«Станції страждали від обстрілів»: робота працівників «Миколаївводоканалу» в умовах війни,- ФОТО

В умовах постійних обстрілів, руйнувань інфраструктури та нестачі кадрів, комунальники продовжують працювати безперебійно, забезпечуючи функціонування водопостачання, каналізації та інших комунальних послуг. Їхня робота є основою міської стабільності, яка дозволяє мешканцям, навіть у найскладніші часи, відчувати підтримку та надійність.

Кореспондент 0512.ua поспілкувався з працівником комунального підприємства МКП «Миколаївводоканал» Сергієм Кононенко. Наразі він обіймає посаду начальника станції очищення каналізації.

За його словами, на підприємстві він працює 8 років. З початку повномасштабної війни він обійняв відповідальну посаду керівника.

«У перший день війни я запам'ятав обстріли, тому що в Кульбакине прилітало. Тобто дійсно почалася війна, хоча народ не розумів, що це і як це. Було відчуття страху. Ніхто не розумів, як довго це триватиме. В той час ніхто нічого не розумів. Коли все почалося, був дуже важкий період».

Початок війни також наклав свій відбиток на роботу підприємства – «водоканал» переживав ті ж самі труднощі, що і місто.

«Люди переважно страждали, тому що була проблема дістатися на роботу і з роботи через комендантську годину. У цьому плані було важко як фізично, так і морально. Працівники з Корабельного району міста приходили на роботу та одразу ховалися – дуже боялися, тому що там були постійні обстріли. Люди морально не витримували. Але я вдячний тим, хто залишився, чергував та підтримував роботу наших станцій. На цих людях трималися станції каналізації. Під час війни станції не зупинялися, вони постійно працювали. "Водоканал" і люди виконували свою функцію».

Ворожі ракети не оминули об’єкти каналізаційної мережі стороною – були й пошкодження, і поранені.

«Мій машиніст отримав поранення у результаті обстрілу, він півроку лікувався, але зараз продовжує працювати. На щастя, більше поранених і смертельних випадків за час війни не було. Станції страждали від обстрілів - «шахедів» і ракет».

Сергій Кононенко також пояснив, що підтримка каналізаційної мережі значно важлива – своєчасна оплата за надану послугу дозволяє це робити, проте не всі миколаївці до цього дослухаються.

«Коли я спілкуюся з людьми, і вони запитують, за що ми платимо "водоканалу", я пояснюю: ви платите не за те, що води немає, а за те, що, коли ви натискаєте кнопку унітаза, вода йде. Ця система працює. Потрібно направляти воду, але каналізація функціонує. Це не тільки моя служба, але й вся каналізаційна мережа, яка ремонтується, а також водопровідна мережа. "Водоканал" — це дуже об’ємна структура, як людський організм. Якщо якийсь орган не працює, вся система працює погано. Коли не було води, це було гірше для нас, тому що стоки ненормальні. Потім, коли дали воду, все промилося і запрацювало».

Після руйнації водогону «Дніпро – Миколаїв» значно знизився рівень води у каналізаційній мережі, адже фактично водопостачання міста було припинено. Від тимчасової подачі технічної води постраждала і мережа.

«Спочатку постраждала водомережа, потім каналізаційна мережа. Зараз страждаємо ми, тому що сіль роз'їдає труби. І не тільки труби, у мене механізми теж страждають».

Керівник станцій очищення додав, що досі багато містян використовують каналізацію як сміттєвий бак. Як наслідок: зіпсоване обладнання та блокування мереж водовідведення.

«Ми неодноразово пишемо і просимо, щоб каналізація не використовувалася як сміттєвий бак. Було багато репортажів на цю тему. У мене є відео: маленький насос забився, і якби не людський фактор, дорогий імпортний насос просто б згорів. Людина побачила проблему, зупинила насос, приїхала бригада, і коли почали чистити, дістали з насоса жіноче плаття. Тобто це все пройшло в каналізацію, залишки просочилися і потрапили туди. На жаль, це найбільша проблема».

На сьогодні Миколаївводоканалу надають допомогу багато міжнародних організацій. Завдяки успішній співпраці із Міжнародними організаціями МКЧХ, ЮНІСЕФ, NGO «GoLOCAL», DB Cargo AB, Acted Ukraine, Представництво Датської ради у справах біженців в Україні, Rotary. Club, GIZ, Water for Ukraine, Foundation Ziedot.lv. Допомогу безпосередньо надають і підрозділу Сергія Кононенко, зокрема сюди передають матеріали для ремонту мереж, засувки тощо.

Наразі у багатьох підприємствах міста спостерігається кадрова проблема – на станціях очищення також є актуальні вакансії.

«Кадрова проблема має місце. В основному у мене жіночий колектив, який виконує чоловічу роботу. Машиністи та оператори на решітках — переважно жінки. Це неважка робота, але дуже неприємна. Людина з граблями збирає те, що потрапляє в решітки: сміття, ганчірки, жири. Жінки обслуговують механічні агрегати. Але зараз чоловіка знайти неможливо. Переважно приходять після 60 років».

Комунальники продовжують відповідально виконувати свою роботу для злагоди містян і сподіватися на краще.

«Найголовніше бажання — закінчити війну. Щоб усі наші хлопці повернулися додому живими, приступили до своєї роботи і працювали на благо нашого міста. Це єдине побажання. Все інше ми переживемо і впораємося».