Від приватної колекції мера до звання “Найкращий в Україні”: історія Миколаївського зоопарка, - ФОТО

Миколаївський зоопарк відсвяткував 123-річчя з дня заснування. За цей час заклад встиг значно розширитись, переїхати в інше місце, пережити три війни та окупацію, але жодного разу не закритись, отримати чимало нагород та одержати статус “Найкращого в Україні”. А все починалось з приватного Акваріуму мера Миколаєва. 

Редакція сайту 0512.ua вирішила розповісти історію створення зоопарку та згадати знакові події, які стались за 123 роки існування закладу. 

Від приватної колекції Леонтовича до Акваріума-Зоосаду

Акваріуми Леонтовича

Офіційно Державкаріум засновано 26 квітня 1901 року та розміщувався у будинку міського голови, засновника зоопарку Миколи Леонтовича. Будинок знаходився на місці, де зараз розташована будівля Миколаївської обласної адміністрації, на вулиці Адміральській, 22. Тоді Акваріум не був загальнодоступним, оскільки вважався приватною колекцією Леонтовича.

У дореволюційний час про колекцію вже знали у Європі і в росії, оскільки сам Акваріум був оснащений новітніми технологіями того часу (електричні компресори та підігрівачі). Також у будинку розміщувалося 75 акваріумів з рибами, обсяги яких сягали 3 000 літрів. Колекція складалася з 50 видів риб та понад 1 000 земноводних.

Варто зазначити, що на той час у всій Європі існувало лише 7 подібних колекцій.

Через 17 років, 1918 року, приватна колекція була націоналізована, а Леонтович став першим директором Держакваріума. Однак цього ж року колекція зазнала великих втрат, адже Миколу Леонтовича вперше заарештували, а на його місце прийшов червоноармієць. На щастя, за допомогою Анатолія Луначарського Леонтовича звільнили.

Друге урочисте відкриття та здобуття зоологічного відділу

25 червня 1922 року, після тяжкої для закладу громадянської війни, відбулося друге урочисте відкриття Миколаївського Держакваріума. Цього ж року його безкоштовно відвідали близько 40 тисяч людей.

Через три роки було збільшено територію до 0,75 га, збудовано вольєри, розбито парк, відкрито при Акваріумі зоологічний відділ і заклад отримав назву - “Акваріум-Зоосад”. З Асканії-Нової були привезені: бізони, верблюди, яки, олені, муфлони та страуси. Також придбали ведмедів, вовків, лисиць та мавп.

Згідно з матеріалом в Альманасі "Вся Миколаївщина", в 1927 "Акваріум-Зоосад" налічував до 3 000 експонатів. Були зібрані різні види лабіринтових риб (гурамі, макроподи, екзотичні вуалехвости, живородки, земноводні аксолотлі), багато рідкісних рослин (увірандри, японські водні лілії, бамбук, валіснери), налічувалася велика колекція птахів (колібрі, орлі) , також у зоосаді мешкали мавпи різних порід та крокодили.

1928 року штат зоосаду складався з 9 осіб. У закладі працювали Микола Леонтович, його родина та деякі співробітники, які мешкали на території зоопарку.

24 квітня 1935 року Леонтовича разом із сім'єю виганяють із його власного будинку. Через два роки Миколу Леонтовича заарештували, звинувативши у зв'язках із контрреволюційно налаштованою інтелігенцією та участі у військово-офіцерській організації. Подальша доля, дата смерті та місце поховання невідомі. У закладі зміються директори один за одним. 

Зоосад під час окупації Миколаєва 

Директором зоосаду стає Федір Нічиков, який вніс значний вклад у розвиток зоопарку,  і у закладі впроваджується наукова діяльність - проводяться лекції, екскурсії, консультації, з'являється гурток юних біологів, який є одним із перших у країні. У 1940 році гуртківці представляють дві роботи: "Нова порода кавових кроликів" та "Риби річок Південного Бугу та Інгулу". "Акваріум-Зоосад" стає широко відомим у країні і його показували почесним гостям, які відвідували місто. Так в 1941 році "Акваріум-Зоосад" налічував 134 види тварин: 27 видів ссавців, 37 видів птахів, 8 видів плазунів і 62 види риб.

За 4 дні до окупації міста, 12 серпня 1941 року, Нічикова знову призначають директором "Акваріума-Зоосаду". 16 серпня 1941 року до міста увійшли німецько-фашистські війська. Проте зоопарк не евакуювали і Федір Нічиков разом із дружиною, 3 робітниками та 4 юннатами не залишили звірів гинути.

На перші дні окупації вистачало запасів, щоб прогодувати тварин, але вони незабаром закінчилися, до того ж перестав працювати водопровід та електрику. Тому воду возили бочкою з річки Інгул, без аерації загинуло багато риб, а щоб прогодувати хижаків, Людмила Нічикова, дружина Федора Нічикова, та одна з робітників Бевзюк, шукали по місту трупи коней, убитих під час бомбардування, зрізали м'ясо та носили звірам.

На 10 день окупації Нічикова викликав комендант міста. Усі думали, що його більше не побачать. На щастя, директор зоопарку повернувся, отримавши дозвіл від коменданта працювати, підготував усі документи про потребу зоопарку в кормах для тварин та зарплату співробітникам і вже у вересні 1942 року у зоопарку працювало 24 особи з місячним фондом зарплати 8505 рублів. Так зоосад продовжив працювати, продавалися квитки, надруковані українською та німецькою мовами та приймав відвідувачів.

Життя після окупації та отримання нового статусу

Коли визволяли місто від окупантів, працівникам Зоосаду довелося рятувати тварин. Так під час відступу фашисти застрелили ведмедів та левів. Деяких тварин сховали у підвальному приміщенні та замаскували вхід.

Вже на другий день звільнення у книзі відгуків з'явився перший запис:

“У звільненому Миколаєві вперше нам довелося відвідати Миколаївський Акваріум-Зоосад. Першими увійшла військова частина № 251. Безліч знищено німецькими загарбниками. Залишилися одні порожні клітки. Збереглися крокодили, золоті рибки, павичі та ще ряд, що звичайно нас і цим задовольнило через руйнування. В акваріумах застигла вода. Золоті риби плавають під льодом”, - від Н-ської частини командир взводу Чучков.

Зоопарк відремонтували, знайшли кошти на корма. 1948 року Акваріум-Зоосад перейменували на Миколаївський зоопарк.

У 1950-х роках колекція зоопарку значно збільшилась. З'явилися пуми, сніговий барс, білі ведмеді, плямиста гієна, ведмідь гімалайський. Також привезли індійську слониху Мері, яку, за розповідями старожилів, подарували Н.С.Хрущову прем'єр-міністром Індії Джавахарлалом Неру.

Щороку у зоопарку отримували потомство від левів, бурих ведмедів, вовків, диких кабанів, фазанів. З 1949 по 1957 рік у зоопарку народилося понад 30 левенят і 30 бурих ведмежат. 

У 1960-х роках колекція тварин налічувала понад 200 видів близько 2 000 екземплярів.

Будівництво нового зоопарку та переїзд тварин у нове місце проживання

У 1960-х роках на території зоопарку практично всі споруди морально застаріли та вимагали капітального ремонту. Також заклад знаходився в самому центрі міста, і для розширення території не було жодної можливості, адже тоді в колекції налічувалося вже 213 видів та тварин на площі 7417 квадратних метрів було дуже багато.

1968 року Виконком Миколаївської міської ради депутатів трудящих ухвалює рішення про відведення земельної ділянки під будівництво нового зоопарку площею 10 га. Надалі ця площа була збільшена до 19 га. І через два роки почалося будівництво.  Грошей не вистачало, і будівництво велося вкрай мляво, і у міських керівників виникла думка, що зоопарк простіше закрити. Однак силами найбільших та промислових підприємств міста, методом народного будівництва, будівництво вдалося реалізувати.

У міру будівництва вольєрів розпочалося “велике переселення звірів” та урізання старої території, оскільки вже розпочалося будівництво будівлі Миколаївської облдержадміністрації. Першими на нову територію 11 травня 1977 року переїхали мавпи. Восени цього ж року в новому слоновнику влаштувався індійський слон Карат, який прибув із Київського зоопарку. Народився він у Московському зоопарку у 1952 році, і це був перший слон, народжений у СРСР.

Щоб перевезти ведмедів, їх довелося знерухомити. Ведмедів поселили у тимчасові клітини, оскільки ведмежатник ще не був збудований. У травні 1978 року переселилися великі кішки. І останніми на нову територію 29 та 30 березня було перевезено старожили зоопарку слониха Мері та міссісипський алігатор Вася. 

Старий зоопарк перестав існувати.

На новому місці кипить робота, розвивається заклад, з'являються нові звірі. Є ще плани на будвівництво акваріуму, тераріуму, жирафнику, ведмежатнику, літніх вольєрів «Острова звірів». Проте 1982 року завершується перша черга будівництва, роботи зупиняються і далекосяжним планам не судилося збутися.

Зоопарк продовжує набирати обертів у розвитку. За результатами роботи зоопарк першим серед зоопарків України в 1993 році був прийнятий до Європейської Асоціації Зоопарків і Акваріумів (ЄАЗА). Неодноразово роботи наших фахівців і юннатів публікувалися в різних виданнях. У 1991 році до 90-річчя було видано збірник статей Миколаївського зоопарку. 

До 100-річчя зоопарку над закладом замайорів власний прапор - перший серед зоопарків колишнього СРСР. Ця подія символічно стала підтвердженням впевненості колективу в майбутньому. У 2009 році у зоопарка з'явився і свій гімн. 

За цей час зоопарк пережив чимало як перемог, так і невдач. У закладі народжувались нові звірі, вирушали до інших зоопарків, приїздили з інших установ. Розширювався парк унікальними росливами. І жодного дня, не зважаючи на війни, Миколаївський зоопарк не мав вихідних.