“Кіт Микита”: кав’ярня пам’яті героя, створена дружиною в серці Миколаєва, - ФОТО

Нещодавно в центрі Миколаєва з’явилась нова кав’ярня. Її відкрила Марина Музика - дружина полеглого героя Дмитра “Микити” Музики.

Це була спільна мрія з її чоловіком. Дмитро загинув в липні 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Його дружина створила цей заклад в пам’ять про свого коханого та поділилась історією віри, сили та незламності з 0512. 

Знайомство в Миколаєві та подружнє життя на Донбасі

Марина за фахом вчителька української мови та літератури. На початку вторгнення рф, дівчина жила поряд з аеродромом на Кульбакино, який росіяни атакували, тому вона вирішила переїхати тимчасово пожити в подруги. Щоб квартира не пустувала, дівчина пустила пожити туди військових, серед них був й Дмитро. 

“Він був такий серйозний та мовчазний у своїй групі. Сама на початку вторгнення активно волонтерила, постійно була в роз’їздах. Я вирішила завезти корму для котів, щоб хлопці зайвий раз не напружувались й ми з Дмитром якось розговорилися. Відтоді ми постійно бачились, він приносив мені солодке та дарував квіти”,

- пригадує Марина.

В листопаді 2022 року після звільнення Херсонщини, Дмитра, який воював в складі 59 бригади, перевели на Донбас. Марина працювала дистанційно, тому поїхала разом з коханим. Як каже дівчина, її не лякала близькість фронту та постійні обстріли, навпаки - поряд із Дмитром вона відчувала себе в повній безпеці. 

“Ми збирались одружитись в травні 2023 року. Я вже тоді придбала весільне вбрання, але Дмитро тоді втратив близького побратима та ми поїхали у Вінницьку область на поховання. І їдемо в машині та ми обоє подумали про те, що життя таке коротке насправді. Ми одружились в той же день, без свідків, без урочистостей. Це було свято лише для нас двох, ми навіть батькам не говорили певний час”,

- каже Марина.

Мріяли разом про кав’ярню…

Разом із Дмитром вони мріяли створити власну справу. Спочатку подружжя розглядало як варіант СТО, а потім зупинились на кав’ярні. Та 1 липня 2024 року в районі Новогригорівки, що на Донеччині, Дмитро загинув. Марина відмічає, що її чоловік неодноразово виходив цілий із важких завдань та не цього разу.

“Я пам’ятаю, що готувала тоді вареники з вишнею, бо Діма їх ніколи не куштував. Він запропонував прогулятись, а потім його викликали на завдання. Я чекала його до самого ранку, він не виходив на зв’язок. Пізніше його командир розповів, що вони попали під артобстріл, і що він до останнього сподівався, що Дмитро виживе. Мені досі здається, якщо я йому подзвоню, то він візьме слухавку. Я досі не прийняла його смерть, він продовжує жити в моєму серці та думках”,

- відмітила Марина.

Сила кохання та взаємопідтримки

Марина згадує, що Дмитро ніколи не здавався, тому коли вона задумалась про створення кав’ярні, то у моменти відчаю згадувала про це і рухалась далі. Дівчина присвятила заклад пам’яті Дмитра.

“Кіт Микита" - це не випадкова назва. "Кіт" - тому що він мене називав кицею, і сам був чимось схожий на котика теж, ходив згаєте так тихо, що на завданнях, що вдома. "Микита" - це був його позивний. Одна із наших топових страв вафлі - Діма їх любив на сніданки. Я коли їх готувала й ставались обстріли, то думала лише про одне, щоб він встиг їх поїсти. Ми хотіли відкрити заклад ще в тому році, та це означало, що нам треба було б бути на відстані, а ми були ж поряд постійно”,

- розповіла Марина.

Зараз Марина поєднує роботу в кав’ярні із викладанням в школі. Дівчина говорить, що вона постійно нагадує учням за важливість дотримання хвилини мовчання тощо і вони її цілковито підтримують. Також дівчина збирає донати на дрони для 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та передає їх через Катерину “Пташку” - легендарної медикині, яка пройшла бої за Маріуполь та пережила полон й нині служить в бригаді.

“Пташка” дуже мене підтримує. Вона проїхала 1200 км, щоб відвідати нашу кав’ярню. У неї велике серце. Діма постійно був поруч, вірив в мене. Коли, наприклад вчив водити машину й у мене не виходило, він казав, що треба просто пробувати ще й ще. І я таки навчилась, хоч так боялась спочатку. Мені хочеться, щоб люди його не забували, тому що він був надзвичайним”,

- резюмувала Марина.

Дмитро Музика у 2022 році повернувся закордону, щоб повернутись й військо для захисту своєї країни. Він був головним сержантом - командиром машини взводу спостереження розвідувальної роти 59 МПБр. Військовий був відзначений рядом нагород, серед яких орден “За мужність ІІІ ступеня”. 

Фото 0512.

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” з обов'язковим додаванням логотипу АНРВУ”.