“Кіт Микита”: кав’ярня пам’яті героя, створена дружиною в серці Миколаєва, - ФОТО

Нещодавно в центрі Миколаєва з’явилась нова кав’ярня. Її відкрила Марина Музика - дружина полеглого героя Дмитра “Микити” Музики.

Це була спільна мрія з її чоловіком. Дмитро загинув в липні 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Його дружина створила цей заклад в пам’ять про свого коханого та поділилась історією віри, сили та незламності з 0512. 

Знайомство в Миколаєві та подружнє життя на Донбасі

Марина за фахом вчителька української мови та літератури. На початку вторгнення рф, дівчина жила поряд з аеродромом на Кульбакино, який росіяни атакували, тому вона вирішила переїхати тимчасово пожити в подруги. Щоб квартира не пустувала, дівчина пустила пожити туди військових, серед них був й Дмитро. 

“Він був такий серйозний та мовчазний у своїй групі. Сама на початку вторгнення активно волонтерила, постійно була в роз’їздах. Я вирішила завезти корму для котів, щоб хлопці зайвий раз не напружувались й ми з Дмитром якось розговорилися. Відтоді ми постійно бачились, він приносив мені солодке та дарував квіти”,

- пригадує Марина.

В листопаді 2022 року після звільнення Херсонщини, Дмитра, який воював в складі 59 бригади, перевели на Донбас. Марина працювала дистанційно, тому поїхала разом з коханим. Як каже дівчина, її не лякала близькість фронту та постійні обстріли, навпаки - поряд із Дмитром вона відчувала себе в повній безпеці. 

“Ми збирались одружитись в травні 2023 року. Я вже тоді придбала весільне вбрання, але Дмитро тоді втратив близького побратима та ми поїхали у Вінницьку область на поховання. І їдемо в машині та ми обоє подумали про те, що життя таке коротке насправді. Ми одружились в той же день, без свідків, без урочистостей. Це було свято лише для нас двох, ми навіть батькам не говорили певний час”,

- каже Марина.

Мріяли разом про кав’ярню…

Разом із Дмитром вони мріяли створити власну справу. Спочатку подружжя розглядало як варіант СТО, а потім зупинились на кав’ярні. Та 1 липня 2024 року в районі Новогригорівки, що на Донеччині, Дмитро загинув. Марина відмічає, що її чоловік неодноразово виходив цілий із важких завдань та не цього разу.

“Я пам’ятаю, що готувала тоді вареники з вишнею, бо Діма їх ніколи не куштував. Він запропонував прогулятись, а потім його викликали на завдання. Я чекала його до самого ранку, він не виходив на зв’язок. Пізніше його командир розповів, що вони попали під артобстріл, і що він до останнього сподівався, що Дмитро виживе. Мені досі здається, якщо я йому подзвоню, то він візьме слухавку. Я досі не прийняла його смерть, він продовжує жити в моєму серці та думках”,

- відмітила Марина.

Сила кохання та взаємопідтримки

Марина згадує, що Дмитро ніколи не здавався, тому коли вона задумалась про створення кав’ярні, то у моменти відчаю згадувала про це і рухалась далі. Дівчина присвятила заклад пам’яті Дмитра.

“Кіт Микита" - це не випадкова назва. "Кіт" - тому що він мене називав кицею, і сам був чимось схожий на котика теж, ходив згаєте так тихо, що на завданнях, що вдома. "Микита" - це був його позивний. Одна із наших топових страв вафлі - Діма їх любив на сніданки. Я коли їх готувала й ставались обстріли, то думала лише про одне, щоб він встиг їх поїсти. Ми хотіли відкрити заклад ще в тому році, та це означало, що нам треба було б бути на відстані, а ми були ж поряд постійно”,

- розповіла Марина.

Зараз Марина поєднує роботу в кав’ярні із викладанням в школі. Дівчина говорить, що вона постійно нагадує учням за важливість дотримання хвилини мовчання тощо і вони її цілковито підтримують. Також дівчина збирає донати на дрони для 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та передає їх через Катерину “Пташку” - легендарної медикині, яка пройшла бої за Маріуполь та пережила полон й нині служить в бригаді.

“Пташка” дуже мене підтримує. Вона проїхала 1200 км, щоб відвідати нашу кав’ярню. У неї велике серце. Діма постійно був поруч, вірив в мене. Коли, наприклад вчив водити машину й у мене не виходило, він казав, що треба просто пробувати ще й ще. І я таки навчилась, хоч так боялась спочатку. Мені хочеться, щоб люди його не забували, тому що він був надзвичайним”,

- резюмувала Марина.

Дмитро Музика у 2022 році повернувся закордону, щоб повернутись й військо для захисту своєї країни. Він був головним сержантом - командиром машини взводу спостереження розвідувальної роти 59 МПБр. Військовий був відзначений рядом нагород, серед яких орден “За мужність ІІІ ступеня”. 

Фото 0512.