"Це був адреналін та страх одночасно": як системний адміністратор став на оборону Миколаєва, - ФОТО

Сергій до повномасштабного вторгнення рф в Україну працював системним адміністратором у фінансовій компанії.

Весною 2022 року, чоловік відправив свою дружину та сина подалі від обстрілів, а сам долучився до оборони міста. Зокрема миколаївець допомагав протягом кількох місяців облаштовувати блокпости. Нині чоловік працює у службі військового правопорядку. До Дня Добровольця редакція 0512 розповідає історію миколаївця.

Штурмував військкомати та не брали через відсутність бойового досвіду

Сергій читав всі новини, які розповідали про ймовірність вторгнення росії та не хотів вірити у це. У перший день, коли армія рф атакувала ряд українських міст, утому числі й Миколаїв, чоловіка розбудила його дружина та повідомила про початок війни. Тоді сину Сергія було всього трохи більше року. Подружжя перший місяць не покидало місто та перебрались жити до батьків у приватний сектор. Щодня родина ховалась від обстрілів у підвалі, де також були й малі діти. 

Сергій із побратимом на завданні. Фото - архів героя

Вже 1 березня Сергій зрозумів, що хоче долучитись до захисту країни та почав штурмувати військкомати. Чоловіка через відсутність бойового досвіду не брали. Тоді Сергій пішов у ДОФ, який був волонтерським форпостом міста. Там він познайомився з представниками місцевої компанії, яка допомагала облаштовувати блокпости та укриття для захисників.  

Сергій з родиною. Фото - архів героя

"У військкомати були величезні черги. Я спочатку дружині нічого не розповідав. А потім, коли почали робити блокпости, то поділився. Блокпости облаштовували день й ніч. Це все була фізична праця, потрібно було завантажити та вивантажити бетонні плити, мішки з піском тягати тощо. Тоді всі охочі допомагали, у міста була така єдність",

- згадує Сергій. 

Це була гордість та адреналін одночасно

Після того, як російські окупанти влучили у будівлю ОВА, Сергій змусив дружину та сина виїхати за кордон, у Болгарію, тоді як раз міська влада вже організувала евакуацію. Чоловік знав, що родина у безпеці та зосередився на обороні міста. Тоді чоловік числився у обласній варті. Влітку 2022 року, коли потреба у облаштуванні постів вже не була гостра, Сергію запропонували служити у ВСП й він погодився.

Спорядження Сергія. Фото - архів героя

"Коли я облаштовував блокпости, то відчував, що роблю щось важливе, що перебуваю у центрі подій. Це була гордість та адреналін одночасно. Але й бували моменти, коли ризик втратити життя були надто близько. Одного разу з побратимом ми поїхали на межу лінії фронту, поблизу Луча, що на Херсонщині, де за селом вже були рашисти. Так, у нас була зброя, але тоді нас накрили "Градом". У той день адреналін зник. Я повернувся додому цілий та якось мовчав. Тоді я зрозумів, що ми всі смертні й яке життя насправді безцінне",

- говорить Сергій.

Найбільша мрія - це побачити нашу Перемогу

Миколаївець зазначив, що настільки звик до щоденних обстрілів, що після деокупації Херсону, коли у місті настав відносний спокій, почував постійний неспокій. 

Сергій із сином. Фото - архів героя

"Уявіть, ти щоденно чуєш ці бахи, а потім настає тиша. Це прям незвично було. Згодом в місто повернулась дружина й син. Коли я знав, що вони у безпеці, то я міг повністю віддатись роботі. Дружина згодом виявила бажання волонтерити, я підтримав її, тому що розумів це відчуття не сидіти та чекати чуда",

- відмітив чоловік. 

Сергій з родиною. Фото - архів героя

На рахунку Сергія вже не одна нагорода за його внесок у боротьбу з окупантом. Нещодавно доброволець отримав відзнаку "За оборону Миколаєва". Нині чоловік зазначає, що вже найбільша мрія - це побачити нашу Перемогу.  

Фото - архів героя матеріалу.