Від моря до фронту: як "Пірат" став розвідником і командиром взводу, - ФОТО

Історія розвідника "Пірата" з Миколаєва, який залишив море заради війни.

Роман, якого побратими називають "Піратом", народився у Миколаєві. З дитинства він був закоханий у море та мріяв стати капітаном корабля. Його шлях у цивільному житті — це морехідна школа, Херсонський морський коледж та Одеська морська академія. Він пройшов шлях від матроса до помічника капітана, працюючи на найбільших буксирних суднах у нафтовій та газовій промисловості в різних країнах світу. Втім, після початку повномасштабної війни його життя кардинально змінилося. Історію воїна розповіли у 123 бригаді тероборони ЗСУ.

Перші дні вторгнення

Роман

24 лютого 2022 року Роман евакуював дружину, доньку та куму з дітьми до кордону під обстрілами. Сам повернувся до Миколаєва, де залишалися його батьки. Разом із друзями та мото-братством він будував барикади, возив військовим необхідне та вивозив людей із міста. Згодом чоловік добровільно пішов до війська.

Я не був ніколи військовим і мав слабке уявлення про бригади ЗСУ, коли в військкоматі мені запропонували дві бригади на вибір, я обрав 123 бригаду тероборони ЗСУ, тому що саме вона повинна була обороняти місто в якому я народився, знав кожен провулок та головне це те, що у місті залишались мої батьки. Це була новостворена бригада, як мені тоді сказали. Але насправді нашій бригаді виповнилося на той час чотири роки. Молода, але одна з перших стала на захист Півдня України, — згадує Пірат.

Шлях розвідника

Пірат

15 березня, у День добровольця, Роман став розвідником. Позивний "Пірат" він отримав ще від мото-братства — як символ любові до моря та відваги.

Розвідка — це еліта: завжди перші, хоробрі, витривалі, відважні та готові приймати нестандартні рішення, першими приймали бій і тримали оборону, — каже він.

Разом із побратимами "Пірат" брав участь у завданнях після деокупації Херсона, зокрема — на островах, які стали справжнім випробуванням для воїнів.

Вихід на острови — то болюча тема. Але для нас це було випробуванням на міцність. Наш підрозділ — родина, де головне - віра й підтримка. Пам’ятаю як хлопці виходили із саперами на бойове завдання. Їх було четверо: перший — Скіф, двоє саперів, і останній — Алекс. Один із саперів наступив на міну. Потужний вибух. Почали кружляти ворожі мавіки щоб оглянути територію, після чого артилерійський обстріл та вороже FPV, мої хлопці заховались відтягнувши пораненого в безпечне місце. Алекс, який завжди цікавився медициною, миттєво зорієнтувався й надав домедичну допомогу. Його дії врятували життя саперу.

Хлопці не кинули пораненого, не розбіглися та не злякалися, ось це і є підтримка, стійкість та злагодженість. Пірат піклується про фізичну та бойову підготовку хлопців: тренування, біг, підтягування, теоретичні заняття з медицини та тактики.

Розвідники повинні бути сильні не тільки духом, а й тілом, фізичне здоров'я - це запорука вдало виконаного завдання. І я, як командир взводу, відповідаю за свій особовий склад, хлопці вірять і знають: що б не трапилось при виконанні, я завжди поруч, всі хто заходять на бойові завдання, повинні разом вийти цілими та неушкодженими. Перше правило командира - зберегти життя особовому складу!

Окрім бойової підготовки, Роман займається забезпеченням взводу і роти, щоб розвідники мали все необхідне для виконання завдань: від маскувальних засобів до тактичного обладнання та звʼязку.

"Пірат" мріє повернутися до родини, обійняти їх і вже ніколи не відпускати. Війна показала, зазначає військовий, що статус чи гроші — нічого не варті. Лише честь, вірність і любов є рушійною силою життя та Перемоги.

Нагадаємо, раніше розповідали історію бойової медикині, яка рятує життя на фронті.