Медик Леонід Білоконь про проєкт UNFPA: В селі на Миколаївщині під обстрілами до нас у черзі стояли 35 жінок

В Миколаївській області мобільна бригада акушерів-гінекологів працює вже півтора року за сприяння Фонду ООН у галузі народонаселення: лікарі, що допомагають хворим поблизу лінії фронту діляться враженнями про свою роботу та пацієнтів

По 250 кілометрів в один бік розбитими дорогами доводиться добиратися медикам мобільної гінекологічної бригади Миколаївської області, щоб допомогти тим, хто самостійно не може звернутися до медичних закладів. І вести прийоми у селах, які щодня обстрілює ворог. Нерідко без світла та опалення у приміщеннях. Та робити те, що зовсім не передбачено посадовими інструкціями. Але те, що потребує совість людини та присяга лікаря. 

Вже понад півтора роки працює в регіоні така бригада. Вона працює у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.

Щомісяця медики роблять до 24 виїздів – машина практично не стоїть. Буває, що за день доводиться проїжджати по 450 кілометрів – чотири години в один бік побитими дорогами. Наприклад, до границі з Уманню. Тоді з Миколаєва виїжджають о 7 ранку і повертаються близько 8 вечора. Тому дальні райони планують на літо, коли довший світовий день. Інакше у разі аварії дуже складно буде дочекатися допомоги. Як, наприклад, трапилося, коли верталися з Кривоозерського району – тоді автомобіль отримав удар у бік. Врятували надійна машина та професіоналізм водія.

У складі 5 лікарів та 7 медсестер. Кожен лікар виїжджає до п’яти разів на місяць. Це лікарі, які пройшли курси та засвоїли роботу на апараті УЗІ, який в бригаді. Також пройшли курси по кольпоскопії – мають й таке дороговартісне, але дуже ефективне обладнання. А взагалі до складу бригади входить акушер-гінеколог, медсестра, лікар по УЗІ чи кардіолог, а також водій. Брали й ендокринолога, алерголога та інших. Просто в машині немає стільки місць, аби набрати багатопрофільну бригаду.

Озброєні, як для автономки

На Миколаївщині проєкт координує лікар акушер-гінеколог вищої категорії Леонід Білоконь, який має 44 роки досвіду та довгий час працював завідувачем профільного відділення обласної клінічної лікарні. Він вважає, що проєкт дуже хороший та потрібний – особливо для області, де вкрай погані дороги.

«Сам автомобіль дуже хороший і укомплектований всім необхідним, навіть для невідкладної допомоги. По молодості підробляв на швидкій допомозі – то можу оцінити «озброєння» нашої бригади. Також маємо автономне опалення, та живлення – за потреби можемо підключити будинок, де працюємо, до автомобіля», – каже лікар.

В бригаді є електрокардіограф, кисневі станції, заповнені кисневі балони, медикаменти для надання допомоги та багато іншого.  

«Люди, до яких ми приїздимо, завжди дуже раді. Бо у нас лікарі не тільки гінекологічного напрямку, але й інших – і всі вищої чи першої категорій. Тому майже по всім напрямкам можуть надати консультації та рекомендації – куди їхати, як і що робити. І все це робимо безкоштовно. Водночас в рамках проєкту лікарі мають можливість заробити додаткові кошти», – зазначає Леонід Білоконь.

Щодня небезпечні відкриття

Як правило, звертаються жінки після 40 років. А одного разу в Софіївці приїхав чоловік – просив завітати до них до дому, де знаходилася його 80-річна хвора мати. Приїхали, дістали з машини новеньке облегшене  гінекологічне крісло, занесли в хату і прийняли пацієнтку. Взагалі, нерідко буває, що доводиться працювати у ФАПах, де навіть крісла немає – тоді користуються своїм штатним.

Також проводять експрес-тести ВІЛ, RW, гепатит Б, С та інші. Наприклад, нещодавно на прийомі була молода жінка – і в неї виявили гепатит С. Вона не знала, як це могло статися: ніколи не лікувалася, не робила уколів. Зате по всьому тілу мала татуювання. Каже, що разів п’ять їздила до різних майстрів. Дали рекомендації щодо подальшого лікування.

«Нерідко звертаються з проханнями, щоб приїхали ще, й не раз. Так, нещодавно у Миколаївському районі на наш другий приїзд чекали близько 30 жінок. А в одному селі, яке обстрілюють, прийшли 35 мешканок. Приймаємо всіх, хто приходить, на рахуючись із часом», – ділиться лікар.

Майже кожного разу виявляють захворювання, про які жінки й не знали. Так, одна санітарка, яка працює в амбулаторії двадцять років, ввесь цей час не зверталася до лікаря. І медики бригади виявили у неї фіброміому – це виглядало так, наче у жінки 20 тижнів вагітності. Таких людей беруть до свого закладу і там лікують.

Чимало знаходять фонових захворювань для онкології, беруть цитологію на такі захворювання – хоча це не входить до прямих обов’язків медиків бригади. Але ж люди просять…

Ніхто крім них

Медик зауважує, що ці консультації дуже актуальні для переселенців, які переїхали сюди з Херсонщини й зараз не мають можливості попасти до лікарів.

Нещодавно працювали у Баштанському районі. До Леоніда Білоконя звернувся директор жіночого психоневрологічного диспансеру, який перевели з Херсонщини. Там близько 170 пацієнтів. Бригада їздила туди тиждень – приймали по 20 жінок на день.

«А хто їх подивиться, як не ми? У районах акушерів-гінекологів немає зовсім. До опорної лікарні у Баштанці входить п'ять районів. Там повинні бути ургентні гінекологія та пологовий будинок, але немає жодного лікаря. Одна після інтернатури вийшла після декрету. Тому всіх направляють до нас – в обласну лікарню або пологові будинки», – підкреслює координатор проєкту.

Під прицілом ворога

На його думку, дуже гострим є питання організації прийомів – щоб люди знали, коли та де медики будуть працювати. Адже інформацію про це вони не можуть виставити в Інтернеті – в області дуже часті прильоти. Нерідко доводиться бувати біля Херсонщини, в районах, які майже кожного дня обстрілюють. Ворог не подивиться, що це медики – і гаситиме по лікарях та хворим.

«Під час мого чергування в обласній лікарні до нас попали чотири касети. Побило всі вікна, склом поранило акушерку. Ми встигли сховатися. Тому, якщо ворог дізнається, що в якомусь селі буде скупченість людей – може відреагувати. Тому ми боїмося давати об’яву. Виставляємо у місцевих групах – на свій страх та ризик. Ми вчора близько 9 ранку приїхали до села Нечайне біля Коблево – нас вже чекали 16 чоловік. Плюс п’ять працівників та нас четверо. Це недалеко до Очакова. Хтось може здати чи дрон зафіксує – і тоді буде прильот. Тим більш, що до місцевого кафе на расі Одеса-Миколаїв вже прилітало», – розповідає лікар. 

Також доводиться вирішувати й чимало питань, пов’язаних із насильством у сім’ях.

Координатор проєкту зазначає: жоден з членів їх команди ніколи не скаржився на складні умови праці, не відмовлявся від дальніх та небезпечних виїздів. Навпаки – ці високопрофесійні лікарі та медсестри задоволені, що у них з’явилася можливість наблизити медичні послуги до людей. Адже від цього залежить здоров’я та майбутнє української нації.