«Лікарі багатоповерхівок»: про специфіку роботи, дефіцит молодих кадрів та ставлення до професії розповідає майстер керуючої компанії «Місто для людей Миколаїв»

Випускні, ЗНО, вступ по вишів – для абітурієнтів наразі настала справді «гаряча» пора. Цим літом длялевової частини української молоді вирішиться подальша доля: або будуть вони надалі опановувати улюблений фах, або ж нинішній рік стане для них так і не використаною спробою.

Умови карантину та світова пандемія внесли свої корективи в організацію вступної кампанії-2020, і розпочнеться вона цьогоріч 1 серпня. Найпопулярніші спеціальності, які оберуть випускники, навряд чи відрізнятимуться від минулорічних. Оперуючи даними Міністерства освіти і науки України, наводимо ТОП-10 спеціальностей, на які вступали абітурієнти у 2019 році:

·філологія;

·право;

·менеджмент;

·комп'ютерні науки;

·середня освіта;

·журналістика;

·економіка;

·інженерія програмного забезпечення;

·психологія;

·медицина.

А де ж робітничі професії? Серед молоді вони - нетопові, непрестижні, непопулярні… Хоча ситуація на ринку праці говорить про те, що на них є великий попит.

Особливо гостро нестачу кадрів відчуває сфера ЖКГ. Знайти висококваліфікованого зварювальника, слюсаря чи електромонтера є справжньою проблемою. Ось що говорить про це директорка керуючої компанії «Місто для людей» у Миколаєві Наталія Тімофєєва:

«Ми постійно потребуємо нових співробітників, але, на жаль, ринок ЖКГ сьогодні немодний, і працювати сюди ніхто не хоче йти. В основному вік наших спеціалістів - це 40-50 років. Більшість молоді віддає перевагу офісній роботі, мало хто хоче спускатися до колодязів, лазити по дахах чи підвалах. А ті молоді кадри, які все ж таки обрали робітничий фах, здебільшого виїжджають за кордон. Ось так і виникає кадровий голод».

Чому не варто цуратися робітничих професій, як тут можна заробляти та в яких умовах працювати, ми поцікавилися у людини, яка щодня проводить ремонти у багатоповерхівках, - майстра відділу обслуговування внутрішньобудинкових мереж керуючої компанії “Місто для людей" у Миколаєві Прасова Володимира Олександровича.

Як ви вважаєте, чи є ваша професія актуальною та потрібною на ринку праці сьогодні?

-Звичайно, що так. Житловий фонд, який обслуговує наша компанія, - це 372 будинки, середній вік яких 50-60 років. Стільки ж років внутрішньобудинковим комунцікаціям, вони знаходяться у зношеному стані та постійно потребують ремонтних робіт. Тому без роботи ми не сидимо. Особливо у період карантину.

Чому? Що змінилося із настанням карантину?

-Збільшилась кількість заявок. Їх може бути 50-70 на день, це і звичайні, і аварійні заявки. Люди пішли на самоізоляцію, почали частіше та в більших обсягах користуватися водою, електрикою. Через це навантаження на мережі електропостачання, системи водовідведення (каналізації), холодного водопостачання збільшилося, відповідно, зросла і кількість поломок та аварійних ситуацій.

Як ваш відділ взаємодіє з аварійною бригадою? Хто за що відповідає?

-Мета аварійної бригади - ліквідувати причину аварії. У нашій компанії є три аварійні бригади у складі слюсаря та електрика, закріплені за районами. Від диспетчера вони отримують заявку та максимум за 1 годину прибувають на місце, для локалізації причини аварії. Наприклад, у разі пориву труби “аварійка” прибуває на місце, перекриває вентиль, щоб припинити течу - і далі їде на новий виклик. А вже робота відділу обслуговування внутрішньобудинкових мереж усунути наслідки протікання, і виконувати необхідні ремонтні роботи будуть слюсарі, зварювальники тощо.

Які саме роботи ви наразі виконуєте?

-В період карантину ми опрацьовуємо в першу чергу аварійні та критичні заявки. До останніх відносяться аварії, пов’язані з подачею води, тепла та електрики. Це позапланові термінові ремонтні роботи, які мають бути негайно локалізовані. Спускаємося в підвали, працюємо у під'їздах та квартирах. Нещодавно ми вивели на роботу малярів, наразі вони виконують ремонти вхідних груп будинків у Корабельному районі міста. Загалом спеціалісти відділу обслуговування внутрішньобудинкових мереж намагаються якнайшвидше відновити нормальне функціонування мережі електропостачання, системи водовідведення (каналізації), холодного водопостачання багатоповерхівок м.Миколаєва.[3] 

Розкажіть про умови праці, графік роботи, технічну базу.

-У розпорядженні ремонтних та аварійних бригад є службові автомобілі, які дозволяють оперативно реагувати на виклики, а також перевозити усі необхідні для роботи матеріали та інструменти. Компанія забезпечує нас спецодягом, у розпорядженні усіх працівників відділу – побутове приміщення, кімната прийому їжі, душова кабіна, туалет. Тобто є усе необхідне.

Графік роботи з 8:00 до 17:00. Часто буває, що треба затриматися. Наприклад, якщо ми міняємо трубу водопостачання, будинок відключений від води, його потрібно запустити. Поїхати і залишити будинок без води не можна, якщо ми не встигаємо до 17:00 закінчити, то залишаємося, поки не підключимо воду.

Бачимо, що умови цілком пристойні. То чому ж, на вашу думку, існує дефіцит кадрів? Можливо, річ у зарплатні?

-Можу сказати, що у нашій компанії слюсарі, електрики, зварювальники отримують конкурентноспроможну зарплату, не меншу, ніж офісні працівники.

Усі вони – досвідчені спеціалісти. Я, наприклад, пропрацював 15 років у колишньому ЖЕКу. Проте кадри старіють, і потреба у «молодій крові» у сфері ЖКГ величезна. Молоді не йдуть на цю роботу, можливо, через те, що вона не така крута, як професія юриста чи менеджера. Проте попит на юристів значно менший, ніж, наприклад, на висококваліфікованого слюсаря-сантехніка. І не слід боятися, що немає досвіду. Він у жодній професії одразу не з’являється. Дружній колектив та готовність вдосконалюватися допоможуть набути досвіду у короткі строки.

Робота майстра вимагає не тільки знань у ремонтуванні внутрішньобудинкових мереж, але також передбачає спілкування з клієнтами. Як мешканці будинків ставляться до вашої праці?

• Буває по-різному. Деякі скандалять, кричать. А деякі, навпаки, дуже вдячні. Ми завжди намагаємось знайти порозуміння з мешканцями, адже все одно нам же і виконувати їхні заявки.

Також не можу не сказати про стереотипи, що існують у нашій країні ще з часів СРСР: що ЖЕКи нічого не роблять, що майстри-сантехніки випивають тощо. Це міфи, які ми розвінчуємо щодня. Часи змінилися, і від керуючих компаній вимагається надавати якісну послугу, аби утриматися на ринку ЖКГ. Ніхто не буде просто так тримати ледарів або алкоголіків. Принаймні, у «Місто для людей Миколаїв» дуже прискіпливо ставляться до відбору персоналу.

Звісно, нам ще далеко до такого ставлення клієнтів, яке є, наприклад, у США. Там майстер – це досить престижна професія, вона є високооплачуваною та вимагає ліцензування.

Є до чого прагнути, чи не так?

- Звісно. Думаю, тут багато важить усвідомлення своєї власності, яке в українців відсутнє. «Я – не я, і хата не моя», - ось це про наш менталітет.  Хочеться більшого розуміння з боку мешканців, більшої відповідальності, адже вони співвласники будинку, у якому живуть, та мають відповідально ставитися до свого майна.

Наостанок скажіть, за що ви любите свою роботу і чому варто працювати у ЖКГ?

• Позитив у тому, що ти виконав заявку - і таким чином зробив корисну справу. Ти усунув проблему, яка була у клієнта в будинку чи в квартирі. Відновив нормальне “життя багатоповерхівки”. І мешканцям стало знову затишно.

Наведу приклад. Коли людина хворіє, вона йде до лікаря, і той лікує певний орган чи систему органів, аби відновити здоров’я пацієнта. У переносному значенні це стосується і функціонування будинку: щось виходить з ладу – викликають майстрів-ремонтників.

Тому з впевненістю можу сказати, що уявити будь-яке місто без таких спеціалістів неможливо, адже від них залежать безпека, комфорт і планомірність звичайного життя. Тож молодим людям, які ще не визначилися з майбутнім фахом, варто задуматися. Можливо, саме у сфері ЖКГ ви знайдете своє покликання.