
Різдво на Миколаївщині: яких традицій дотримуються на півдні , - ФОТО
Сьогодні, 25 грудня, в Україні відзначають Різдво Христове - одне з найважливіших церковних свят. Це особливий період, який символізує тепло, родинні зв'язки, світлу радість.
Редакція 0512 вирішила розповісти про традиції святкування Різдва на півдні України та зокрема на Миколаївщині.
Переплетіння християнських та слов'янських традицій
Як розповіла старша наукова співробітниця відділу етнографії Миколаївського обласного краєзнавчого музею Ольга Зайцева, Різдво є унікальним святом, адже поєднує як християнські, так й давні традиції українських предків.
“Українське Різдво поєдналось зі слов’янським святом днем Карачуна. У цей день святкували народження нового сонця. Наші предки вшановували цього бога своїми піснями та колядками. Коли українці прийняли християнство, то ці традиції не зникли, а тісно перепились із новими звичаями. Взагалі на зиму випадає найбільша кількість свят, адже українці були здебільшого землеробами, й саме у холодний період могли дозволити собі відпочити від фізичної праці, тому заповнювали ці дні різним дозвіллям”, - говорить фахівчиня.
Особливості різдвяних традицій
За словами фахівчині, новорічні свята починались від Різдва та закінчувались на Водохреща. У цей період українці варили тричі кутю - багату, щедру та голодну. Напередодні Різдва готувалась перша кутя. Для її приготування традиційно наші предки використовували ячмінь, пшеницю, зокрема на Миколаївщині нерідко брали за основу й рис.
У свято під скатертину клали сіно, адже Два Марія народила Ісуса Христа саме на сіні. На кутках столу господиня ще клала часник, як символ захисту від злих сил, а також зерно, щоб був врожай, а у рукавицю - монетку для достатку родини. Після святкування, частину сіна віддавали худобі як вшанування. Традиційною кількістю страв для різдвяного столу є 12 - стільки, скільки було послідовників Христа, апостолів”, - каже Ольга Зайцева.
Миколаївська область налічує близько 133 нацменшин, тому українські традиції також на півдні змішались зі звичаями народів, які тут оселились. Наприклад, болгари готують на Різдво 7 страв - за кількість днів у тижні чи 9 - за кількістю місяців, які Діва Марія носила Ісуса під серцем.
Щодо страв, то їх кількість могла бути різною у кожен рік, адже все залежало від різноманітності продуктів та достатку в родині. Єдиною умовою, яку завжди дотримувались - це заборона м’ясних та молочних продуктів, - відмітила краєзнавиця.
За звичаями, на півдні, у Різдвяну ніч до столу не сідали, допоки не зійде перша зірка на небі. Також під час святкування кожний тричі мав спробувати кутю. Крім того, господар запрошував до вечері та духів предків у знак пошани.
Традиційною прикрасою на Різдво був дідух - колоски з жита чи пшениці, які не обмололи. Дідух вносив до оселі саме господар перед вечерею.
Як додала фахівчиня, раніше наші предки, як й нині деякі люди, дотримувались 40-денного Пилипівського посту. Після відвідування церкви, господарі дозволяли собі традиційні різдвяні страви.
"Свята вечеря" - південна традиція Різдва
На півдні України й досі збереглася традиція відносити своїм хрещеним "святу вечерю". Похресники подавали загорнутий у хустку калач та горщик з кутею, а також інші святкові страви. Хрещені забирали вечерю, навзаєм давали свою та обдаровували дітей дрібними грошима чи ласощами.
Обов’язковою різдвяною традицією є колядування - звичай, під час якого групи колядників піснями славлять господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я та достатку. По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші.
Святкування Різдва в Україні, як і будь-які інші культурні явища, еволюціонують з часом. Сучасні українці, зберігаючи шану до своїх предків та їхніх звичаїв, одночасно адаптують їх до реалій сьогодення. Головне – зберегти дух Різдва, який полягає в сімейному затишку, взаємодопомозі та вірі у перемогу.
Фото - ілюстрації з відкритих джерел.