Йому лише 21 рік: історія захисника з миколаївської 36-ї бригади, - ФОТО

«Малишу», військовослужбовцю 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, 21 рік. 

Історію захисника розповіли в 36-й бригаді.

Попри юний вік та «дитячий» позивний, він має великий досвід надскладних бойових завдань. «Малиш» – штурмовик, а, отже, завжди керується девізом «Вперед, вперед». 

– Це мені дуже імпонує, бо я не люблю сидіти на одному місці, – посміхається морпіх. – Молодий, гарячий. Та і взагалі, на передовій рух – це життя. 

В одному з недавніх штурмів «Малишу» довелося взяти на себе функції командира зведеної групи після того, як був поранений його командир. Групі була поставлена задача тримати оборону на одному з флангів. Але коли ситуація ускладнилася і група опинилася фактично в оточенні, «Малиш» ухвалив рішення йти на прорив. 

– Чотири години ворог проводив артпідготовку – КАБи, артилерія, танки, ми взагалі не розуміли, що та звідки б’є. Потім почався бій. У якийсь момент, коли ворог почав закидати нам «за пазуху», я зрозумів, що ми опинилися в оточенні, – згадує він. – Я доповів командиру про обстановку і сказав, що ми намагатимемося прорватися. Пішов першим, за мною – кулеметник. Потім піднявся один, другий, третій… Зрештою нам вдалося не лише вийти з оточення, але й зайняти ворожі позиції. По перехопленнях ми чули, як росіяни говорять, що їх штурмує потужний підрозділ спецназу. А нас було усього сімнадцять…

Вести за собою людей, зізнається «Малиш», дуже складно. 

– Я сержант, взірець для інших, маю діяти за правилом «Іди за мною, роби, як я». Тобто мені треба було показати хлопцям, що я упевнений в собі та не маю страху, – пояснює сержант. – Це було найважче. Я ж розумів, що кільце, в якому ми опинилися, було смертельно небезпечним. Попри це, намагався усіх підбадьорити.

Сили 21-річному штурмовику надає його родина. 

– Позаду мене – сім’я: тато, мама, сестричка, наречена, – перераховує найдорожчих людей «Малиш». – Я з Луганської області, війна почалася, коли я ще був дитиною. Вже тоді я вирішив, що піду захищати рідних. Я не хочу, щоб росіяни знову забрали в мене дім.