Жива історія незламності: три родинні реліквії газовиків Миколаївщини

У кожного орнаменту на українських сорочках є свій неповторний голос. До Дня вишиванки фахівці Миколаївської філії «Газмережі» поділилися унікальними історіями своїх сімейних реліквій, які вони дбайливо зберігають і гордо одягають сьогодні.

Унікальний родинний оберіг, що передається від батька до сина та від діда до онука, зберігає начальник фінансово-економічного відділу Олександр Самсоненко.

Його вишиванка – справжня історична реліквія Миколаївського краю.

Першим господарем сорочки був двоюрідний дідусь Олександра, який свого часу очолював масштабне сільське господарство в Очаківському районі (нині село Рівне). Будучи керівником великого підприємства та людиною, закоханою в рідну землю, він глибоко цінував народні традиції.

Сорочка є філігранною ручною роботою майстринь нашого Півдня. Традиційній причорноморській вишивці притаманні особливе світло, простір та лаконічність, що вбирали в себе силу степового сонця. Згодом сорочка перейшла до рідного дідуся Олександра, ставши символом спадкоємності, а крізь десятиліття потрапила до рук Олександра Сергійовича.

Особливу сімейну реліквію зберігає майстер аварійно-диспетчерської служби Березанської дільниці Тетяна Трушевич.

У її родині дбайливо передається автентичний старовинний стрій із Чернігівщини.

Саме в цьому вбранні свого часу виходила заміж рідна бабуся Тетяни. Тоді святковий одяг слугував головним символом поваги до свого роду, тому костюм берегли як зіницю ока. Унікальний ансамбль складається з витонченої вишитої сорочки, темної спідниці та традиційної керсетки. Особливо красивими є рукави з автентичною чернігівською вишивкою, де у кожному орнаменті приховані прадавні побажання щастя, міцного здоров'я та сімейного затишку.

Тетяна розповідає, що в цьому вбранні за колоритною традицією Чернігівщини також ходили запрошувати гостей на весілля, виявляючи найвищу шану до сусідів і родичів. Сьогодні цей костюм допомагає Тетяні Трушевич тримати енергетичний стрій сучасності.

Живий літопис роду, що передається суворо від батька до сина, має провідний інженер з безпеки руху Олег Кошевий.

Першим господарем його вишиванки був дідусь Миколай – постать для Миколаєва легендарна. У свій час він був відомим місцевим футболістом, людиною шаленого спортивного духу та міцного загартування. Залізна дисципліна та гонор діда Миколая назавжди закарбувалися у цьому полотні.

Наступним хранителем сорочки став тато Олега — Олег Миколайович, людина праці та слова. Майже все своє життя він присвятив газовій системі рідного краю, прийшовши до газового господарства Миколаївщини одразу після строкової служби.

Сьогодні Олег Кошевий продовжує обидві шляхетні династії. З одного боку, він працює в газорозподільній компанії, продовжуючи справу батька. З іншого – обіймаючи відповідальну посаду, щодня відповідає за людські життя та порядок, що є прямим відголоском дідового непохитного характеру.

Традиції Півдня та Чернігівщини, великий спорт та аварійно-диспетчерська служба — усе це переплелося в історіях наших колег, як кольорові нитки на білому полотні.

Ці три реліквії – яскраве підтвердження того, що колектив Миколаївської філії «Газмережі» сильний своєю спадкоємністю. Ми шануємо наше коріння, бережемо родинне тепло і щодня працюємо задля того, щоб майбутні покоління українців так само гордо одягали свої вишиванки під мирним українським небом.