«Без гучних свят і з думками про близьких»: як миколаївці зустрічають Новий рік під час війни

Третій Новий рік Миколаїв зустрічає в умовах повномасштабної війни.

Місто, яке добре пам’ятає обстріли й тривалі блекаути, давно звикло жити обережно: без масових заходів, із комендантською годиною та постійною готовністю спускатися в укриття. Святковий настрій за таких умов змінюється: він стає стриманішим, тихішим і значно особистішим.

Для когось Новий рік тепер — це просто вечеря вдома, для когось — можливість почути голос рідної людини з фронту або з-за кордону.

Кореспондент 0512 поспілкувався з миколаївцями різного віку та професій про те, як вони планують провести новорічну ніч цього року і що для них сьогодні означає це свято.

Олена, 41 рік, вчителька

— Раніше Новий рік асоціювався з великою родиною, гостями, поїздками. Зараз усе значно простіше. Ми з чоловіком і дітьми будемо вдома. Приготуємо кілька улюблених страв, увімкнемо телевізор, але без гучної музики. Найважливіше — щоб ніч пройшла спокійно. За ці роки починаєш цінувати саме тишу.

Андрій, 30 років, айтішник

— Я навіть не намагаюся створювати «свято за планом». Буде ялинка - добре, не буде — теж не проблема. Для мене Новий рік зараз — це більше про підсумки. Про те, що вдалося пережити ще один складний рік і залишитися в місті. Феєрверки табу, це принципово.

Наталя, 56 років, пенсіонерка

— Коли почалася війна, ставлення до свят дуже змінилося. Я не скажу, що Новий рік перестав бути важливим, але він став іншим. Чекаю не бою курантів, а повідомлень від дітей. Син служить, донька за кордоном. Якщо вони напишуть або подзвонять — це і буде моє свято.

Ігор, 35 років, військовий (у відпустці)

— Найбільше хочеться, щоб не було різких звуків. Навіть якщо це салют «для настрою». Для багатьох військових це дуже складно сприймається. Я планую провести вечір із батьками, поспілкуватися, без гучних тостів. Просто побути вдома після фронту цього більш ніж достатньо.

Марина, 24 роки, студентка

— Ми з друзями вирішили, що цього року не будемо збиратися великою компанією. У кожного свій стан, свої тривоги. Краще короткі зустрічі або дзвінки. Частину грошей, які раніше витрачали на святкування, вирішили задонатити. Це, напевно, і є наш новорічний ритуал зараз.

Світлана, 48 років, підприємиця

— Повністю відмовлятися від Нового року не хочу. Бо тоді здається, що війна забирає взагалі все. Але й святкувати «як раніше» не виходить. Це буде тихий вечір удома, без гостей. Думаю, багато миколаївців зараз відчувають те саме.

Дмитро, 39 років, працівник комунальної сфери

— Для мене цей Новий рік про роботу і відповідальність. Хтось має бути на зміні, хтось готовий реагувати на будь-які ситуації. Але навіть так хочеться вірити, що наступний рік буде трохи легшим. Без цієї віри дуже важко.

Попри війну, тривоги й постійну невизначеність, миколаївці не відмовляються від самого відчуття переходу в новий рік. Просто тепер воно без гучних свят, салютів і великих застіль. Замість цього тиша, обережність, дзвінки рідним і надія, що наступний рік принесе більше безпеки й простих людських радостей.