Ми маємо пам'ятати: у Миколаєві проходить виставка, присвячена Дню пам'яті Героям Небесної сотні, - ФОТО

16 лютого на базі миколаївської обласної наукової бібліотеки відкрили виставку, присвячену подіям Революції гідності - «В серцях, у пам’яті, в думках». Зокрема, представлені громадськості світлини від миколаївських фотографів, які фіксували все на київському та миколаївських майданах.

На відкритті побувала і редакція 0512. 21 лютого 2014 року офіційна влада України  визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини європейської майбутньої України, віддали своє життя під час Революції гідності встановлено щорічне відзначення 20 лютого дня Героїв Небесної сотні. Ідея створення цієї виставки виникла разом з колективом музею суднобудування та флоту, її хотіли відкрити ще минулого року, але почалась війна. 

- Ми в музеї збираємо матеріали і робимо це саме для того, щоб ніхто із нас не забував якою ціною нам здається наша свобода. Сьогодні ми тут, аби вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні. Це були перші Герої, які загинули тоді на майдані. Деякі з учасників майдану пішли на війну на Схід, деякі і досі виборюють нашу незалежність. Вони всі герої, ми маємо пам'ятати про них і не забувати. Я студентка "Помаранчевої революції",  дехто був студентом "Революції гідності" і зі студентських лав пішов на війну. Нашу музейну родину також спіткало горе — син нашої колеги Тетяни Губської — Демид, також був учасником майдану. Тут представлені його речі — балаклава, яку Демид зняв з представниками міліції. Нам передавали матеріали активні учасники майдану. Все, що ми робимо — не просто так, ми зберігаємо пам'ять для нащадків. Щоб ніхто не забував, якою ціною ми виборюємо незалежність, — каже завідувачка відділу експлуатування Олена Лученяк.

Миколаївський фотограф Ігор Єрмолаєв, чиї світлини також представлені на виставці, каже, що дуже важливо, аби цю виставку побачила молодь. 

- Я хочу висловити подяку всім захисникам України Збройних Сил України за те, що ми маємо можливість зібратись. Важливо, щоб цю виставку побачила молодь, перш за все. Вічна пам'ять полеглим і щира дяка живим! 

Фотограф Юрій Кашковський також звернувся до молоді та поділився спогадами:

- Коли ти розумієш, що твоє залежить тільки від тебе, а не від когось — це дуже важливо. І мова йде не лише про твоє життя, а й про те, якою буде країна, в якій ти живеш. Треба відчувати своє серце, свою душу. Ці герої, які тоді загинули, вони не думали про те, що чи буде в них машина, чи квартира, вони думали про свою душу, адже твоя душа вічна і де вона буде знаходитись - залежить від вас. У мене є різні фото тут: день, коли найбільше зібралось людей на майдані; це на Грушевського будували барикади...

Миколаївська молодь неймовірна. Вони захищались від тих, хто хотів відібрати у них майбутнє. 

Викладачка факультету політології при ЧНУ ім. П. Могили Анастасія Хмель зазначає, що і в Миколаєві був майдан. Її замучує той факт, що про це мало де згадують по Україні:

- Я ще була учасником Миколаївського майдану. У Миколаєві майдан був. Сьогодні я відкрила енциклопедію, аби більше вам розповісти про події, і навіть там не згадано про Миколаїв. А ми в 2013-2014 роках показали, що Миколаїв проукраїнське місто, ми це довели і в лютому 2022 року. Ми приходили на майдан, спілкувались. Ми прийшли, тому що відмовивши нам в євроінтеграції, янукович показав, що проукраїнської України не буде! Ми хотіли свободи, прав, справедливості, — каже Анастасія.

У Миколаєві містяни збирались разом в центрі, носили синьо-жовті стрічки. Збирались ввечері і вдень, у вихідні та будні.

- Ми пов'язували стрічки на сумках. З одного боку — ми виражали свою позицію, а з іншого — ми очікували, що нам за це "прилетить". Вдень було збиратись не страшно, а ввечері ми гуртком добирались. Не можна було ходити поодинці. Нас захищали ті, кого зазвичай називають агресивними елементами — фанат фан-клубів. Миколаївська молодь неймовірна. Вони захищались від тих, хто хотів відібрати у них майбутнє. Зараз на нас напала найбільша за територією і своїми ресурсами країнами світу.Так, як важко нам, я не знаю чи буде так колись важко ще комусь в історії. Ми маємо єднатись, ми маємо знати свою історію та підтримувати один одного, — каже вона.

Він знав, хто така росія і що може відбутись далі

Згадали і тих, хто загинув за свободу України. Мама загиблого активіста, учасника Євромайдану — Кемського Сергія, Тамара Кемська розповідає, що Сергій одразу поїхав на майдан і приїжджав туди постійно. Він брав участь у створенні "Чорної сотні", допомагав виносити поранених. Його вбив снайпер пострілом у шиї, 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській. Сергій удостоєнний звання Героя України — посмертно. 

Сергій Кемський народився в Керчі, там же закінчив середню школу №1.  Після школи поступив на філософський факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, диплом магістра політології отримав у 2005 році. Разом з другом заснував Інститут політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті для «Української правди», газети «День» та інших видань. Перекладав з англійської, створив портал для англомовних користувачів про Україну. 

21 листопада 2013 року Янукович не підписав угоду про асоціацію з Євросоюзом, я якраз дивилась телевізор, а син читав. Я одразу підскочила, кажу йому: "Синок, все закінчилось", а він мені відповідає: "Мамо, сьогодні лише все починається". Він знав, хто така росія і що може відбутись далі".

Тамара Гаврилівна розповідає, що востаннє Сергій приїздив додому 15 лютого. Мама Сергія каже, що Сергій був активістом і не сумнівається, що саме таких активних і відстежувати, аби вбити. Найболючіше, — каже пані Тамара, що за десять років не покарали тих, хто вбивав на майдані невинних. 

—  Останній раз він приїхав додому ще 15 лютого. Це була субота, вже починалися страшні ці події і вже були перші вбиті. А 17 лютого я зайшла додому, а Сергія вже немає. Батько сказав, що він поїхав до Києва, на майдан. Сергій загинув не на Інститутській, а на алеї біля Жовтневого палацу. Я знайшла відео, де чітко видно де і як Сергій загинув: він підіймався по цій алеї, де в нього стріляли один раз, він ще міг бігти, потім ще раз, він вже впав та повз далі. Було чітко видно  два постріли в шию. Його одразу понесли до жовтневого, де були лікарі. На чотирьох столах вже лежали поранені, Сергій був на підлозі. Йому розстібнули куртку, він стікав кров'ю. Його намагались врятувати, але марно, — каже Тамара Гаврилівна.

Виставка проходить у Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці по вул. Маріупольській, 9.  Миколаївці можуть побачити закарбовані на світлинах події революції Гідності в Києві та Миколаєві. Виставка триватиме до 1 березня, кожен може подивитись світлини з 10:00 до 17:00.