інгульця зупинилися на нічліг перші переселенці. Перед ними лежав цілинний степ, не зворушений ще людиною, вкритий ковилою і тонконогом".

Так переселенці із сіл Снігурівка і Ненайдековка Климовицького повіту Могилевської губернії посилилися у мальовничому місці на півдні України. Перші мазанки з’явилися на високому березі річки, а так як більшість першого поселення була вихідцями саме зі Снігурівки, було вирішено назвати село Снігурівкою.

За даними ревізії, у 1816 році у Снігурівці вже проживало 322 особи. Життя населення через утиски поміщиків було важким, люди навіть зверталися з листом до генерал-губернатора, але той залишив претензії звичайних людей поза увагою. Селяни продовжили щорічно платити податки у розмірі 36 рублів, що на той час було великою сумою для звичайних робітників. Було у людей і багато роботи, тому більшість рятуючись від голоду просто йшли в інші райони.

Люди тяжко працювали навіть після реформ 1861 року. Селяни через злидні здавали свої землі багатіям і йшли до них у найми. Багато бідняків померли від голоду та хвороб. До того ж у населеному пункті не було навіть медзакладу. Тільки 1875 року холера забрала 105 життів снігерівців. Перший фельдшерський пункт у Снігурівці відкрився лише у 1891 році, а перша лікарня – через десять років.

Щодо освіти, то перша парафіяльна школа в селі з'явилася лише 50 років після заснування. Вона розмістилася у невеликій селянській хаті.

Варто зазначити, що річка в Снігурівці Інгулець, на той час була судноплавною. Річкою у Херсон і далі у порти Чорного моря йшли судна з різними вантажами, насамперед із зерном. Так Снігурівка ставала значним хліботорговим пунктом Херсонського повіту. 1912 року вона стала центром волості.

Млини Снігурівки

Окрему роль потрібно відвести саме млинам, які розташовувалися у Снігурівці. Найбільше у селі застосовувалися вітряні млини. Так в 1816 році тут вже діє один млин, а через два роки запрацював ще один. Збудували їх самі селяни.

Олександр Ревуцький на своїй сторінці у Facebook розповідає, що 1849 року на околицях Снігурівки діяли 12 вітряних млинів, 11 з яких добре видно на карті середини 19 століття.

Працювали на території Снігурівки і парові млини. Так в 1911 році в центрі населеного пункту з’явиться паровий млин підприємця Романа Куриловича. Ця будівля була зведена Куриловичем з місцевими поміщиками Заїкіним та Шполою і згодом стала своєрідною визначною пам’яткою для кожного снігурівчанина.

- У 1921 році снігурівський революційний комітет складе список власників млинів села Снігурівки. Власниками парових, вітряних, приводних та кустарних млинів значились: Роман Курилович, Купріян Короткий, Харитон Шевкун, Савелій Плехотка, Ісаак Чепик, Семен Ходикін, Григорій Виборний, Гаврило Середа, Борис Потравка, Євсей Пульнев, Шаповалов, Силкін, Микола Потравка, Митрофан Луцкін, Запорожець, Леженцев, Никифор Воробйов, Скакунов, Федір Пульнев, Михайло Томашевський, Федір Середа,- пише Ревуцький.

Млин Куриловича був потужним та важливим, як для радянської влади, так і для німецьких окупантів. 

- Під час нацистської окупації 1941-1944 років німці також вносили цей млин до списку великих промислових підприємств Снігурівщини, вказуючи його продуктивність у 35 тон зерна на добу. Млин приводився в рух німецьким генератором Deutz потужністю 96 кінських сил,- розповідає Олександр Ревуцький

Млин пережив війну та продовжив працювати. Наразі місцеві жителі мають надію, що їхня архітектурна спадщина переживе і рашистів.

Снігурівський район

У березні 1923 року утворився Снігурівський район Херсонського округу Одеської губернії. Того року з числа середняків і незаможних селян організувалося тракторне товариство. Подальший промисловий розвиток Снігурівки продовжувася.

Жителі Снігурівки пережили голодомор та вистояли під час Другої Світової війни. Місто продовжило розвиватися, працювали підприємства, з різних куточків області студенти приїздили на навчання.

Варто зазначити, що до 1960 року у Снігурівці діяло судоходство. До того ж даний край знаменитий своєю зрошувальною системою.

У червні 2021 року Снігурівська міська рада затвердила особистий герб та прапор міста. У верхній половині щита снігурівського герба розміщено герб Миколаєва. Нижню половину щита поділяє на дві рівні частини вертикальна срібляста смуга обрамлена з обох боків золотими смугами, що символізують магістральний канал Інгулецької зрошувальної системи. В центрі нижньоїлівої частини щита на зеленому фоні – зображення верстового стовпа – найстарішої споруди поселення Снігурівки. В правій нижній частині щита на зеленому фоні – зображення пшеничного снопа, який відображає сільськогосподарський напрямок розвитку Снігурівки та символізує достаток і благополуччя.

17 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Снігурівського району, місто увійшло до складу Баштанського району.

Під окупацією рашистів

Життя Снігурівки змінилося 24 лютого 2022 року, так само, як і всієї України. Напад росії на Україну став справжнім потрясінням, але не зламав український народ. Люди продовжили боротися за свободу. Так 1 березня російські колони рухалися на Снігурівку. Місцеві жителі перегороджували техніку і брали окупантів в полон.Навколо міста знову і знову точилися бої. Напередодні 19 березня Снігурівку обстріляли рашиста, а згодом окупували. Велика кількість місцевого населення покинула рідний дім. 

10 листопада 2022 року Збройні Сили України звільнили Снігурівку від російського ворога. Місто почало потрохи відновлюватись, а люди повертатись. 

 Матеріал створений на основі: книги В. Козлова, А. Колесника, А. Моторного «Краеведческий очерк», статті wikipedia, розповіді Олександра Ревуцького на своїй сторінці у Facebook, книги О. Ковальова, О. Шарафанова, О. Добровольського «Миколаївщина козацка», книга «Миколаївщина в новітній історії».

Фото з інтернету та Олександра Ревуцького.